Цивільно-процесуальна форма судових процесів

Цивільно-процесуальна форма - це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду цивільних справ, що включає певну систему гарантій.

Отже, процесуальна форма судових процесів - це кожного разу обумовлений процесуальними нормами та певними нормами матеріального права конкретний обсяг процесуальної діяльності суду та всіх інших учасників цивільного процесу, в межах якого виникають, розвиваються і закінчуються процесуальні правовідносини та окремі процесуальні дії.

Цивільна процесуальна форма регламентує порядок здійснення судочинства у цивільних справах шляхом встановлення процесуального порядку вчинення судом та іншими учасниками процесу процесуальних дій в процесі розгляду і вирішення цивільної справи, а також фіксація та оформлення таких дій спеціальними засобами. Це є основою для функціонування цивільних процесуальних правовідносин, рух цивільного судочинства по стадіям в межах судового провадження. Ефективність і правильність вирішення матеріальних вимог у значній мірі залежить від досконалості цивільної процесуальної форми, в межах якої забезпечується законність та обгрунтованість судових рішень у цивільних справах.

Для з'ясування особливостей цивільної процесуальної форми слід охарактеризувати ЇЇ ознаки та принципи на яких вона базується.

Серед ознак цивільної процесуальної форми виділяються:

• 1. Детальна законодавча регламентація. Нормативне регулювання процесуальної форми в основному здійснюється нормами ЦПК. У загальному цивільна процесуальна форма розглядається як сукупність правил, які визначають зміст поведінки суду і учасників процесу, порядок та послідовність такої поведінки в рамках цивільних процесуальних правовідносин; визначення місця і строків реалізації процесуальних прав та обов'язків. Процесуальна поведінка суду та учасників процесу стає безпредметною, якщо дії вчиняються без дотримання певної послідовності їх реалізації.
• 2. Єдність цивільної процесуальної форми. Цивільна процесуальна форма передбачає єдині процесуальні правила для всіх категорій цивільних справ, які розглядаються в порядку цивільного судочинства. Одночасно в її межах закріплено інші особливі форми вираження таких правил. Тому процесуальні дії можуть вчинятися в дещо різному порядку. Цим можна пояснити існування різних процедур, підпорядкованих загальним правилам процесуальної форми.
• 3. Фіксація результатів процесуальної поведінки. Це так звана зовнішня сторона процесуальної форми, основу якої складають процесуальні засоби, за допомогою яких фіксується порядок і результати процесуальної діяльності (позовна заява повинна оформлятися в письмовій формі (ст. 119 ЦПК), відповіді на клопотання сторін оформляються ухвалою суду (ст. 210 ЦПК), розгляд і вирішення справи фіксується в журналі судового засідання і фіксується технічними засобами (ст. 197 ЦПК), тощо). Разом з тим письмова форма поєднується з усною формою, яка є основною в окремих стадіях цивільного процесу (пояснення сторін, показання свідків даються в усній формі, спілкування із головуючим відбувається в словесній формі тощо).
• 4. Системність цивільної процесуальної форми полягає у визначенні в цивільному процесуальному Кодексі: переліку учасників цивільного судочинства; процесуального становища кожного учасника процесу; послідовності вчинення кожним учасником процесуальних дій; взаємозв'язку і залежності процесуальних дій учасників процесу.
• 5. Динамізм і стабільність. Динамізм забезпечується принципом диспозитивності, тобто правом заінтересованої особи визначати варіант своєї поведінки із запропонованих нормою ЦПК, обирати процесуальні засоби захисту. Стабільність забезпечується заходами процесуального примусу і юридичною відповідальністю.

Будучи процесуальною конструкцією, цивільна процесуальна форма будується на принципах цивільного судочинства: доступність звернення за судовим захистом; рівність процесуальних прав і обов'язків сторін; розгляд справи незалежним судом; незмінність складу суду під час розгляду справи; гласність і відкритість судового розгляду справи; можливість оскаржити дії суду, судові рішення та ухвали; національна мова судочинства; керівництво процесом головуючим; формальна визначеність процесу. У літературі з цивільного процесуального права виділяються і інші принципи цивільної процесуальної форми, але в сукупності вони створюють ті засади на яких будується та функціонує цивільна процесуальна форма.

Значення цивільної процесуальної форми полягає у встановлення конструкції цивільного судочинства шляхом процесуальної регламентації порядку розгляду цивільних справ судом, з метою забезпечення виконання мети і завдань цивільного судочинства.