Юрисдикція адміністративних судів

За загальним правилом, в порядку адміністративного судочинства адміністративними судами розглядаються справи, у яких однією із сторін (позивачем чи відповідачем) є суб'єкт владних повноважень, тобто, як правило, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, а правовідносини, з яких виникає спір, є публічно-правовими, тобто такими, у яких суб'єкт владних повноважень знаходився при здійсненні владних управлінських функцій (ст. 3,17 КАС).

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з ч. 2 ст. 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Отже, закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку інших видів судочинства. Як приклад, однією з таких категорій справ є справи за участю органів Антимонопольного комітету України. Про це свідчить, по-перше, припис п. З ч. 1 ст. 12 ПІК, відповідно до якого справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, віднесено до юрисдикції господарських судів. По друге, відповідно ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 р. рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду

На нашу думку, наведений виняток не має жодного об'єктивного підґрунтя. Це підтверджується правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою у рішенні по справі щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами, від 09.09.2010 р., у якому, зокрема, зазначено наступне. На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (ч. 1 ст. 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (ч. 1 ст. 2 КАС). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень між загальними і спеціалізованими судами підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист. 3а таким підходом усі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, належать до адміністративної юрисдикції і за компетенцією мають бути розглянуті адміністративними судами (п. 1, 2, 7 ст. 3, ч. 1 ст. 17 КАС).

Отже, додержання конституційного принципу спеціалізації при прийнятті законів щодо організації і діяльності судів України є конституційним обов'язком законодавця. І, навпаки, порушення зазначеного принципу законодавчим органом і вилучення з компетенції адміністративних судів певної категорії справ з передачею їх судам інших видів юрисдикції не відповідає ч. 1 ст. 125 Конституції України. Адже адміністративне судочинство у порівнянні з іншими видами судочинства має відмінності як в процесуальних правах і обов'язках як осіб, які беруть участь у справі, так і в повноваженнях суду в збиранні та дослідженні доказів, що має забезпечити процесуальні можливості захисту прав, свобод та інтересів позивача у спорі із суб'єктом владних повноважень.

Для визначення меж юрисдикції адміністративних судів необхідно перш за все з'ясувати зміст поняття "справа адміністративної юрисдикції". Відповідно до ст. 3 КАС під нею розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом. Поняття "суб'єкт владних повноважень" також визначено у ст. 3 КАС - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. У випадку, якщо він у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій {щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС необхідних ознак суб'єкта владних повноважень. Саме такі рекомендації щодо визначення юрисдикції адміністративних судів і її відмежування від інших видів судової юрисдикції надає Верховний Суд України у своєму інформаційному листі від 26.12.2005 р. № 3.2. -2005, однак, як показує судова практика, цього недостатньо аби суди не стикалися із згаданою проблемою.

При визначенні юрисдикції адміністративних судів необхідно враховувати особливості об'єднання в одній позовні заяві декількох вимог. Так, якщо вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод чи інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір - вони розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (ч. 2 ст. 21 КАС).