Сплата податків і зборів
РЕФЕРАТ
на тему:
Сплата податків і зборів
ПЛАН
Форми с плати податків і зборів
Способи сплати податків і зборів
Терміни сплати податків і зборів
Зміна терміну сплати податку
Література
1. Форми с плати податків і зборів
Сплата податку являє собою сукупність дій платника по-датків щодо фактичного внесення сум податку, які підляга-ють сплаті до відповідного бюджету або цільового фонду1. Існує три форми сплати податків.
1. Грошова форма — у безготівковій формі і готівкою. У більшості випадків податки сплачують у національній валюті України (гривнях) із застосуванням безготівкової форми роз-рахунків шляхом перерахування коштів з розрахункового ра-хунку платника на відповідний бюджетний рахунок. При сплаті митних платежів кошти можна перераховувати на де-позит митного органу. Фізичні особи — суб'єкти підприємниць-кої діяльності (приватні підприємці) при здійсненні господарсь-ких операцій за своїм рішенням можуть використовувати як безготівкову, так і готівкову форму розрахунків.
Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Ук-раїні в національній валюті2 безготівкові розрахунки являють собою перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування бан-ками за дорученням підприємств та фізичних осіб коштів, вне-сених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. При цьому для підприємства, що вносить гроші в банк, ця операція є операцією з готівкою, і, тим самим, щодо неї діє обмеження суми платежу — не більше 3000 грн.
Розрахунки готівкою передбачають взаємні платежі наяв-ними коштами підприємств, підприємців та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послу-ги) та з операцій, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Необхідно зазначити, що з 1 січня 2001 року істотно обмежено можливість проведення розрахунків готівкою між підприємствами. Істот-но скоротилося коло підприємств, які мають право продавати товари або послуги за готівку без застосування реєстраторів роз-рахункових операцій.
При здійсненні операцій по розрахунках у готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, пла-тіжних чеків тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг відповідно до Закону України «Про порядок застосування реєстраторів роз-рахункових операцій у сфері торгівлі та громадського харчу-вання та послуг» від 1 червня 2000 року приватний підприє-мець може застосовувати реєстратори розрахункових операцій, А згідно зі ст. 14 Декрету «Про прибутковий податок із грома-дян» у тому разі, якщо приватний підприємець займається тільки торгівлею на ринку і не одержує доходи з інших дже-рел, Ми звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат. Якщо йому дозволено не вести облік доходів і витрат, він може не вести облік руху грошових коштів.
2. Натуральна форми. Раніше був прикладом фіксований сільськогосподарський податок, який сплачували сільськогос-подарські товаровиробники у грошовій формі або у вигляді по-стачань сільськогосподарської продукції.
Платники фіксованого сільськогосподарського податку мали право на вибір форми сплати фіксованого сільськогоспо-дарського податку: в грошовій формі або у вигляді постачань сільськогосподарської продукції. Постачання зерна за рахунок фіксованого сільськогосподарського податку здійснювали сільськогосподарські товаровиробники в узгоджені з районною державною адміністрацією строки. Зобов'язання з доставки товарної сільськогосподарської продукції до заготівельних підприємств та організацій за рахунок фіксованого сільсько-господарського податку покладалися на платників податку.
У деяких випадках можлива також сплата цінними папера-ми (векселями, казначейськими звільненнями). Щоправда, подібні форми застосовують (або повинні застосовувати) як винятки із загального правила грошової сплати податків і зборів.
Останнім часом усе частіше застосовують банківські платіжні картки міжнародних платіжних систем на території України, що являють собою спеціальний платіжний засіб, з допомогою якого одержувачу платіжної картки надається можливість здійснювати операції сплати за товари (послуги) й одержувати грошові кошти. На території України застосовують платіжні картки, емітовані банками — членами внутрішніх платіжних систем, та платіжні картки, емітовані банками (резидентами і нерезидентами України), що є членами міжнародних платіж-них систем. Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки фізичної особи може здійснюватися за рахунок внесення грошових коштів через касу свого або іншого банку (установи банку) шляхом переведення коштів з інших поточних або де-позитних рахунків фізичної особи, а також з рахунків інших осіб за їх дорученням та з урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством. Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки юридичних осіб здійснюється з їх поточних ра-хунків і за рахунок коштів, що вносяться готівкою як відшко-дування за кошти, використані власниками корпоративних платіжних карток понад встановлені нормами витрати.
Операції, які здійснюють на території України власники платіжних карток, виконуються тільки у валюті України. Ви-нятки становлять одержання клієнтами готівки в іноземній валюті зі своїх картрахунків в іноземній валюті в касах і через банкомати уповноважених емітентів або в уповноважених банках, що надають платіжні картки від імені емітентів та одержання готівки в іноземній валюті в касах і через банко-мати уповноважених банків власниками платіжних карток міжнародних платіжних систем, що є клієнтами емітентів-нерезидентів1.
3. Комплексна форма сплати податків зумовлює взаємо-дію двох попередніх і використовується, наприклад, при звер-ненні стягнення на майно боржника за рахунок погашення недоїмки щодо податків і зборів. Відповідні податки, збори (обов'язкові платежі) і неподаткові платежі, які не вносяться до бюджетів у встановлений термін сплати, вважаються недоїмкою. При надходженні сум на сплату недоїмки в першу чергу погашається недоїмка, а потім пеня. Утворення недо-їмки є наслідком порушення податкового законодавства. Не-доїмку стягують податкові органи в безперечному порядку з нарахуванням пені. Комплексність тут виявляється у тому, що, з одного боку, сума податку сплачується з джерел, які мають натуральні форми (конкретні види майна), з іншого — недоїмка все-таки погашається коштами, що отримані від ре-алізації майна платника податку. При цьому звернення стяг-нення може здійснюватися і безпосередньо на грошові кошти (кошти дебітора, що є на його рахунках у банку, за винятком бюджетних рахунків).
У деяких випадках способи сплати податків можна класифі-кувати за вольовою ознакою: на добровільні (якщо особа, яка зобов'язана сплатити податок, здійснює це самостійно) і при-мусові (коли сплата відбувається під примусом податкових органів). При цьому примусовий порядок сплати можна засто-совувати тільки при виникненні недоїмки, тобто простроченої суми податків.
2. Способи сплати податків і зборів
Існує три основних способи сплати податку:
1. Кадастровий — спосіб сплати податків, в основу якого покладено перерахування суми відповідно до визначеної шка-ли, яка основана на певному виді майна, тобто податок справ-ляється на основі зовнішніх ознак передбачуваної середньої прибутковості майна. Він застосовується при обчисленні і справлянні прямих реальних податків. При цьому способі ка-дастр використовується як перелік найбільш типових об'єктів оподаткування, що класифікуються за певними ознаками та визначають середню прибутковість об'єкта оподаткування. Розрізняють два види кадастрів залежно від об'єктів оподат-кування – промислові та поземельні.
При сплаті податку встановлюють фіксовані строки їх вне-ску. Певною специфікою характеризується використання ка-дастрового способу при оцінці вартості земельних ділянок, складанні земельних кадастрів. У їх основі лежить рівень при-бутковості земельних ділянок, що дозволяє виділити такі ка-дастри:
а) парцелярний (характеризує земельні ділянки, що поділя-ються на частини з різним рівнем доходів і способом використання (ліс, луг, пасовище, рілля), а відповідно – і оподаткування);
б) реальний (характеризує земельну ділянку як об'єкт оподаткування в цілому, без розподілу земель на різні види залежно від особливостей використання). При справлянні подушного податку за кадастр править список населення певної території, а у зв'язку зі зміною фізичного стану майна та його вартості кадастр періодично уточнюють (актуалізують).
Деклараційний — спосіб реалізації платником податків обов'язку щодо сплати податку на підставі надання до податкових органів офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за певний період і про свої податкові зобов'язання. На підставі цієї заяви податковий орган нараховує податок і зобо-в'язує платника податків перерахувати його після повідомлення. Застосування деклараційного способу не виключає й по-етапного внесення сум податку в формі авансових платежів. У цьому разі підсумкове надання декларації є певною заключною, контрольною дією платника. Авансовий податковий платіж являє собою спосіб сплати податку, за якого суми, що направляються до бюджету, сплачуються у встановленому порядку до настання терміну платежу за податком.
Попередній (авансовий) — застосовується в основному при безготівковому утриманні і полягає в тому, що податки стягуються з джерела доходу. Розрізняють джерело пасивних доходів і джерело активних доходів. Під джерелом пасивних доходів розуміють ті активи, що приносять доход особі. У цьо-му разі джерело має бути виражене у певній формі – у формі майна, цінних паперів тощо. Під джерелом активних доходів розуміють безпосереднє виконання робіт, надання послуг тощо1.
Суми податку утримуються платником в момент видачі коштів одержувачу і при цьому автоматично перераховуються до бюджету до видачі доходу. Авансовим цей спосіб називають тому, що податкові перерахування здійснюють до одержання платником доходу, тобто платник немовби авансує державу.
Порядок сплати податку — це способи внесення платни-ком податку або податковим агентом суми податку до відпові-дного бюджету. При сплаті податків платник повинен знати:
напрямок платежу (до державного або місцевого бюджету);
кошти сплати податку (у гривнях);
механізм платежу (у безготівковому або готівковому по-рядку, натуральному);
підставу платежу (сплата податку або збору);
особливості контролю за сплатою податку.
3. Терміни сплати податків і зборів
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаній вчасно і в повному обсязі сплачувати податки. З метою реалі-зації обов'язків платника податків у законодавчих актах вста-новлено терміни сплати податку. Отже, своєчасна сплата по-датків і зборів є одним з основних обов'язків платника по-датків.
Терміном сплати податку визнаний період часу, що по-чинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку і завершується моментом закінчення
терміну сплати податку1. Терміни сплати податків зале-жать від виду останніх: термінові вони або періодично-ка-лендарні2:
Термінові податки — це податки, що сплачуються протягом певного терміну з моменту виникнення податкового обов'язку. Такими, зокрема, є сплата податку з власників транспортних засобів при придбанні транспортного засобу або дати обов'язкового технічного огляду, а також акцизний збір для підприємств-виробників, що реалізують алкогольні напої (платник податків зобов'язаний сплатити акцизний збір на третій робочий день після здійснення обороту з реа-лізації),
Періодичні податки — це податки, які сплачуються протягом певного календарного часу. Бувають податки:
а) декадні — сплачуються один раз у десять днів;
б) щомісячні — сплачуються один раз на місяць (наприклад, податок на додану вартість);
в) щоквартальні — сплачуються один раз на квартал (на-приклад, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість — залежно від обсягу операцій;
г) піврічні — сплачуються один раз у півроку (податок на землю – розрахунок після закінчення шести місяців);
ґ) щорічні — сплачуються один раз на рік (прибутковий по-даток).
Якщо обов'язок платника податку, пов'язаний зі сплатою окремого податку, виникає після початку календарного року, то першим податковим періодом для нього є період, який роз-починається з дня виникнення цього обов'язку і триває до кінця календарного року. Якщо цей обов'язок виникає в пе-ріод з 1 по 31 грудня, то першим податковим періодом для ньо-го є період з дня виникнення цього обов'язку до кінця наступ-ного календарного року. Платник податку зобов'язаний са-мостійно сплатити суму податкового обов'язку, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти кален-дарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного терміну1. Якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податковий обов'язок платника податку з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, то платник зобов'язаний сплатити нарахова-ну суму податкового обов'язку в терміни, визначені в законі про відповідний податок, а у разі їх відсутності — протягом десяти календарних днів з дня одержання податкового по-відомлення про таке нарахування.
Зміна терміну сплати податку
Зміною терміну сплати податку (збору) визнається перене-сення уповноваженим органом встановленого терміну сплати податку (збору) на пізніший2. Зміна терміну не скасовує існую-чого і не створює нового обов'язку зі сплати податку (збору).
Термін сплати податку і збору змінюється за рішенням органів, до компетенції яких належить прийняття відповідних рішень. Формами зміни терміну сплати податку і збору є:
відстрочення;
розстрочення;
податковий кредит.
1. Відстрочення являє собою перенесення граничного тер-міну сплати повної суми податку на пізніший термін. Відстро-чення (розстрочення) зі сплати податку (збору) може бути на-дано по одному або кількох податках. Його не можуть надала-ти або встановлювати щодо податкових зобов'язань із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах держав-ного або обов'язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено законами з цих податків, зборів (обов'язкових платежів) або Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державни-ми цільовими фондами».
Будь-який платник податків має право вимагати розстро-чення або відстрочення його податкових зобов'язань, а орган, уповноважений приймати ці рішення, зобов'язаний задоволь-нити таку вимогу, якщо підстави» надані платником податків як обґрунтування, е тотожними підставам, наданим іншими платниками податків, щодо податкових зобов'язань яких були прийняті відповідні рішення.
Відстроченням податкових зобов'язань є перенесення спла-ти основної суми податкових зобов'язань платника податків без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим за ставку Національного банку України. Підста-вою для відстрочення податкових зобов'язань платника по-датків є надання ним достатніх доказів щодо дії обставин непе-реборної сили, що призвели до загрози виникнення податко-вого боргу та/або банкрутства такого платника податків, а також надання економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюдже-ту внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Відстрочення податко-вих зобов'язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов'язань та нараховані на неї проценти спла-чуються рівними частками, починаючи з будь-якого податко-вого періоду, визначеного відповідним податковим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, що затверд-жує рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань, але не пізніше закінчення 12 календарних міся-ців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання або одноразово у повному обсязі.
2. Розстрочення являє собою розподіл суми податку на певні частини з установленням термінів їх сплати. Розстроченням по-даткових зобов'язань е надання платнику податків бюджетно-го кредиту на основну суму його додаткових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути Меншим за ставку Національного банку України. Розстрочення не може бути надано платнику податків, який раніше одер-жав його на таких самих підставах.
Підставою для розстрочення є надання платником податків достатніх доказів щодо існування загрози виникнення подат-кового боргу, а також економічного обґрунтування, яке свід-чить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом яко-го відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Розстрочення надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частка-ми, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.
Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зо-бов'язань у межах одного бюджетного року приймається у по-рядку:
стосовно загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) — керівником податкового органу та має бути затверджене керівником податкового органу (його заступником) вищого рівня;
стосовно місцевих податків і зборів — керівником податкового органу (його заступником) та має бути затверджене фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.
Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зо-бов'язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного року, щодо загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) приймається керівником (заступником) центрально-го податкового органу за узгодженням з Міністерством фінансів України, щодо місцевих податків і зборів — керівником подат-кового органу (його заступником) за узгодженням з фінансо-вим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.
Договори про розстрочення, відстрочення може бути дост-роково розірвано:
а) за ініціативою платника податків — при достроковому погашенні суми податкового зобов'язання, щодо якого було до-сягнуто домовленість про розстрочення, відстрочення;
б) за ініціативою податкового органу, якщо:
з'ясовано, що інформація, надана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, неповною або перекрученою;
платник податків визнається таким, що має податковий борг з податкових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів;
платник податків порушує умови погашення розстроче-ного або відстроченого податкового боргу.
Податковий кредит регламентує суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Зміна терміну сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку. Термін сплати змінюєть-ся на підставі договору, що укладається між платником подат-ку і податковим органом в межах його компетенції.
Література
Конституція України. – К.: Преса України, 1997.
ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260
Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М. Я. Дем'яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с
Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. — 2001. — 339 с.
на тему:
Сплата податків і зборів
ПЛАН
Форми с плати податків і зборів
Способи сплати податків і зборів
Терміни сплати податків і зборів
Зміна терміну сплати податку
Література
1. Форми с плати податків і зборів
Сплата податку являє собою сукупність дій платника по-датків щодо фактичного внесення сум податку, які підляга-ють сплаті до відповідного бюджету або цільового фонду1. Існує три форми сплати податків.
1. Грошова форма — у безготівковій формі і готівкою. У більшості випадків податки сплачують у національній валюті України (гривнях) із застосуванням безготівкової форми роз-рахунків шляхом перерахування коштів з розрахункового ра-хунку платника на відповідний бюджетний рахунок. При сплаті митних платежів кошти можна перераховувати на де-позит митного органу. Фізичні особи — суб'єкти підприємниць-кої діяльності (приватні підприємці) при здійсненні господарсь-ких операцій за своїм рішенням можуть використовувати як безготівкову, так і готівкову форму розрахунків.
Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Ук-раїні в національній валюті2 безготівкові розрахунки являють собою перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування бан-ками за дорученням підприємств та фізичних осіб коштів, вне-сених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. При цьому для підприємства, що вносить гроші в банк, ця операція є операцією з готівкою, і, тим самим, щодо неї діє обмеження суми платежу — не більше 3000 грн.
Розрахунки готівкою передбачають взаємні платежі наяв-ними коштами підприємств, підприємців та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послу-ги) та з операцій, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Необхідно зазначити, що з 1 січня 2001 року істотно обмежено можливість проведення розрахунків готівкою між підприємствами. Істот-но скоротилося коло підприємств, які мають право продавати товари або послуги за готівку без застосування реєстраторів роз-рахункових операцій.
При здійсненні операцій по розрахунках у готівковій або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, пла-тіжних чеків тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг відповідно до Закону України «Про порядок застосування реєстраторів роз-рахункових операцій у сфері торгівлі та громадського харчу-вання та послуг» від 1 червня 2000 року приватний підприє-мець може застосовувати реєстратори розрахункових операцій, А згідно зі ст. 14 Декрету «Про прибутковий податок із грома-дян» у тому разі, якщо приватний підприємець займається тільки торгівлею на ринку і не одержує доходи з інших дже-рел, Ми звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат. Якщо йому дозволено не вести облік доходів і витрат, він може не вести облік руху грошових коштів.
2. Натуральна форми. Раніше був прикладом фіксований сільськогосподарський податок, який сплачували сільськогос-подарські товаровиробники у грошовій формі або у вигляді по-стачань сільськогосподарської продукції.
Платники фіксованого сільськогосподарського податку мали право на вибір форми сплати фіксованого сільськогоспо-дарського податку: в грошовій формі або у вигляді постачань сільськогосподарської продукції. Постачання зерна за рахунок фіксованого сільськогосподарського податку здійснювали сільськогосподарські товаровиробники в узгоджені з районною державною адміністрацією строки. Зобов'язання з доставки товарної сільськогосподарської продукції до заготівельних підприємств та організацій за рахунок фіксованого сільсько-господарського податку покладалися на платників податку.
У деяких випадках можлива також сплата цінними папера-ми (векселями, казначейськими звільненнями). Щоправда, подібні форми застосовують (або повинні застосовувати) як винятки із загального правила грошової сплати податків і зборів.
Останнім часом усе частіше застосовують банківські платіжні картки міжнародних платіжних систем на території України, що являють собою спеціальний платіжний засіб, з допомогою якого одержувачу платіжної картки надається можливість здійснювати операції сплати за товари (послуги) й одержувати грошові кошти. На території України застосовують платіжні картки, емітовані банками — членами внутрішніх платіжних систем, та платіжні картки, емітовані банками (резидентами і нерезидентами України), що є членами міжнародних платіж-них систем. Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки фізичної особи може здійснюватися за рахунок внесення грошових коштів через касу свого або іншого банку (установи банку) шляхом переведення коштів з інших поточних або де-позитних рахунків фізичної особи, а також з рахунків інших осіб за їх дорученням та з урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством. Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки юридичних осіб здійснюється з їх поточних ра-хунків і за рахунок коштів, що вносяться готівкою як відшко-дування за кошти, використані власниками корпоративних платіжних карток понад встановлені нормами витрати.
Операції, які здійснюють на території України власники платіжних карток, виконуються тільки у валюті України. Ви-нятки становлять одержання клієнтами готівки в іноземній валюті зі своїх картрахунків в іноземній валюті в касах і через банкомати уповноважених емітентів або в уповноважених банках, що надають платіжні картки від імені емітентів та одержання готівки в іноземній валюті в касах і через банко-мати уповноважених банків власниками платіжних карток міжнародних платіжних систем, що є клієнтами емітентів-нерезидентів1.
3. Комплексна форма сплати податків зумовлює взаємо-дію двох попередніх і використовується, наприклад, при звер-ненні стягнення на майно боржника за рахунок погашення недоїмки щодо податків і зборів. Відповідні податки, збори (обов'язкові платежі) і неподаткові платежі, які не вносяться до бюджетів у встановлений термін сплати, вважаються недоїмкою. При надходженні сум на сплату недоїмки в першу чергу погашається недоїмка, а потім пеня. Утворення недо-їмки є наслідком порушення податкового законодавства. Не-доїмку стягують податкові органи в безперечному порядку з нарахуванням пені. Комплексність тут виявляється у тому, що, з одного боку, сума податку сплачується з джерел, які мають натуральні форми (конкретні види майна), з іншого — недоїмка все-таки погашається коштами, що отримані від ре-алізації майна платника податку. При цьому звернення стяг-нення може здійснюватися і безпосередньо на грошові кошти (кошти дебітора, що є на його рахунках у банку, за винятком бюджетних рахунків).
У деяких випадках способи сплати податків можна класифі-кувати за вольовою ознакою: на добровільні (якщо особа, яка зобов'язана сплатити податок, здійснює це самостійно) і при-мусові (коли сплата відбувається під примусом податкових органів). При цьому примусовий порядок сплати можна засто-совувати тільки при виникненні недоїмки, тобто простроченої суми податків.
2. Способи сплати податків і зборів
Існує три основних способи сплати податку:
1. Кадастровий — спосіб сплати податків, в основу якого покладено перерахування суми відповідно до визначеної шка-ли, яка основана на певному виді майна, тобто податок справ-ляється на основі зовнішніх ознак передбачуваної середньої прибутковості майна. Він застосовується при обчисленні і справлянні прямих реальних податків. При цьому способі ка-дастр використовується як перелік найбільш типових об'єктів оподаткування, що класифікуються за певними ознаками та визначають середню прибутковість об'єкта оподаткування. Розрізняють два види кадастрів залежно від об'єктів оподат-кування – промислові та поземельні.
При сплаті податку встановлюють фіксовані строки їх вне-ску. Певною специфікою характеризується використання ка-дастрового способу при оцінці вартості земельних ділянок, складанні земельних кадастрів. У їх основі лежить рівень при-бутковості земельних ділянок, що дозволяє виділити такі ка-дастри:
а) парцелярний (характеризує земельні ділянки, що поділя-ються на частини з різним рівнем доходів і способом використання (ліс, луг, пасовище, рілля), а відповідно – і оподаткування);
б) реальний (характеризує земельну ділянку як об'єкт оподаткування в цілому, без розподілу земель на різні види залежно від особливостей використання). При справлянні подушного податку за кадастр править список населення певної території, а у зв'язку зі зміною фізичного стану майна та його вартості кадастр періодично уточнюють (актуалізують).
Деклараційний — спосіб реалізації платником податків обов'язку щодо сплати податку на підставі надання до податкових органів офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за певний період і про свої податкові зобов'язання. На підставі цієї заяви податковий орган нараховує податок і зобо-в'язує платника податків перерахувати його після повідомлення. Застосування деклараційного способу не виключає й по-етапного внесення сум податку в формі авансових платежів. У цьому разі підсумкове надання декларації є певною заключною, контрольною дією платника. Авансовий податковий платіж являє собою спосіб сплати податку, за якого суми, що направляються до бюджету, сплачуються у встановленому порядку до настання терміну платежу за податком.
Попередній (авансовий) — застосовується в основному при безготівковому утриманні і полягає в тому, що податки стягуються з джерела доходу. Розрізняють джерело пасивних доходів і джерело активних доходів. Під джерелом пасивних доходів розуміють ті активи, що приносять доход особі. У цьо-му разі джерело має бути виражене у певній формі – у формі майна, цінних паперів тощо. Під джерелом активних доходів розуміють безпосереднє виконання робіт, надання послуг тощо1.
Суми податку утримуються платником в момент видачі коштів одержувачу і при цьому автоматично перераховуються до бюджету до видачі доходу. Авансовим цей спосіб називають тому, що податкові перерахування здійснюють до одержання платником доходу, тобто платник немовби авансує державу.
Порядок сплати податку — це способи внесення платни-ком податку або податковим агентом суми податку до відпові-дного бюджету. При сплаті податків платник повинен знати:
напрямок платежу (до державного або місцевого бюджету);
кошти сплати податку (у гривнях);
механізм платежу (у безготівковому або готівковому по-рядку, натуральному);
підставу платежу (сплата податку або збору);
особливості контролю за сплатою податку.
3. Терміни сплати податків і зборів
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаній вчасно і в повному обсязі сплачувати податки. З метою реалі-зації обов'язків платника податків у законодавчих актах вста-новлено терміни сплати податку. Отже, своєчасна сплата по-датків і зборів є одним з основних обов'язків платника по-датків.
Терміном сплати податку визнаний період часу, що по-чинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку і завершується моментом закінчення
терміну сплати податку1. Терміни сплати податків зале-жать від виду останніх: термінові вони або періодично-ка-лендарні2:
Термінові податки — це податки, що сплачуються протягом певного терміну з моменту виникнення податкового обов'язку. Такими, зокрема, є сплата податку з власників транспортних засобів при придбанні транспортного засобу або дати обов'язкового технічного огляду, а також акцизний збір для підприємств-виробників, що реалізують алкогольні напої (платник податків зобов'язаний сплатити акцизний збір на третій робочий день після здійснення обороту з реа-лізації),
Періодичні податки — це податки, які сплачуються протягом певного календарного часу. Бувають податки:
а) декадні — сплачуються один раз у десять днів;
б) щомісячні — сплачуються один раз на місяць (наприклад, податок на додану вартість);
в) щоквартальні — сплачуються один раз на квартал (на-приклад, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість — залежно від обсягу операцій;
г) піврічні — сплачуються один раз у півроку (податок на землю – розрахунок після закінчення шести місяців);
ґ) щорічні — сплачуються один раз на рік (прибутковий по-даток).
Якщо обов'язок платника податку, пов'язаний зі сплатою окремого податку, виникає після початку календарного року, то першим податковим періодом для нього є період, який роз-починається з дня виникнення цього обов'язку і триває до кінця календарного року. Якщо цей обов'язок виникає в пе-ріод з 1 по 31 грудня, то першим податковим періодом для ньо-го є період з дня виникнення цього обов'язку до кінця наступ-ного календарного року. Платник податку зобов'язаний са-мостійно сплатити суму податкового обов'язку, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти кален-дарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного терміну1. Якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податковий обов'язок платника податку з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, то платник зобов'язаний сплатити нарахова-ну суму податкового обов'язку в терміни, визначені в законі про відповідний податок, а у разі їх відсутності — протягом десяти календарних днів з дня одержання податкового по-відомлення про таке нарахування.
Зміна терміну сплати податку
Зміною терміну сплати податку (збору) визнається перене-сення уповноваженим органом встановленого терміну сплати податку (збору) на пізніший2. Зміна терміну не скасовує існую-чого і не створює нового обов'язку зі сплати податку (збору).
Термін сплати податку і збору змінюється за рішенням органів, до компетенції яких належить прийняття відповідних рішень. Формами зміни терміну сплати податку і збору є:
відстрочення;
розстрочення;
податковий кредит.
1. Відстрочення являє собою перенесення граничного тер-міну сплати повної суми податку на пізніший термін. Відстро-чення (розстрочення) зі сплати податку (збору) може бути на-дано по одному або кількох податках. Його не можуть надала-ти або встановлювати щодо податкових зобов'язань із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України, внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах держав-ного або обов'язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено законами з цих податків, зборів (обов'язкових платежів) або Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державни-ми цільовими фондами».
Будь-який платник податків має право вимагати розстро-чення або відстрочення його податкових зобов'язань, а орган, уповноважений приймати ці рішення, зобов'язаний задоволь-нити таку вимогу, якщо підстави» надані платником податків як обґрунтування, е тотожними підставам, наданим іншими платниками податків, щодо податкових зобов'язань яких були прийняті відповідні рішення.
Відстроченням податкових зобов'язань є перенесення спла-ти основної суми податкових зобов'язань платника податків без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим за ставку Національного банку України. Підста-вою для відстрочення податкових зобов'язань платника по-датків є надання ним достатніх доказів щодо дії обставин непе-реборної сили, що призвели до загрози виникнення податко-вого боргу та/або банкрутства такого платника податків, а також надання економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюдже-ту внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Відстрочення податко-вих зобов'язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов'язань та нараховані на неї проценти спла-чуються рівними частками, починаючи з будь-якого податко-вого періоду, визначеного відповідним податковим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, що затверд-жує рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань, але не пізніше закінчення 12 календарних міся-ців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання або одноразово у повному обсязі.
2. Розстрочення являє собою розподіл суми податку на певні частини з установленням термінів їх сплати. Розстроченням по-даткових зобов'язань е надання платнику податків бюджетно-го кредиту на основну суму його додаткових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути Меншим за ставку Національного банку України. Розстрочення не може бути надано платнику податків, який раніше одер-жав його на таких самих підставах.
Підставою для розстрочення є надання платником податків достатніх доказів щодо існування загрози виникнення подат-кового боргу, а також економічного обґрунтування, яке свід-чить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом яко-го відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Розстрочення надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частка-ми, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.
Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зо-бов'язань у межах одного бюджетного року приймається у по-рядку:
стосовно загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) — керівником податкового органу та має бути затверджене керівником податкового органу (його заступником) вищого рівня;
стосовно місцевих податків і зборів — керівником податкового органу (його заступником) та має бути затверджене фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.
Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зо-бов'язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного року, щодо загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) приймається керівником (заступником) центрально-го податкового органу за узгодженням з Міністерством фінансів України, щодо місцевих податків і зборів — керівником подат-кового органу (його заступником) за узгодженням з фінансо-вим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.
Договори про розстрочення, відстрочення може бути дост-роково розірвано:
а) за ініціативою платника податків — при достроковому погашенні суми податкового зобов'язання, щодо якого було до-сягнуто домовленість про розстрочення, відстрочення;
б) за ініціативою податкового органу, якщо:
з'ясовано, що інформація, надана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, неповною або перекрученою;
платник податків визнається таким, що має податковий борг з податкових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів;
платник податків порушує умови погашення розстроче-ного або відстроченого податкового боргу.
Податковий кредит регламентує суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Зміна терміну сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку. Термін сплати змінюєть-ся на підставі договору, що укладається між платником подат-ку і податковим органом в межах його компетенції.
Література
Конституція України. – К.: Преса України, 1997.
ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260
Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М. Я. Дем'яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с
Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. — 2001. — 339 с.
