Обов'язкова госпіталізація до протитуберкульозного закладу

Медичною, соціальною та правовою проблемою сьогодення є проблема туберкульозу. Така проблема існує не лише в Україні, а і в світовій спільноті. Ось чому Всесвітня організація охорони здоров'я ще в 1993 році проголосила туберкульоз глобальною небезпекою.

Сьогодні норми ЦПК України, що регламентують розгляд справ про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу не містять відповіді на питання: хто має право звертатися із заявою до суду про розгляд справ даної категорії? Так, стаття 283 ЦПК України, яка регулює питання підсудності та визначає суб'єктів звернення до суду, взагалі не визначає жодного такого суб'єкта, який би мав право на звернення до суду у справах щодо обов'язкової госпіталізації особи до протитуберкульозного закладу. Лише ч. 2 ст. 285 ЦПК України, що регулює безпосередній розгляд справи зазначає: "участь у розгляді справи представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі, представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію, є обов'язковою". Але ж дана норма регулює розгляд справи, а не порядок звернення до суду.

Наведена ситуація щодо невизначеності суб'єктів даної категорії справ призводить до того, що норми закону не урегульовані й судова практика відшукує самостійно можливості для вирішення даного питання.

Хто ж може звертатися до суду із даною заявою? З такою заявою до суду може звернутися завідувач протитуберкульозного закладу (відділення, медичної частини). Чіткість у визначенні кола медичних посадових осіб буде гарантією виконання Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз", оскільки поняття "представник протитуберкульозного закладу" є занадто "розмитим". Безпосередня ж вказівка у Законі стане функціональним обов'язком завідувачів протитуберкульозними закладами (відділеннями, медичними частинами) щодо звернення до суду з заявами про обов'язкову госпіталізацію особи до названого закладу. Разом з тим вказане право потрібно надати виконкомам місцевих громад, оскільки медичні установи, які професійно займаються лікуванням туберкульозу, розміщаються не у кожному населеному пункті, а тому медичні працівники можуть і не знати про те, що особа хворіє на заразну форму туберкульозу чи взагалі на туберкульоз у тій чи іншій місцевості. Місцева ж громада може виступати первинною ланкою у боротьбі з туберкульозом як профілактична, сигналізуюча, об'єднуюча структура, а відповідно до цього вона може бути заявником у суді, представляючи свої інтереси щодо охорони здоров'я громади.

Це право необхідно надати і родичам та близьким особи, яка хворіє на туберкульоз. Деякі особи на першому етапі хвороби не бажають звертатися до лікаря для консультацій та лікування. Родичі та близькі такої особи через це мають ризик на захворювання туберкульозом, тому вони повинні мати право щодо захисту свого здоров'я в судовому порядку. Це є конституційним правом кожного громадянина України (ст. 49 Конституції України).

Судом у порядку окремого провадження розглядаються не всі справи відносно осіб, які хворіють на туберкульоз, а лише відносно тих, які хворіють на заразну форму туберкульозу і навмисне ухиляються від лікування. Тому такі особи підлягають обов'язковій госпіталізації до протитуберкульозного закладу. Заяви про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу подаються до супу за місцем знаходження такого закладу або до суду за місцем виявлення такого хворого.

У заяві про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування повинні бути зазначені встановлені законом підстави для такої госпіталізації з посиланням на висновок лікарської комісії про необхідність обов'язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, строк, протягом якого буде проведено лікування. Такий висновок лікарської комісії додається до заяви в обов'язковому порядку. В разі виявлення особи, яка хворіє на загрозливу форму туберкульозу, заява повинна бути подана до суду впродовж 24 годин (ст. 284 ЦПК України).

Суд відкривши провадження у такій справі зобов'язаний розглянути її не пізніше трьох днів із дня винесення ухвали про відкриття провадження у справі. Особі має бути надано право особистої участі в судовому засіданні, за винятком випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу така особа становить загрозу розповсюдження хвороби. Участь заявників та представника особи стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію є обов'язковою.

Після безпосереднього дослідження доказів суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву. Рішення суду про задоволення заяви є підставою для обов'язкової госпіталізації або подальшого лікування особи у протитуберкульозному закладі на встановлений лікарською комісією строк.