Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності

Судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб (ст. 1 ЦПК України). Такий загальний підхід, щодо захисту прав, свобод та інтересів, у тому числі й неповнолітніх осіб, набуває своєї конкретизації у справах окремого провадження, зокрема при розгляді справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.

Так, відповідно до ст. 242 ЦПК України право на звернення до суду з такою заявою мають неповнолітні особи, які досягли шістнадцятирічного віку.

Які ж вимоги законодавець ставить до підстав, які надають право на звернення даним особам до суду в порядку окремого провадження? Такі вимоги полягають в тому, що особа, яка досягла 16-річного віку, повинна працювати за трудовим договором, або бути матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану. Так рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області за заявою опікунської ради при Степовій сільській раді було надано повної цивільної дієздатності неповнолітній особі, яка у віці 16 років народила дитину і живе із сестрою, оскільки батьків вона не має. Суд аргументував задоволення заяви тим, що надання неповнолітній матері повної цивільної дієздатності відповідає як її інтересам, так й інтересам її дитини. Іншою умовою є відсутність згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальників про надання особі, яка вже досягла 16 років, повної цивільної дієздатності. В такому разі між неповнолітніми особами і їх батьками виникає конфлікт інтересів, а не спір про право. Такий конфлікт стосується статусу неповнолітніх осіб у зв'язку з укладеним уже трудовим договором чи народженням дитини. Тому неповнолітні особи, звертаючись до суду із заявами про надання їм повної цивільної дієздатності, намагаються достроково отримати такий статус, оскільки повну дієздатність особа набуває лише при досягненні нею повноліття.

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Крім цього повна цивільна дієздатність може бути надана особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. Разом з тим така особа, як підприємець, може бути зареєстрована лише за наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування. У цьому разі особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи та письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. У разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду (ст. 35 ЦК України).

Разом з тим звернення неповнолітніх осіб до суду з метою надання їм повної цивільної дієздатності не є обов'язком для таких осіб, це є лише їх правом, але таке право може бути здійснене лише у певній послідовності.

Іншою складовою, яка дає право неповнолітнім особам, які досягли 16-річного віку, на звернення до суду, є сімейні правовідносини, коли між батьками (усиновлювачами) чи піклувальниками немає згоди із їх дітьми щодо повної їх дієздатності, які самі є матір'ю чи батьком дітей відповідно до актового запису цивільного стану. При розгляді справ даної категорії заінтересованими особами можуть бути один або обидва батьки. При цьому вони є ініціаторами щодо відмови своїм дітям у праві бути дієздатними. Таким чином, мова йде про вторгнення батьків у природні права своїх дітей, які мають всі підстави бути дієздатними вже по самому факту вищезазначених обставин. У судовому засіданні суд лише перевіряє наявність таких обставин - трудового договору, свідоцтва про народження дитини, батьками якої є неповнолітні особи.

Таким чином, суд при розгляді даної категорії справ, по-перше, не встановлює ніяких юридичних фактів, оскільки факти вже існують незалежно від суду. По-друге, суд лише перевіряє наявність таких фактів. По-третє, На підставі такої перевірки суд у своєму рішенні по суті викладає дозвільну складову, замінюючи слово "дозвіл" на "надати".

Розгляд даної категорії справ провадиться за участю не лише заявника, але й одного або обох батьків (усиновлювачів), або піклувальника, а також представників органу опіки і піклування (ст. 244 ЦПК України). Останні беруть участь у справі як заінтересовані особи. Інтерес таких осіб полягає у захисті своїх дітей від тих об'єктивних реалій, які стали вже фактом, але з такими фактами не можуть змиритися їх батьки.

Доказами у даній категорії справ є не лише документи, які підтверджують певні факти, але й довідки про стан здоров'я дітей, майбутній режим їх роботи, трудові обов'язки, стан здоров'я дитини, місце її мешкання тощо. Таким чином, за даною категорією справ суд повинен виходити не лише з підстав наказу про прийняття на роботу чи свідоцтва про народження дитини, але й інших суттєво значущих доказів, які в їх сукупності дають повне уявлення про той чи інший юридичний факт, ті сукупні наслідки, які супроводжують такі факти. Разом з тим між батьками і їх неповнолітніми дітьми безумовно виникає конфлікт інтересів, але такий спір лежить в площинні особистих взаємовідносин, а не в площинні спору про право.

Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.

У разі задоволення заявленої вимоги неповнолітній особі надається повна цивільна дієздатність після набрання рішенням суду законної сили, а судове рішення надсилається органові опіки та піклування.