Порядок звернення судових рішень до виконання. Негайне виконання судових рішень.

Судовий розгляд справи, як правило, закінчується ухваленням рішення суду. Судові рішення, згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України, ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання вирішує місцевий суд, який розглянув справу, у відповідності до положень Розділу VI ЦПК України, яким врегульовано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року в редакції Закону від 4 листопада 2010 року та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року. Варто відзначити, що примусовому виконанню підлягають, у разі невиконання у добровільному порядку, як правило, рішення за позовами про присудження.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Органами державної виконавчої служби є: 1) Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; 2) управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; 3) районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Безпосередньо, примусове виконання судових рішень, ухвалених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку" встановленому Законом України "Про виконавче провадження", здійснює державний виконавець. Основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний статус визначено Законом України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року.

Завданнями державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Інші органи, установи, організації, посадові особи виконують рішення судів та інших органів у випадках, передбачених законом, за вимогою чи за дорученням державного виконавця.

Зокрема, згідно зі ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Вищезазначені органи, установи, організації та особи не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Звернення судових рішень до виконання є такою складовою частиною примусового виконання, виконавчого провадження, яка зумовлюється необхідністю вчинення певних процесуальних дій судом як обов'язкової підстави для вчинення подальших виконавчих дій органами державної виконавчої служби.

До питань, пов'язаних із зверненням судового рішення до виконання, які вирішує суд, належать такі як: вирішення питання про негайне виконання рішень суду, порядок видачі виконавчих листів, їх кількість та оформлення, виправлення помилок у виконавчому листі та визнання його таким, що не підлягає примусовому виконанню, видача дубліката виконавчого листа, поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, затвердження мирової угоди, прийняття рішення про відстрочку і розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Таким чином, підставою для видачі названого виконавчого документу є відповідна заява осіб, на користь яких ухвалено рішення. Фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, іменується стягувачем. Відповідно, боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням). Стягувач і боржник, згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", є сторонами у виконавчому провадженні.

Рішення сулу набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. У випадках, встановлених законом, суд допускає негайне виконання рішень до набрання ними законної сили. Перелік рішень за результатами розгляду окремих, визначених законом категорій справ, що підлягають негайному виконанню, визначений ст. 367 ЦПК України і є вичерпним.

Зокрема, суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

• 1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць;
• 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;
• 3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць;
• 4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;
• 5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;
• 6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю; Крім того, за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити, передбачені законом заходи забезпечення позову, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливими виконання рішення суду. Ухвала про забезпечення позову, відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України, виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. При цьому оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Негайне виконання рішення, відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", покладає на державного виконавця обов'язок відкрити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження виконавчого документу і невідкладно розпочати його примусове виконання.

Правило щодо видачі одного виконавчого листа є загальним. У певних визначених законом випадках допускається видача декількох виконавчих листів, що обумовлено співучастю при розгляді і вирішенні справи, а також необхідністю виконання рішення у декількох місцях кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 368 ЦПК України, якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Крім того, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" закріплює правило, згідно з яким у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач.

Виконавчі документи про стягнення судового збору надсилаються судом до місцевих органів державної податкової служби. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

У випадках, визначених законом, замість втраченого оригіналу є можливою видача дубліката виконавчого листа або судового наказу, ініціатором якої виступає стягувач або державний виконавець. Крім того, суд, який видав виконавчий лист про стягнення аліментів, має право за поданням державного виконавця видати дублікат виконавчого листа у разі встановлення кількох місць роботи чи отримання доходів боржника. Правила видачі дубліката виконавчого листа або судового наказу регламентовані ст. 370 ЦПК України. Заява про видачу дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересованих осіб. їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дублікату.