Види представництва та повноваження представника в суді

За ступенем обов'язковості представництво в суді можна розділити на обов'язкове (по справах за участю недієздатних) і факультативне (необов'язкове), коли волевиявлення представлюваного на представництво є необхідним.

За підставами виникнення процесуальне представництво поділяється на добровільне і законне.

В основі добровільного (договірного) представництва лежить договір. Перший підвид- представництво інтересів сторін і третіх осіб адвокатами. Підставою даного представництва є договір доручення на ведення справи в суді. Другий підвид - юрисконсульт представляє в суді інтереси підприємства, організації, установи в силу трудового договору. Третій підвид - окремі громадяни за договором доручення представляють у суді інтереси сторін і третіх осіб. В цьому випадку представниками можуть бути працівники підприємств, організацій і установ- по справах цих підприємств, організацій, установ, один зі співучасників за дорученням інших співучасників (ст. 32 ЦПК), інші особи, допущені судом, що розглядає справу, до представництва по даній справі.

ЦПК України передбачено, що особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники. Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника.

Законне представництво, або представництво по справах недієздатних і обмежено дієздатних осіб, - виникає внаслідок наступних підстав. Батьки по справах своїх неповнолітніх дітей представляють їх інтереси на підставі факту походження дитини, що підтверджено свідоцтвом про народження. Усиновителі по справах усиновлених можуть виступати в справі на підставі факту усиновлення, а опікуни і піклувальники по справах опікуваних і підопічних - на підставі акта про призначення їх опікунами або піклувальниками.

Чинним процесуальним законодавством України закріплено, що права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом, а права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена(ч. 1,2 ст. 39 ЦПК).

Представниками безвісно відсутніх виступають у суді опікуни над їх майном. У справі про ще не прийняту спадщину як представник спадкоємця також виступає опікун над майном. Однак відповідно до ч,4 ст. 39 ЦПК України права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померла або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна.

Для участі в справі законних представників їх волевиявлення не потрібно. Тому своєрідно вирішується в цьому разі питання про документи, що підтверджують повноваження законних представників: таким представникам необхідно подати в суд документи про підстави представництва, а не про повноваження, тому, що обсяг повноважень законних представників такий самий, як і в осіб, що представляються ними, оскільки вони повністю заміщають останніх у процесі.

В цивільно-процесуальному законодавстві закріплено, що у разі відсутності представника у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, а також у разі, коли законний представник цих осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження у справі і пропонує органу опіки і піклування чи іншому органу, визначеному законом, призначити або замінити законного представника (ст. 43 ЦПК).

У юридичній літературі представництво в суді класифікують й за іншими ознаками.

За ознаками особи, в інтересах якої здійснюється представництво:

• - представництво фізичних осіб- підставою є закон або цивільно-правова угода;
• - представництво юридичних осіб - таке представництво базується, як правило, на трудовій угоді.

За ознаками осіб, інтереси яких представляють, виділяють представництво;

• - сторін;
• - третіх осіб;
• - заявників;
• - заінтересованих осіб;
• - органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

За ознаками осіб, які здійснюють процесуальне представництво, є представництво, що здійснюється:

• - адвокатами;
• - батьками, усиновлювачами, опікунами, піклувальниками;
• - співучасниками;
• - іншими фізичними особами1.

Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені одним з таких документів:

• 1) довіреністю фізичної особи, що повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні, чи за рішенням суду, або за місцем його проживання;
• 2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника- така довіреність видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи;
• 3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна;
• 4) якщо представництво здійснюється адвокатом, його повноваження можуть бути посвідчені ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, до якого обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору (ст. 42 ЦПК).

Представники наділяються широким колом повноважень для вчинення процесуальних дій від Імені та в інтересах особи, яку представляють. Причому однією з новел ЦПК України є закріплення презумпції наділення представника усім обсягом прав та обов'язків особи, яку представляють (ст. 44 ЦПК). Тобто обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом відповідної заяви, поданої у письмовій формі.