Поняття процесуальної співучасті та її види

 

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів, що у цивільному процесі називається процесуальною співучастю. При цьому кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

Такі цивільно-процесуальні відносини виникають тоді, коли матеріально правові відносини, що порушуються за своєю суттю є складними, і як наслідок у позовному провадженні як на стороні позивача, так і на стороні відповідача можуть брати участь декілька осіб.

Отже процесуальною співучастю є участю у справі кількох позивачів і (або) відповідачів.

Метою процесуальної співучасті є економія часу та зусиль, як зі сторони суду, так і зі сторони осіб які беруть участь у справі, оскільки при процесуальній співучасті мінімізуються судові витрати; скорочується число судових справ; економиться час суду при перевірці та оцінці доказової бази; виключається винесення суперечливих судових рішень по одним й тим же питанням. Таким чином, процесуальна співучасть - один із проявів принципів процесуальної економії.

В науці цивільного-процесуального права прийнято виділяти види такої процесуальної співучасті.

По-перше, в залежності від кількості осіб, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача виділяють:

  • 1) активну. Активна процесуальної співучасті має місце тоді, коли на стороні позивача у цивільній справі бере участь більше однієї особи, а зі сторони відповідача у справі тільки одна особа
  • 2) пасивну. Пасивна - це коли на стороні відповідача в цивільному процесі виступають більш ніж одна особа, а на стороні позивача лише одна особа.
  • 3) змішану. Змішана - це коли на стороні позивача та відповідача у цивільній справі бере участь більше однієї особи.

Слід зазначити, що така класифікація за логікою ст. 32 ЦПК України випливає саме з неї.

По-друге, ч. 2 ст. 32 ЦПК України вказує на іншу класифікаційну групу - в залежності від обов'язку залучення інших позивачів чи відповідачів, з поміж існуючих - виділяють:

  • 1) обов'язкову процесуальну співучасть - співучасть, яка виникає за спільності прав та обов'язків кількох осіб, що виникають у матеріально правових відносинах, а вирішення справи неможливо без залучення інших співвідповідачів та співвідповідачів. Як правило на практиці обов'язкова процесуальна співучасть виникає при поділ майна, що є об'єктом права спільної власності; при спадкуванні; при визначення обсягу майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, що створений у співавторстві тощо.
  • 2) необов'язкову (факультативну) процесуальну співучасть - співучасть, де розгляд справи за позовними вимогами можуть бути здійснені, як у самостійних провадженнях (шляхом роз'єднання позовних вимог або подання різними позивачами окремо друг від друга свої позовні вимоги до суду), так і в одному (шляхом об'єднання позовних вимог), але права та обов'язки кількох позивачів та (або) відповідачів виникли з однієї підстави або предметом спору є однорідні права й обов'язки.

На факультативну співучасть указує п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", де зазначено, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому разі потерпілий сам визначає, до кого пред'явити позов - до всіх позивачів чи до одного з них.

З огляду на класифікаційні групи слід вивести критерій за якими допускається процесуальна співучасть. Такі критерії встановлені ч. 2 ст. 32 ЦПК України де зазначено, що участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів допускається, якщо:

  • 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;
  • 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
  • 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.

Щодо прав та обов'язків, то на співучасників поширюються загальні (ст. 27 ЦПК України) та спеціальні (ст. 31 ЦПК України, ст. 27-1 ЦПК України) права та обов'язки. Але з поміж цих їм притаманні й свої. Так:

співучасники можуть доручити вести справу одному із співучасників, якщо він має повну цивільну процесуальну дієздатність (ч. 3 ст. 32 ЦПК України);

кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно та незалежно друг від друга (ч. 1 ст. 32 ЦПК України); - співучасники можуть подати спільну апеляційну скаргу, якщо вони діяли у процесі на одній стороні, а їх права та обов'язки є спільними.

Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы