Об'єднання та роз'єднання позовів

Відповідно до ст. 126 ЦПК суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду. Суд вправі вирішити питання про об'єднання або роз'єднання позовів з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.

У разі об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог, судовий збір сплачується за кожну вимогу окремо.

Об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки. Сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи.

Відповідно до ст. 126 ЦПК залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи (наприклад, у зв'язку з необхідністю призначення складної експертизи щодо окремих вимог, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи декількох позивачів або відповідачів).

У разі роз'єднання позовів підставою для провадження щодо виділених вимог є ухвала суду про роз'єднання позовів і копія позовної заяви. Провадження у справі, яка виділена, розпочинається спочатку.

Про об'єднання або роз'єднання позовів постановляється ухвала, яка складається як окремий процесуальний документ у нарадчій кімнаті.