Джерела міжнародного цивільного процесу
Джерелами міжнародного цивільного процесуального права є:
- 1) норми національного законодавства: Конституція України (ст. 6); Цивільний процесуальний кодекс України; закони України: "Про міжнародне приватне право", "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", "Про біженців", "Про правовий статус закордонних українців", "Про дипломатичні ранги України", "Про дипломатичну службу", "Про міжнародні договори України", "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів" та ін.; підзаконні нормативно-правові акти: укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо;
- 2) міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що, відповідно до Конституції України, складають частину національного законодавства. До міжнародних норм належать:
- 1) двосторонні договори України;
- 2) багатосторонні угоди;
- 3) конвенції.
Підсумовуючи, зауважимо, що дебати про місце, зміст і співвідношення міжнародного цивільного процесу з традиційними галузями чи інститутами права ще не завершені. Вважаємо, що необхідно підтримати думку більшості наших вчених-процесуалістів і віднести ці норми до цивільного процесуального права як галузі права.
В Україні на іноземців та осіб без громадянства поширюється національний правовий режим (ст. 26 Конституції України), в тому числі й у сфері цивільного судочинства (статті 410-415 ЦПК), але з особливостями при вирішенні окремих питань правового регулювання. Такі особливості закріплені в законодавстві України та міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і які належать до джерел міжнародного цивільного процесу.
До міжнародних угод, якими врегульовані правила міжнародного цивільного процесу, належать двосторонні та багатосторонні договори за участю України, які можна поділити на дві групи; - угоди колишнього СРСР, які зберігають юридичну силу для України; -угоди, підписані Україною.
Умови, які повинні та можуть бути передбачені зовнішньоекономічним договором, встановлює Положення про форму зовнішньоекономічних договорів від 5.10.95 р. До обов'язкових умов договору належать: назва, номер, дата та місце його складання, преамбула із вказівкою повної та скороченої назви сторін і найменування документів; предмет договору; кількість та якість товару; базисні умови поставки товару; ціна та загальна вартість договору; умови платежів; упакування й маркування; форс-мажорні обставини; санкції й рекламації; арбітраж, юридичні адреси, поштові й платіжні адреси.
З питань цивільного процесу діють численні багатосторонні універсальні Гаагські конвенції: - Гаазька конвенція з питань цивільного процесу 1954 р. (42 держави-учасниці); - Гаазька конвенція про вручення за кордоном судових і позасудових документів по цивільних і торговельних справах від 15 листопада 1965 року (38 держав-учасниць); - Гаазька конвенція про одержання за кордоном доказів по цивільних і торговельних справах від 18 березня 1970 року. (17 держав-учасниць); - Конвенція про полегшення доступу до правосудця за кордоном від 25 жовтня 1980 року; - Конвенція про компетенцію властей і право, яке підлягає застосуванню в галузі захисту неповнолітніх, від 5 жовтня 1965 року; - Конвенція про компетенцію властей і право, яке підлягає застосуванню, та про визнання рішень у галузі усиновлення від 5 листопада 1965 року; - Конвенція про визнання і виконання рішень у справах про аліментні обов'язки щодо дітей від 15 квітня 1958 року; Конвенція про визнання і виконання рішень, які належать до аліментних обов'язків, від 2 жовтня 1973 року; - Конвенція про визнання і виконання іноземних судових рішень у цивільних і торговельних справах від 1 лютого 1971 року; - Конвенція про звільнення іноземних публічних документів від легалізації від 5 жовтня 1961 року.
Регіональні договори: - Конвенція про правову допомогу й правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ 1993 р. (Мінська конвенція); - Угода про порядок дозволу спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності 1992 р. (Київська угода); Угода про порядок взаємного виконання рішень арбітражних, господарських й економічних судів на територіях держав-учасниць Співдружності 1998 р. (Московська угода).
Двосторонні договори про правову допомогу (понад 30 діючих договорів) - з Литвою (7 липня 1993 року), Латвією (23 травня 1995 року), з Грузією (9 січня 1995 року), Китаєм (31 жовтня 1992 року), Естонією (15 лютого 1995 року), Молдовою (13 грудня 1993 року), Польщею (27 травня 1993 року), з Монголією (27 червня 1995 року).
Консульські конвенції (19 діючих конвенцій й 4 перебувають у процесі ратифікації сторонами).
З Угорщиною (29 жовтня 1992 року), Китаєм (5 лютого 1993 року), Польщею (14 липня 1993 року), Румунією (17 грудня 1993 року), Російською Федерацією (4 лютого 1994 року), Казахстаном (27 липня 1994 року), В'єтнамом (9 грудня 1994 року), Молдовою (1 листопада 1996 року), Литвою (1 листопада 1996 року).
За наявності між державами одночасно багатосторонні та двостороннього міжнародного договорів - застосовуються норми того договору, який був укладений пізніше.
(Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів й арбітражів і про скасування рішень, винесених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України").