Поняття та види третіх осіб

У складі осіб, які беруть участь у справах позовного провадження, стаття 26 ЦПК виділяє третіх осіб. Будь-яка справа позовного провадження обов'язково передбачає участь у ній двох сторін: позивача й відповідача. Але, крім сторін, у наслідках вирішення справи можуть мати заінтересованість і Інші особи, які не є суб'єктами спору, переданого на розгляд і вирішення суду. Вони отримали законодавче визначення як треті особи, які вступають у процес від свого імені і для захисту власних інтересів, оскільки рішення суду між сторонами так чи інакше може вплинути на їхні права, свободи та інтереси.

Сама назва - "треті особи" - означає, що такі особи є кількісно третіми відносно до сторін (позивач - перша особа, відповідач - друга особа). Вони вступають вже у розпочатий між сторонами процес, а тому їх іноді характеризують як осіб, що захищають свої права у "чужому" процесі. Заінтересованість третіх осіб не співпадає із заінтересованістю сторін, а тому вони не можуть бути співпозивачами або співвідповідачами.

Можна виділити наступні процесуальні ознаки третіх осіб: 1. Вони є особами, які беруть участь у справі. Треті особи користуються всіма процесуальними правами і виконують процесуальні обов'язки, передбачені у ст. 27 ЦПК. Вони займають самостійне процесуальне становище і є окремими суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин.

Існування третіх осіб, як учасників процесу, зумовлено складністю суб'єктної структури матеріальних правовідносин. У вирішенні цивільної справи можуть мати заінтересованість особи, які не є співучасниками. їх інтереси не співпадають з інтересами позивача та відповідача. Тому участь третіх осіб, як і сторін, забезпечує захист їх прав, свобод та інтересів, і це пов'язано з тим, що рішення між сторонами може безпосередньо вплинути на права та обов'язки третіх осіб або на їх відносини з однією з сторін процесу.

Участь третіх осіб передбачена лише у справах позовного провадження (ч. 1 ст. 26 ЦПК)

2. Треті особи мають юридичну заінтересованість у наслідках вирішення справи.

Юридична заінтересованість третіх осіб формується у зв'язку з відкриттям провадження у справі між сторонами. Вони не є ініціаторами звернення до суду за захистом, але водночас процес, розпочатий позивачем, за своїми кінцевими наслідками може безпосередньо (або опосередковано) вплинути на права, свободи та інтереси третьої особи (наприклад, спір спадкоємця за заповітом може торкатися інтересів спадкоємця за законом).

Заінтересованість третіх осіб має матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Матеріально-правова заінтересованість проявляється в тому, що рішення суду, яке буде ухвалено судом щодо конкретного спору, може вплинути на права, обов'язки чи свободи третьої особи. Процесуально-правова заінтересованість третіх осіб полягає в недопущенні ухвалення судом несприятливого для них рішення. Тому свої дії у процесі треті особи спрямовуватимуть на запобігання присудженню судом об'єкта матеріального спору позивачеві чи залишення його за відповідачем або ж виступатимуть проти сторін, вимагаючи присудження об'єкта спору собі. Ступінь заінтересованості третіх осіб може бути різною і це впливає на їх види: треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, має стосовно предмета спору безпосередній юридичний інтерес, оскільки вона є суб'єктом спірного матеріального правовідношення (або вважає себе таким), а третя особа без самостійних вимог має стосовно предмета спору непрямий юридичний інтерес, оскільки не є суб'єктом спірного матеріального правовідношення, перебуває з однією із сторін у процесі в таких матеріальних правовідносинах, які можуть змінитися в результаті ухваленого рішення суду в спорі між сторонами.

3. Треті особи вступають або залучаються вже у розпочатий процес між сторонами.

Набути процесуального статусу третьої особи фізична чи юридична особа може лише за умови, коли судом відкрито провадження у справі між сторонами. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду (ч. 1 ст. 34 ЦПК), а треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору можуть вступити або бути залученими до участі у справі до ухвалення судом рішення у справі, (ч. 1 ст. 35 ЦПК)

Отже, треті особи - це особи, які беруть участь у справі, вступають або залучаються у розпочатий процес між сторонами для захисту своїх права, свобод та інтересів, відмінних від прав, свобод та інтересів сторін.

Значення участі третіх осіб у цивільному процесі полягає:

• - забезпечують можливість більш повного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
• - допомагають правильно вирішити спір між сторонами;
• - сприяють визначенню прав, обов'язків інших осіб, які беруть участь у справі;
• - запобігають ухваленню судом суперечливих рішень.

З іншого боку, участь третіх осіб є одним із випадків ускладнення процесу. Це призводить до збільшення кількості учасників у справі, розширюється обсяг обставин, які підлягають з'ясуванню, потрібно більше часу для дослідження доказів, що збільшує тривалість розгляду справи. Але, незважаючи на це, участь третіх осіб має принципово важливе значення, оскільки забезпечує судовий захист прав, свобод та інтересів осіб, які беруть участь по справі, що сприяє виконанню завдань цивільного судочинства, закріплених у ст. 1 ЦПК, ухваленню законних та обґрунтованих рішень у справі.

У залежності від характеру юридичної заінтересованості у результатах вирішення справи треті особи поділяються на види:

1) треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (ст. 34 ЦПК). Вони мають матеріально-правову і процесуально-правову заінтересованість (рішення суду може

призвести до виникнення, зміни чи припинення матеріальних прав третьої особи стосовно однієї із сторін або обох сторін); 2) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ст. 35, 36 ЦПК). Вони мають лише цивільну процесуальну заінтересованість у справі (рішення суду може вплинути на права та обов'язки стосовно однієї зі сторін).