Порушення наказного провадження

Загальні правила порушення наказного провадження відповідають принципові диспозитивності - провадження розпочинається за ініціативою зацікавленої особи - кредитора, яка за ЦПК України називається заявником або стягувачем. Суб'єкт, до якого адресована вимога заявника, називається боржником (ст. 103 ЦПК). Позивача і відповідача в наказному провадженні немає.

Згідно ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути виданий за наявності таких вимог:

• 1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;
• 2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;
• 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;
• 4) заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;
• 5) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.

Перелік вимог, за якими може бути виданий судовий наказ, є вичерпним.

За правилами підсудності заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими ЦПК України.

Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі.

У заяві повинно бути зазначено:

• 1) найменування суду, в який подається заява;
• 2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;
• 3) вимоги заявника і обставини, на яких вони грунтуються;
• 4) перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується заявником. Вона може бути підписана і (або) подана представником. У цих випадках до заяви повинно бути додано документ, що підтверджує його повноваження. Заява подається разом з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників.

До заяви, яка подається представником заявника, повинно бути додано документ, що підтверджує його повноваження.

Також до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору (ст. 98 ЦПК).

У змісті заяви варто виділити три основних взаємозалежних компоненти - вимоги стягувача, обставини, на яких вони грунтуються, і документи, що підтверджують обгрунтованість вимоги. Наказне провадження- документальне, а тому ніякого спеціального розгляду не передбачає. Від наявності і якості представлених документів залежить зміст прийнятого суддею акта, а також у визначеній мірі і заперечення боржника щодо виконання судового наказу.

Документи, які додаються до заяви, різні і залежать від вимог стягувача. Якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати, то до заяви повинні бути додані докази, які безперечно засвідчують заборгованість роботодавця. Ними можуть бути розрахункові книжки, завірені виписки з розрахункової або платіжної відомості, довідки з бухгалтерії організації-роботодавця.

При заяві органом внутрішніх справ, органом податкової поліції, підрозділом Державної виконавчої служби вимог про стягнення витрат, щодо компенсації витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника, повинні бути додані документи, що підтверджують наявність і розмір цих витрат.

Заява про видачу судового наказу оплачується судовим збором у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження.

Як свідчить аналіз законодавства до оплати таких заяв можуть бути застосовані відстрочка або звільнення від сплати.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження ця сума зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

У разі дотримання всіх встановлених вимог суддя приймає заяву. У ЦПК України не визначається як повинно бути оформлене прийняття заяви. З огляду на те, що на розгляд заяви про ухвалення судового наказу закон виділяє три дні, можна зробити висновок про те, що законодавець вважає зайвим ухвалення окремої ухвали про прийняття заяви. Якщо немає підстав для відмови в прийнятті заяви, повинно бути винесений судовий наказ. При цьому день прийняття заяви судом буде визначати момент настання відповідних матеріально-правових наслідків.

До неналежно оформленої заяви застосовуються положення ст. 121 ЦПК України. Вони аналогічні тим, що стосуються позовних заяв. Зокрема, заява про видачу судового наказу може бути залишена без руху чи повернута.

Про залишення позовної заяви без руху, повернення заяви суддею постановлюється ухвала.

Повертається заява про видачу судового наказу в наступних випадках:

• 1) заявник у встановлений судом строк не усунув недоліки заяви про видачу судового наказу;
• 2) до моменту відкриття наказного провадження надійшло звернення заявника про повернення заяви про видачу судового наказу;
• 3) наявні обставини, зазначені у п. 2-4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України (заяву подано недієздатною особою; заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; справа не підсудна цьому суду)

Повернення заяви у випадку, встановленому ч. 2 ст. 121 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення Ті недоліків.

У прийнятті заяви про видачу судового наказу може бути відмовлено. У ст. 100 ЦПК України встановлено три групи підстав до відмовлення у прийнятті заяви про видачу судового наказу:

• 1) заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 ЦПК України;
• 2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право;
• 3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2-5 частини другої ст. 122 ЦПК України (є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим; після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва).

Судовий наказ не є перешкодою для порушення позовного провадження.

Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.