Обмеження цивільної дієздатності фізичних осіб, визнання їх недієздатними та поновлення їх цивільної дієздатності
Суспільство є демократичним тоді і лише тоді, коли безпека кожної особи в державі стає для останньої найвищою її цінністю. При цьому право особи на безпеку пов'язується не лише з охороною її життя, здоров'я чи особистого майна, але й з тими правовими обмеженнями, які встановлюються судом відносно самої особи на підставі закону.
Одними із найсуттєвіших обмежень у цивілістиці є обмеження фізичної особи в її дієздатності чи визнання фізичної особи недієздатною.
Справи даної категорії розглядаються лише в порядку окремого провадження. Разом з тим змістовно вони пов'язані з матеріальним правом, оскільки під цивільною дієздатністю фізичної особи розуміється здатність такої особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30 ЦК України). Таким чином дієздатність особи є її невід'ємним елементом, який набувається особою з віком і характеризує її правовий статус у суспільстві.
Матеріальне право під цивільною дієздатністю розуміє самостійну, активну, свідому, логічну діяльність фізичних осіб. Але перелічені складові цивільної дієздатності розкривають не лише психологічну сторону дієздатності, але й медичний характер цього непростого питання. Якщо правовою стороною дієздатності є здатність фізичних осіб своїми діями набувати для себе цивільних прав нести за цими правами певні обов'язки, у тому числі й матеріальну відповідальність, то психологічна складова полягає у відсутності адекватної, логічно осмисленої поведінки особи щодо своїх як правомірних, так і неправомірних дій, які здійснює особа протягом усього життя, а також вплив на таку поведінку набутого чи вродженого захворювання особи, що впливає на здатність особи приймати розумово адекватні, логічно осмислені дії. У практичній площині розділити медичну і правову складові неможливо, оскільки в даному випадку вони являють собою одне неподільне ціле. Отже, дієздатність набувається з досягненням повноліття і закінчується зі смертю фізичної особи, при цьому ніхто не може обмежити чи позбавити фізичну особу її цивільної дієздатності, окрім суду.
Необхідно відділяти поняття обмеженої дієздатності чи недієздатності у цивільному праві від суті процедури обмеження дієздатності чи визнання фізичної особи недієздатною в процесуальному праві. Якщо поняття обмеженої дієздатності чи визнання фізичної особи недієздатною в цивільному праві зводиться лише до розкриття їх змісту, що дає право заінтересованим особам, спираючись на норми матеріального права, звернутися з таким питанням до суду, то ці ж питання в процесуальному праві мають не змістовне, а процедурне значення. При цьому розгляд таких справ можливий лише щодо повнолітніх фізичних осіб, які наділені повною дієздатністю, оскільки фізичні особи до 18 років самі залишаються у стані неповної дієздатності. Так рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 3 лютого 2010 року задоволено заяву заявниці про визнання обмежено дієздатним її сина, який є інвалідом дитинства і має розумову відсталість, а тому відповідно до висновку лікарської комісії страждає на психічний розлад, в зв'язку з чим не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і з цих підстав потребує постійного стороннього догляду.
Обмеження цивільної дієздатності є, по суті, обмеженням суб'єктивних прав особи, що вже само по собі є суттєвим втручанням в конституційні права та свободи громадян. В той же час не кожен випадок психічного захворювання є предметом судового розгляду, оскільки предметом судового розгляду можуть бути лише випадки, коли психічний розлад "істотно впливає" на свідомість особи у вигляді "нездатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними".
Так рішенням Фрунзенського райсуду м. Харкова від 1.08.2010року було визнано недієздатною особу та призначення відносно неї опікуна виходячи з того, що остання страждає на психічне захворювання в зв'язку з чим перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері, оскільки остання не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. По справі проведена судово-психіатрична експертиза № 5-40 від 15.06.2010 р. за висновками якої особа виявляє ознаки стійкого хронічного психічного розладу у формі важкої розумової відсталості.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 ЦК України "суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами чи токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище". Таким чином, інститут обмеженої дієздатності грунтується не лише на медичній чи правовій, але й соціальній основі, яка в даному випадку є пріоритетною. Вважається, що такий підхід законодавця до питання обмеження дієздатності фізичної особи є не зовсім логічним, оскільки особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними чи токсичними речовинами і має достатньо коштів, щоб на належному рівні забезпечувати матеріальне становище своєї сім'ї та інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, практично не може бути визнана судом обмежено дієздатною, оскільки відсутня соціальна складова. Тоді виникає питання про вибірковість дії закону, який застосовується лише щодо бідних, та не діє відносно багатих. Але ж з медичної точки зору як бідні, так і багаті потребують лікування від алкоголізму, наркоманії чи токсикоманії.
Дієздатність як складова суб'єктивного права проявляється завжди тоді, коли мова йде про виникнення підстав для захисту порушених прав, свобод чи інтересів особи. Обмеження цивільної дієздатності чи визнання особи недієздатною є унікальними справами, оскільки при їх розгляді суд не позбавляє особу її прав, свобод чи певних інтересів, її майна чи немайнових прав, а лише зупиняє дії таких прав, у частині розпорядження такими правами. У той самий час за особою зберігаються всі її майнові права, набуття інших прав, але знову ж таки така особа не може своїми діями здійснювати розпорядження такими правами.
Відповідно до ст. 237 ЦПК України заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана до суду членами ЇЇ сім'ї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом. Заява ж про обмеження права неповнолітньої особи в частині самостійного розпорядження своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права може бути подана до суду батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування. Заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.
Перелік осіб та органів у даному випадку є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. У зв'язку з цим така особа самостійно може вчиняти лише дрібні побутові правочини. Інші ж правочини, що стосуються розпорядження майном тощо, виходять за межі дрібних побутових правочинів, а тому можуть бути вчинені лише за згодою піклувальника (ст. 37 ЦК України).
При визнанні фізичної особи недієздатною над нею встановлюється опіка. Така особа не має права вчиняти будь-які правочини. Від імені недієздатної особи правочини вчиняє її опікун, він же несе відповідальність за шкоду завдану недієздатною фізичною особою (ст. 41 ЦК України).
Справи про визнання особи обмежено дієздатною чи визнання фізичної особи недієздатною відкриваються судом на підставі заяви заінтересованих осіб, які перелічені в ст. 237 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦПК України у заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи повинні бути викладені обставинами, що свідчать про психічний розлад здоров'я, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
У заяві про обмеження права неповнолітньої особи в частині розпоряджатися нею своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права повинні бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки негативного характеру для неповнолітнього.
У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Таким чином, заява до суду подається у письмовій формі з дотриманням усіх реквізитів, передбачених ст. 119 ЦПК України.
Суд, за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи, призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу (ч. 1 ст. 239 ЦПК України). Лише наявність достатніх підстав про психічний стан здоров'я фізичної особи дає підставу для призначення і проведення такої експертизи.
Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування. Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану її здоров'я.
Ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною, суд встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. При цьому судове рішення після набрання ним законної сили надсилається органу опіки та піклування.
Визнання фізичної особи обмежено дієздатною чи недієздатною може носити тимчасовий характер, оскільки особа, яка зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, токсичними речовинами після лікування може змінити свою поведінку, а фізична особа, яка мала психічний розлад здоров'я, після лікування може одужати. У зв'язку з цим відпадає потреба в подальшому обмеженні дієздатності чи визнанні такої особи недієздатною, а тому виникає потреба у поновленні цивільної дієздатності фізичної особи. Такі справи розглядаються судами на підставі заяви про скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яку подають до сулу заінтересовані особи. Такими заінтересованими особами є піклувальники, члени сім'ї або органу опіки та піклування, а також сама фізична особа.
Поновлення в дієздатності - це є зворотно-правовий шлях щодо скасування судом заборон у вигляді обмежень на розпорядження певним чи всім спектром суб'єктивних прав. Так рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 4 червня 2010 року було задоволено заяву заінтересованої особи щодо поновлення в цивільній дієздатності її брата, якого було обмежено в цивільній дієздатності рішенням цього ж сулу від 8 жовтня 2003 року в частині отримання і розпорядження його пенсією, оскільки останній зловживав спиртними напоями. На день розгляду справи особа перестала зловживати спиртними напоями і може розпоряджатися своїми коштами в своїх інтересах. При цьому змістом таких справ є перевірка тих складових стану здоров'я особи, які були підставою для обмеження її в дієздатності. Така перевірка пов'язана з питаннями, на які можна отримати відповідь лише на основі медичної складової, якою, як правило, є судово-медична експертиза, висновки спеціалізованих медичних комісій тощо. Разом з тим це не є підставою вважати, що судово-медичні експертизи чи медичні висновки є єдиними критеріями для ухвалення судових рішень про обмеження цивільної дієздатності, визнання фізичної особи недієздатною чи поновлення цивільної дієздатності фізичних осіб. Доказами у цій категорії справ є і пояснення лікарів і самих осіб-заявників, родичів тощо. Увесь цей комплекс доказів сприймається судом. Він є основою для прийняття судом рішень відносно дієздатності фізичних осіб.
Отже, обмеження особи в цивільній дієздатності, визнання особи недієздатною чи поновлення такої особи в цивільній дієздатності не є матеріальною категорією, це є медично-правовою категорією, яка завжди буде розглядатися в порядку окремого провадження.
Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, органу опіки та піклування. Рішення суду після набрання ним законної сили, надсилається органу опіки та піклування.
