Судовий контроль за виконанням судових рішень

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів щодо примусового виконання судових рішень, неупереджено своєчасно, вчиняючи всі необхідні виконавчі дії, розглядати заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження, роз'яснювати сторонам їх права та обов'язки. У разі неналежного виконання своїх обов'язків права стягувача, боржника та інших осіб при провадженні виконавчих дій можуть бути захищені шляхом оскарження дій державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби у судовому та позасудовому порядку.

Процесуальний порядок розгляду та вирішення цієї категорії справ визначений розд. VII (статті 383-389 ЦПК).

Правом на звернення зі скаргою до суду наділені сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, порушено їх права чи свободи.

Відповідну скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби - начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець.

Боржник відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону № 606-XIV має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно у судовому порядку.

Скарга за підсудністю подається до суду, який видав виконавчий документ. Про подання скарги до суду останній повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом.

Право особи на звернення до суду зі скаргою може бути реалізовано протягом встановленого строку. Згідно із ст. 385 ЦПК скаргу можна подати до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, або у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, - у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Строк, встановлений для звернення зі скаргою, пропущений з поважних причин, може бути поновлено судом. В іншому випадку заява залишається без розгляду.

Розгляд скарги відбувається у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. Якщо ці особи не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників. Встановивши, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, суд залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника. Скарга має бути розглянута протягом десятиденного строку (ст. 386 ЦПК).

За результатами розгляду скарги суд, у разі встановлення її обґрунтованості, постановляє ухвалу про визнання неправомірними рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби. Цією ж ухвалою суд зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Про виконання ухвали відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше, ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду (ст. 389 ЦПК).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з п. 27 ст. 293 ЦПК постановлена за скаргою ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Сторони несуть витрати, пов'язані з розглядом справи, залежно від результатів її вирішення. Так, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом у разі задоволення скарги - на відділ державної виконавчої служби, а в разі відмови в задоволенні - на заявника