Встановлення фактів, що мають юридичне значення

Кожній особі для захисту в суці свого права, чи інтересу необхідно довести наявність того чи іншого юридичного факту та надати відповідні докази щодо цього. Більшість юридичних фактів може бути доведено на підставі офіційних документів. У той самий час, якщо такі документи відсутні, то особа втрачає можливість отримати права, які б могли виникнути на підставі таких документів.

На такі життєві обставини люди звернули увагу дуже давно. Ще за часів Римської імперії передбачалося, що в таких випадках особа може звернутися до судді і довести перед державною офіційною особою, що той чи інший факт дійсно мав місце, але документи про такий факт втрачено. Такі факти назвали юридичними, оскільки лише при їх наявності у особи виникають юридичні права. Наприклад, при наявності свідоцтва про народження та свідоцтва про смерть батьків у особи виникає право на спадщину померлих. Разом з тим відсутність таких документів не дає їй можливості щодо здійснення своїх спадкових прав. У той самий час це не означає, що при втраті офіційних документів особа втрачає усі свої права щодо спадкування чи пенсії у зв'язку з каліцтвом чи пенсії фізичної особи, на утриманні якої така особа перебувала. Встановлення цих та інших юридичних фактів держава завжди доручала не просто окремо взятій людині, а суду як спеціалізованій державній установі, завданням якої є дослідження на підставі доказів тих чи інших фактів, що мають юридичне значення і цим самим усуваються з цивільного обороту невизначеності щодо окремих юридичних фактів.

У ЦПК України, який було прийнято 18.03.2004 р., до справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, законодавець відніс слідуючий перелік справ (ст. 256 ЦПК України):

• 1) родинних відносин між фізичними особами;
• 2) перебування фізичної особи на утриманні;
• 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
• 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
• 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
• 6) належності право встановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
• 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
• 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
• 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Юридичні факти, що стосуються першооснови людських відносин, виникають реєстраційним шляхом у формі право встановлювальних документів, які складаються у письмовому вигляді, як правило працівниками РАГСів чи органів місцевого самоврядування. При цьому, дані працівники внаслідок неуважності допускають помилки в прізвищах, іменах, по-батькові в місці і часі народження таких осіб. Це призводить до того, що такі відомості про особу не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження з іншими документами, в яких такі відомості викладено правильно. Таким чином, при зверненні особи до суду, із питанням про встановлення юридичного факту, пов'язаного із приналежністю даного право встановлюваного документа, в якому допущено неточності при викладенні анкетних даних, суд на підставі доказів надає таким неправильним юридичним фактам нової інтерпретації із закріпленням її у судовому рішенні. При цьому право встановлювальний документ дефектного характеру не скасовується чи визнається недійсним, а продовжує своє юридичне існування, але вже із обов'язковим його додатком - судовим рішенням, яке усуває дефект у право встановлювальних документах, закріплюючи такий факт повторно.

Інші справи даної категорії, як, наприклад, встановлення фактів родинних відносин; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; народження і смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану встановлюється судом первинно виходячи із фактичних обставин справи.

Особливостями розгляду таких справ є те, що юридичний факт, який встановлюється судом, повинен мати обов'язково письмову форму - судове рішення. Відсутність такої форми вказує на те, що такий юридичний факт не є невстановленим. Таким чином, юридичні факти не передбачають своєї усної констатації, хоча при їх встановленні засобами доказування можуть бути сприйняті усні покази свідків, експертів, самі пояснення заявників чи їх представників. При цьому пояснення заявників та їх представників є прямими доказами у справах окремого провадження, оскільки їх статус у судовому засіданні не змінюється на відміну від пояснень сторін та їх представників у позовному провадженні, коли пояснення останніх визнаються доказами лише тоді, коли їх допитано як свідків (ч. 2 ст. 57 ЦПК України).

У той самий час справи про встановлення юридичних фактів безпосередньо не породжують матеріальних благ для заявників, але такі юридичні факти породжують певні юридичні права. Такі права є похідними від встановлених юридичних фактів, але отримання таких прав передбачається лише в майбутньому. Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, є фактично допоміжними для здійснення суб'єктивних як матеріальних, так і не матеріальних прав особи. На цьому етапі здійснюється лише захист інтересів фізичних осіб на рівні юридичних фактів, і на цій основі потенційно здійснюється захист суб'єктивних прав особи. Саме захист майбутніх суб'єктивних прав породжує вимогу того, що особа, яка звертається до суду про встановлення юридичного факту, повинна зазначити у заяві, з якою метою встановлюється даний факт (п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦПК України). Так, встановлення юридичних фактів щодо підтвердження родинних відносин між фізичними особами, перебування фізичної особи на утриманні, як правило, пов'язані із спадковими правами, які можуть виникати з підстав ст. 1261-1265 ЦК України.

Встановлення факту каліцтва може мати місце лише у двох випадках: для призначення пенсії або одержання допомоги із загальнообов'язкового державного соціального страхування. Встановлення юридичних фактів реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення, проживання однією сім'єю без шлюбу також пов'язані із питаннями спадкування, розподілом спільно нажитого майна тощо. Питання належності правовстановлюючих документів, в яких неправильно записано прізвище, ім'я та по-батькові особи, місце і час її народження, і такі дані не збігаються із даними у свідоцтві про народження або в паспорті, також можуть бути пов'язані із спадкуванням, чи іншими матеріальними чи нематеріальними правами.

Встановлення юридичного факту смерті особи і неможливості реєстрації даного факту органами державної реєстрації актів цивільного стану, може бути пов'язано із отриманням коштів щодо втрати годувальника, спадкових прав тощо.

Встановлення юридичного факту народження особи в певний час, при неможливості реєстрації даного факту органом державної реєстрації актів цивільного стану може бути пов'язано із отриманням пенсії, допомоги багатодітним сім'ям тощо. Таким чином, суд не встановлює юридичні факти ради їх встановлення. П.Ф. Єлісейкін у цій частині зазначає, що суд в окремому провадженні підтверджує тільки ті факти, від яких залежить виникнення зміни, або припинення особистих чи майнових прав громадян. Разом з тим не можна погодитися з тим, що суд "підтверджує" юридичні факти. Навпаки, суд встановлює юридичні факти, які є новими, оскільки саме на підставі таких фактів у особи виникають суб'єктивні права. Такі юридичні факти зазначаються у судових рішеннях, які відіграють роль первинних документів, оскільки саме в них містяться відомості, які є якісно новими по відношенню до існуючих, і саме вони породжують виникнення у особи суб'єктивних прав. Разом з тим це не означає, що встановлення судом юридичних фактів, які породжують майбутні суб'єктивні права особи, має значення лише для заявника. Такий інтерес може пересікатися із вже існуючими інтересами інших осіб, які є заінтересованими по даній категорії справ. Юридичні факти дефектного характеру виникають не з волі особи і можуть існувати в такому стані доволі довго і навіть ніколи не стати предметом судового розгляду, оскільки особа може і не знати або знати про такі обставини, але не надавати їм значення. Таким чином, встановленню підлягають не будь-які юридичні факти, а лише ті, які є ключовими в житті кожної особи. Саме ключові юридичні факти породжують, з одного боку, виникнення, зміну або припинення особистих майнових чи немайнових прав, а з іншого - породжують інтерес особи щодо встановлення таких фактів. Лише при виникненні інтересу щодо здійснення своїх суб'єктивних прав у особи виникає потреба у підтвердженні ряду ключових юридичних фактів, які дають підстави особі на таке право. Відсутність чи не точність ключових юридичних фактів і породжує інтерес особи щодо звернення її до суду для їх встановлення чи відновлення. Отже, суд встановлює не просто юридичні факти, а ключові юридичні факти, з якими особа пов'язує виникнення, зміну чи припинення майбутніх своїх суб'єктивних прав.

Виходячи з цього, справи про встановлення юридичних фактів можна поділити на три групи. Це встановлення реєстраційних юридичних фактів, які реєструються державою лише у письмовій фор* мі (реєстрація шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення, народження, смерті).

Це встановлення неочевидних юридичних фактів, які не мають своєї письмової форми закріплення, а тому можуть бути встановленими як показами свідків, так і іншими письмовими чи речовими доказами. До таких справ належать справи про встановлення родинних відносин, перебування особи на утриманні. Третю групу юридичних фактів становлять очевидні факти - події, наприклад, каліцтва. Для даного факту важливим є встановлення місця і обставин отримання такої травми, оскільки сам факт травмування без місця і обставин події є не повним, а ці обставини є нерозривними і складають єдиний зміст даного юридичного факту.

У чому ж тоді полягає особливість кожної справи окремого про провадження? 1) Справи про встановлення родинних відносин між фізичними особами. Дуже часто рушієм даних справ, як правило, є інтерес щодо отримання в майбутньому права на спадкування. Так рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 травня 2010 року було задоволено заяву заявниці про встановлення юридичного факту відповідно до якого заявниця є рідною донькою померлої 11.09.2009 року, оскільки всі документи згоріли під час пожежі. Встановлення даного факту необхідно заявниці для отримання свідоцтва на спадщину. Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України "Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово". "Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття" (ч. 2 ст. 1258 ЦК України). Враховуючи той факт, що Цивільним Кодексом встановлено п'ять черг спадкоємців (ст. 1261-1265 ЦК України), то кожна особа із даних п'яти черг за відсутності документального підтвердження родинних відносин має право звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин із спадкоємцем. Це означає, що лише конкретні особи, обумовлені законом можуть ставити питання про встановлення родинних відносин у межах генеологічного роду спадкодавця. Це ж стосується і питань щодо отримання пенсій у зв'язку з втратою годувальника, оформлення документів щодо виїзду на постійне місце мешкання за кордон для постійного проживання чи з'єднання сім'ї.

Разом з тим немає підстав щодо встановлення факту родинних відносин, який не тягне за собою процесуальних наслідків, а відповідно до цього не має юридичного значення. С. В. Васильєв назвав такі випадки безпредметними. Встановлення даних фактів, як і фактів реєстрації, розірвання шлюбу, усиновлення, не замінює втрачених документів, "а також не вирішують питання тих прав, які пов'язаний із встановленим фактом, воно є лише підставою для отримання належного документа чи для належного оформлення відповідних прав". Розгляд таких справ, як правило, пов'язано із участю заінтересованих осіб, якими можуть бути родичі спадкодавця. На цій основі між заявником і заінтересованою особою може виникнути спір, але такий спір знаходиться в межах юридичного факту, а не прав на спадкове майно чи прав на пенсію. Не притягнення по справі заінтересованих осіб може тягнути за собою скасування судового рішення. Крім того, до таких справ відносяться справи про встановлення родинних відносин у разі допущених помилок у написанні прізвищ, імен, по-батькові в право встановлювальних документах батьків та дітей. Так рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 6 січня 2010 року було задоволено заяву особи про встановлення факту родинних відносин, оскільки у написанні її імені у свідоцтвах про народження усіх сімох дітей замість її імені "Купина" було записано "Кил и на", це не давало можливості заявниці оформити документи та отримати звання "Мати-героїня". Отже, справи окремого провадження відіграють не лише значиму роль у житті людини, але і мають соціальне значення.

2) Звернення до суду для встановлення факту перебування Фізичної особи на утриманні виникають, як правило у питаннях призначення пенсії померлого подружжя чи відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, спадкування тощо. Дані факти є не очевидними, тому вони можуть бути встановленими судом лише на підставі доказів. Так, для виникнення права на спадщину у зв'язку із знаходженням на утриманні спадкодавця (ч. 2 ст. 1265 ЦК України) необхідний не лише факт утримання фізичної особи спадкодавцем, але і наявність не менше п'яти років одержання не просто матеріальної допомоги, а такої допомоги, яка для такої особи була єдиним або основним джерелом засобів існування.

Як бачимо, даний факт є за своїм змістом складним, оскільки пов'язаний із цілим рядом обов'язкових умов, які підлягають доказуванню. Тому встановлення юридичних фактів лише з підстав наявного звернення особи до суду не є для останнього обов'язком, навіть при тому, що такі справи є безспірними, оскільки суд за відсутності доказів не має законних підстав для ухвалення судового рішення.

3) Встановлення факту реєстрації шлюбу, його розірвання, усиновлення. Дані справи не повторюють факт реєстрації шлюбу чи його розірвання або усиновлення, оскільки суд не є органом виконавчої влади. При розгляді таких справ встановлюється лише факт наявності такої юридичної події. Суб'єктами звернень із таких справ є не лише одна із сторін подружжя, але і заінтересовані особи, наприклад: діти, які отримують із встановленням таких фактів свій інтерес, який пов'язується як правило, із майновими правами. Відсутність інтересів у перспективі, як правило, не породжує таких справ.

Справи даної категорії характеризуються складністю юридичного факту, оскільки кожен такий факт складається із різних самостійних за своїм значенням фактів. Наприклад: при встановленні факту реєстрації шлюбу необхідно довести, що особа реєструвала шлюб з певною особою, де це мало місце, в який час, у якій установі, хто при цьому був присутнім тощо.

• 4) Справи щодо встановлення юридичних Фактів про проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Дана категорія справ характеризується також складністю юридичного факту, оскільки заявнику необхідно довести декілька фактів, які мають значення для загального висновку. Так, необхідно встановити: а) той часовий період, в якому чоловік і жінка жили разом без укладання шлюбу; б) смерті одного з них; в) необхідності встановлення такого факту, при цьому підтвердженням даного факту є наявність спільного майна, дітей тощо. Суб'єктами таких справ є не лише чоловік чи жінка, в разі смерті одного із них, але і спадкоємці, оскільки в даному випадку, як правило, мова йде про власність померлих осіб. У зв'язку з цим встановлення даного факту, з одного боку, можливо для подальшого встановлення права власності на частину майна особи в порядку спадкування, а з іншого, такі факти встановлюються і при розподілі спільно нажитого майна чоловіка і жінки, які проживали однією сім'єю без укладання шлюбу.
• 5) Справи щодо встановлення юридичного факту каліцтва. мають місце в такому випадку, коли це потрібно для призначення пенсії, або одержання допомоги щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування. Як правило, дана категорія справ є складною і складається із окремих самостійних блоків. Перший блок пов'язаний із технологією виробництва з одного боку, та охорони праці під час виробничих процесів - з іншого. Зміст другого блоку грунтується на наявності певних виробничих подій, що призвели до виробничої травми, яка потягла за собою каліцтво особи. Складові кожного такого блоку повинні знаходитися у причинно-наслідковому зв'язку, оскільки від цього залежить розмір допомоги із соціального страхування чи пенсії. Таким чином, каліцтво як юридичний факт встановлюється судом лише у випадках травмування особи на виробництві, але з якихось причин такий факт не був предметом його юридичного оформлення. У зв'язку з цим, суб'єктом таких звернень до суду можуть бути не лише самі особи, які отримали каліцтво чи члени їх сім'ї, але і утриманці таких осіб. Разом з тим, кожен із заявників повинен зазначити про причини неможливості отримання актів Форми Н-1 (про причини нещасного випадку на виробництві). Предметом розгляду таких справ є не розмір пенсії чи допомоги із соціального страхування, а обставини, внаслідок яких настало каліцтво. Таким чином, встановлення таких фактів, як правило, пов'язано з очевидними наслідками.
• 6) Справи щодо встановлення юридичних фактів про належність правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті.

Дана категорія справ у судовій практиці зустрічається доволі часто, оскільки в різного роду документах при їх формуванні службові чи посадові особи в наслідок неуважності допускають помилки при написанні прізвищ, імен, по батькові, часу і місця народження особи. Так рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 30 квітня 2010 року було задоволено заяву заявниці, якій при видачі диплома в 1991 р. Харківським юридичним інститутом в графі "по-батькові" замість слова "Микитівні" помилково записали "Микито в-ні" з урахуванням даних обставин диплом мав дефект, а від цього втрачав свого юридичну силу для його власника. У той самий час предметом розгляду таких справ є не всі документи, в яких допущені такі помилки, а лише ті, з якими особа пов'язує правові наслідки щодо виникнення, зміни чи закінчення її юридичних прав. Встановлення таких юридичних фактів можливе як за особистим зверненням особи, так і заінтересованих осіб, інтерес яких, як правило, полягає в можливості спадкування. Разом з тим заінтересовані особи мають право звертатися з такими заявами до суду лише в разі смерті власників документів, в яких допущені неточності при написанні їх прізвищ, імен, по батькові тощо, оскільки за життя особи остання може самостійно звернутися до тих органів, які видали документ, з метою виправлення помилок, і лише при відмові в цьому такі особи мають право особистого звернення до суду про встановлення даних юридичних фактів. Таким чином, причинами виникнення таких справ є наслідки помилкових дій службових чи посадових осіб державних установ, організацій чи підприємств не залежно від форми їх власності.

Як дана категорія справ, так і інші справи окремого провадження не мають строків давності, у зв'язку з цим вони не мають обов'язковості щодо звернень у суд навіть і при виявленні помилок. Ось чому, для встановлення таких фактів першоосновою є диспозитивні начала, поєднані з певним інтересом особи.

7) Справи щодо встановлення юридичних Фактів про народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Дана категорія справ є на сьогодні доволі рідкісною, оскільки такі справи можуть мати місце лише у випадках народження дітей поза медичним закладом за відсутності медичного супроводу вагітності у жінок. Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 144 СК України "батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану". Таким чином, закон не робить винятків між батьками, які перебувають в шлюбі і батьками дітей, які не перебувають у шлюбі. Як на тих, так і на інших лежить обов'язок із реєстрації своїх дітей, при цьому законодавець відводить для цього місячний строк. Якщо у відведений законом строк батьки не зареєстрували дитину свою в органах РАЦС, то така бездіяльність може потягти за собою відмову в реєстрації дитини і бути підставою для звернення до суду про встановлення юридичного факту народження дитини. Суб'єктом таких звернень може бути матір дитини. Доказами в таких категоріях справ в обов'язковому порядку, повинні бути висновки судово-медичних експертиз. Окрім цього, доказами можуть бути відеозаписи під час вагітності жінки, свідки, які були присутніми при пологах. Предметом розгляду є факти: а) народження дитини; б) народження саме даної дитини певною жінкою; в) народження певної дитини певною жінкою в певний час; г) народження певної дитини, певною жінкою в певний час в певному місці.

Таким чином, даний юридичний факт складається із цілого ряду самостійних юридичних фактів, які є не роздільними, з одного боку, а з іншого - є самостійними юридичними фактами, але кожен окремо такий юридичний факт існувати не може. Лише при збігові усіх цих фактів, ми отримаємо загальний юридичний факт, який буде мати юридичні наслідки.

8) Справи щодо встановлення юридичного Факту смерті особи в певний час у разу неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Дана категорія справ пов'язана із відсутністю медичного висновку щодо причини смерті чи відсутності медичної довідки, в якій констатується факт смерті. Такі обставини мають місце тоді, коли особа внаслідок техногенних катастроф, наприклад, обвалу шахти, аварії літака, об'ємні підтоплення територій, пожежі, терористичні акти тощо, зникла і її неможливо віднайти та ідентифікувати, але конкретні обставини дають підстави з великою ймовірністю констатувати, що така особа загинула. З кожним роком таких справ стає все більше і більше. Заявниками в таких справах, як правило, є близькі родичі (батьки, подружжя, діти), опікуни, піклувальники тощо. Разом з тим для таких справ існує певний проміжок часу, який надається законодавцем з метою прийняття всіх мір для встановлення всіх обставин із справи. Такі справи можуть мати місце в судах лише після висновків урядових чи місцевих комісій, які дають висновки про причини таких катастроф, їх об'ємність, наслідки та особливості.