Суб'єкти звернення та підстави участі в цивільному процесі осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб

Право на судовий захист - одне із важливіших конституційних прав. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В інтересах особи, у випадках встановлених законом, до суду можуть звернутися також органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ч.2 ст. 3 ЦПК). Коло цих органів та осіб визначається статтею 45 ЦПК. До них належать: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи держаної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Метою участі у процесі вказаних органів та осіб є надання правової допомоги, сприяння у судовому захисті особам, які внаслідок поважних причин (стан здоров'я, похилий вік, соціальна незахищеність, важке матеріальне становище) не можуть захистити належним чином самостійно свої права, свободи чи інтереси. Кожен із перелічених в ч. І ст. 45 ЦПК суб'єктів виконує в цивільному процесі певні функції, переслідує певну мету і завдання, що покладаються на них законом. Коло суб'єктів, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси, визначається законом.

Так, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини бере участь у процесі на підставі Конституції України, Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини", Закону України "Про державну службу" (ч. І ст. 4 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини").

Прокурор діє у процесі на підставі ст. 121 Конституції України, статей 35, 36-1, 56 Закону України "Про прокуратуру", Наказу Генерального прокурора України від 29 листопада 2006 року № 6 "Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень".

Перелік органів державної влади та їх функції міститься в ст. 1 Закону України "Про джерела фінансування органів держаної влади". Ними є: органи виконавчої влади (Кабінет міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади); місцеві державні адміністрації, які відповідно до частини 1, 2 ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", є місцевими органами виконавчої влади і здійснюють виконавчу владу в областях, районах, містах Києві та Севастополі, Верховна Рада України та її апарат, Рахункова палата, Президент України, Його консультативні та дорадчі органи.

Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, місцеві, районні, обласні ради та їх виконавчі органи, а також органи самоорганізації населення, (ч.3, ч.6 ст. 140 Конституції України; 4.1 ст. 10; ч.1 ст. 14 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; ст. 3 Закону України "Про органи самоорганізації населення").

Правом на звернення до суду в інтересах інших осіб наділені також фізичні особи, зокрема: батьки (ч.3 ст. 154 СК України); особа, яка утримує та виховує дитину (ч.3 ст. 128; ч.2 ст. 130; ч,2 ст. 132 СК України); особа, в сім'ї якої проживає дитина (ст. 165 СК України).

Право на звернення до суду мають і визначені законом юридичні особи, наприклад, громадські природоохоронні об'єднання (ч.1 ст. 21 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"); об'єднання громадян та об'єднання підприємств у галузі реклами (ст. 29 Закону України "Про рекламу"); об'єднання споживачів (п. 9, п.10 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про захист прав споживачів"); заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому перебуває дитина (ст. 165 СК України).

Наявність перелічених вище нормативно-правових актів свідчить, що підставами для участі в процесі органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб є відповідні норми матеріального та процесуального права, а також ініціатива цих органів та осіб.

Порушення процесу з ініціативи вказаних в ст. 45 ЦПК органів та осіб можливе за наявності певних передумов. Насамперед, необхідно щоб у осіб, в чиїх інтересах здійснюється звернення до суду, було право на пред'явлення позову, зокрема відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, зазначених у ч. 2 ст. 122 ЦПК, а також існування прямої вказівки в законі щодо можливості пред'явлення позову в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 26 ЦПК органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, належать до осіб, які беруть участь у справі, а, відповідно, і можуть брати участь в цивільному процесі у всіх категоріях справ, що можуть належати до будь-якого виду провадження в цивільному судочинстві (позовного, наказного, окремого провадження).

Слід зазначити, що органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, можуть звертатися до суду та брати участь у цивільних справах тільки у випадках, встановлених законом. Звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб у випадках, не передбачених законом, розгляду не підлягають, що передбачено п.3 ч.3 Ст. 121 ЦПК України; п.2 ч.1 ст. 207 ЦПК, На практиці бувають випадки, коли особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою інших осіб, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява, тоді суд залишає таку заяву без розгляду (п. 7 ч.1 ст. 207 ЦПК).