Ccавці у житті людини (свійські собаки і кішки)
Реферат на тему:
Ccавці у житті людини (свійські собаки і кішки)
Ссавці відіграють надзвичайно важливу роль у житті людини. З давніх-давен, як людина змогла приручити диких тварин, представники класу ссавців є невід’ємною частиною повсякденного життя сучасної людини.
З першу розповімо про естетичну мету використання ссавців. Розглянемо це на прикладі родини вовчих, а саме на прикладі свійського собаки.
Свійський собака — це перша тварина, яку приручила первісна людина. Характерними ознаками родини собак є середні розміри тіла, добре розвинені довгі ноги, пристосовані для бігу, добре розвинений нюх і наявність 42 зубів.
Незважаючи на велику різноманітність порід собак, усі вони належать до одного виду. Залежно від використання свійських собак людиною та їх призначення всі породи цих тварин поділяють на службових, мисливських і декоративних. Собаки добре піддаються дресируванню.
Службових собак (лайку, боксера, вівчарку та ін.) використовують для різних цілей: охорони різних об'єктів, табунів, пошуку корисних копалин, розшуку злочинців. Під час війни собак використовували для розшукування поранених і вивезення їх з поля бою, винищення ворожих танків, відшукування мін, надання допомоги зв'язківцям тощо.
Для промислового і спортивного полювання на птахів і звірів людина вивела велику кількість різноманітних порід мисливських собак: гончаків, хортів, норних, лягавих тощо.
Декоративні собаки (болонка, японські й пекінські собачки, пуделі, карликові породи тер'єрів, мопси та ін.) господарського значення не мають, їх розводять для задоволення естетичних потреб людини.
Собак широко використовують як лабораторних тварин.
Зовнішня будова. Тулуб собаки (наприклад, лайки або вівчарки) стрункий, з добре розвиненою мускулатурою. Тіло собаки не торкається землі, оскільки її кінцівки знаходяться під тулубом, тоді як у плазунів вони розміщені по боках тіла. Під час ходіння й бігу собаки спираються на пальці з міцними кігтями. Голова тварини тримається на гнучкій шиї і дуже рухлива.
Шкіра міцна і еластична, оскільки змащується виділеннями сальних залоз, протоки яких відкриваються у волосяну сумку. Вона вкрита волосяним покривом. Довгі і товсті волосини називають остю, а дрібніші й коротші — підшерстям, або пухом. Підшерстя і шкіра захищені від пошкодження грубими й міцними остьовими волосинами. Підшерстя, в якому затримується багато повітря, призначене для збереження тепла тіла.
Два рази на рік собака, як і багато інших ссавців, линяє. Оскільки потових залоз у собаки мало, охолодження організму досягається частим диханням. Шкіра ж більшості звірів має велику кількість потових залоз.
Скелет. Черепна коробка у ссавців значно більша, ніж у плазунів, що пов'язано з добре розвиненим головним мозком. У скелеті собаки, як і інших видів ссавців, спостерігається чітке розчленування хребта на шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий відділи, а також наявність плоских зчленівних поверхонь хребців з хрящовими дисками (менісками) між хребцями. Характерна стала кількість (7) шийних хребців для всіх ссавців. Грудні хребці мають відростки, до яких прикріплюються ребра. Грудна клітка утворена хребцями, ребрами і грудниною. Хребці крижового відділу зростаються з кістками таза.
Пояс передніх кінцівок собаки (як і інших швидкобігаючих ссавців) утворений двома лопатками і прирослими до них воронячими кістками та двома рудиментарними ключицями. Пояс задніх кінцівок, або таз, складається з двох безіменних кісток, утворених зростанням трьох парних тазових кісток (клубової, сідничної та лобкової).
М'язова система собаки добре розвинена і дуже диференційована. Налічує кілька сотень окремих, спеціалізованих м'язів. Особливо розвинені м'язи спини й кінцівок.
Порожнини тіла. Грудна порожнина свійського собаки, як і всіх інших видів ссавців, відділена від черевної перетинкою, або діафрагмою. Стінки цих порожнин і внутрішні органи, розміщені в них, вкриті тонкою оболонкою. В грудній порожнині цю оболонку називають плеврою, а в черевній — очеревиною. Як у грудній, так і в черевній порожнинах міститься незначна кількість рідини. Під час запалень у грудній і черевній порожнинах кількість рідини може збільшуватись.
Травна система. Зуби поділені на різці, ікла і кутні; при цьому число їх у різних групах чітко стале. Зуби використовуються не лише для утримування здобичі, а й для перетирання їжі. Будова зубів зумовлена способом життя тварини. Зуб складається з 1-2 коренів, шийки і коронки. Побудовані зуби з дентину, цементу і емалі. Розміщені вони в комірках щелеп. У єхидни, мурахоїда і деяких китоподібних зубів немає.
Шлунок характеризується різною будовою, що пов'язано з характером їжі. В складі кишок є сліпа кишка і червоподібний відросток. Травний канал ссавців, за винятком найнижчих форм, закінчується самостійним відхідником.
Дихальна система. Органи дихання мають однакову будову у всіх ссавців і характеризуються складністю як легень, що мають альвеолярну будову, так і дихальних шляхів.
Трахея поділяється на бронхи, які галузяться на дрібніші бронхи різних порядків до найменших бронхіол. Останні закінчуються міхурцями з комірчастими стінками — альвеолами, в яких відбувається газообмін.
Кровоносна система. Серце ссавців складається з чотирьох камер — двох передсердь і двох шлуночків. Кров рухається по двох колах кровообігу.
Органи виділення — парні тазові нирки, розміщені в поперековому відділі під хребтом. Від кожної нирки відходить сечовід, що відкривається в сечовий міхур, від якого відходить сечовидільний канал. У більшості ссавців цей канал відкривається назовні, у яйцекладних — у клоаку.
Нервова система і органи чуття. У головному мозку особливо розвинені півкулі, вони настільки великі, що накривають середній мозок і мозочок. Особливого розвитку досягає також кора переднього мозку, площа якої збільшується за рахунок утворення звивин і борозен. Дуже прогресує й мозочок.
В органі слуху з'являються вушна раковина, три слухові кісточки і звукосприймальний апарат — спіральний (кортіїв) орган. Особливо тонкий слух мають звірі, активність яких найбільша в нічний час. В органі нюху складного розвитку досягають пластинчасті скелетні носові раковини і носовий лабіринт. Органом дотику у багатьох видів є довгі й жорсткі волосини — вібриси, розміщені переважно біля носа і очей. У мавп, як і у людини, основні органи дотику — на кінчиках пальців. Зір для ссавців не має такого значення, як для птахів. Кольори розрізняють далеко не всі звірі.
Як уже казали раніше, у наш час існує понад 400 порід собак, яких люди розводять з естетичною метою, тобто для власного, як би то мовити, „задоволення”.
Маючи власну собаку, можу сказати, що це – велике задоволення.
По-перше, собака – це вірний друг, який завжди з радістю тебе зустрічає, по-друге, у наш небезпечний час, мій собака – це моя охорона, а також собака – це величезний потік позитивних емоцій.
Як і багато сторіч тому, коли люди розводили собак, заради розваг та престижу, так і у наш час багато людей роблять на цьому бізнес, тобто розводять собак заради комерційних цілей.
Ще одним представником цього класу зі схожою долею є представники котячої родини. Кішки, так як і собаки, існують поряд з людьми дуже давно.
У цих маленьких і загадкових істотах, що більш ніж п’ять тисяч років тому обрали нас, "людин", собі в компаньйони, дивним чином уживаються якості дикого, холоднокровного хижака і найніжнішого та безпечнішого домашнього "лінивця". Граціозні і прекрасні, що володіють унікальними і недоступними нам, здібностями вони живуть у наших будинках, залишаючись при цьому непізнаними. Мабуть, немає жодного домашньої тварини , яка б, протягом багатьох століть , викликала у цілих поколінь настільки сильні , настільки суперечливі почуття, як ця дивна істота - кішка. Любов, ненависть, захоплене поклоніння, містичний страх... На яку кількість легенд, переказів і забобонів надихнула вона людство!
На теперішній час в усьому світі існує безліч різноманітних порід кішок. Деякі з них вже визнані всіма існуючими фелінологічними організаціями. Деякі тільки стоять на порозі загального визнання, а деякі , зароджуючись й удосконалюючись поки ще тільки чекають своєї "зоряної" години . Є серед них і рідкі , і розповсюджені , популярні і не дуже, є "старі " - визнані на етапі зародження фелінології, є нові - народжені 10-20 років тому. Одні з них легкі у догляді , інші - складні. Одні активні, інші урівноважені. Довгошерсті, напівдовгошерсті, короткошерсті - різні ... Немає серед них тільки нецікавої, некрасивих і невартих уваги ...
У наш час по всьому світу існує багато різноманітних кінологічних та фелінологічних клубів, які займаються розмноженням і селекцією порід собак ті кішок, виключно з естетичною метою.
Ще одним важливим питанням є використання ссавців у наукових цілях.
З середини минулого сторіччя, з тих пір, як людство почало активно розвивати науку, безперечним союзником людини у цій справі були і є тварини, а саме ссавці. Завдяки їхнім життям людство зробило багато великих відкриттів. Згадаємо хоча б собак „Павлова”, завдяки яким людство отримало нові знання у фізіології та психології. |
Пам’ятник Павлову та його собаці
Або ще одним прикладом є добовий польот „Білки” та „Стрілки” у космос.
Ця подія була великим кроком людини у розвитку космічної науки.
У наш час у багатьох у багатьох лабораторіях світу ссавців використовують для опитів. Виноходом багатьох важливих вакцин в медицині ми завдячуємо саме представникам цього класу. Проте, нажаль, дуже багато ссавців гине під час цих експериментів. Але, так як людина теж походить з класу ссавців, поки що ми не маємо іншого виходу, ніж приносити заради науки в жертву здебільшого таких представників цього класу, як миша, хом’як, морська свинка, собака, заєць, свиня та інші.
Хотілося б, щоб ссавців використовували з науковою метою, виключно заради самих тварин, тобто вивчаючі ще не пізнані факти з життєдіяльності цих тварин, але в наш час, коли існують такі хвороби, як рак і СНІД, ми не зможемо обійтися без допомоги наших „менших” друзів.
Ccавці у житті людини (свійські собаки і кішки)
Ссавці відіграють надзвичайно важливу роль у житті людини. З давніх-давен, як людина змогла приручити диких тварин, представники класу ссавців є невід’ємною частиною повсякденного життя сучасної людини.
З першу розповімо про естетичну мету використання ссавців. Розглянемо це на прикладі родини вовчих, а саме на прикладі свійського собаки.
Свійський собака — це перша тварина, яку приручила первісна людина. Характерними ознаками родини собак є середні розміри тіла, добре розвинені довгі ноги, пристосовані для бігу, добре розвинений нюх і наявність 42 зубів.
Незважаючи на велику різноманітність порід собак, усі вони належать до одного виду. Залежно від використання свійських собак людиною та їх призначення всі породи цих тварин поділяють на службових, мисливських і декоративних. Собаки добре піддаються дресируванню.
Службових собак (лайку, боксера, вівчарку та ін.) використовують для різних цілей: охорони різних об'єктів, табунів, пошуку корисних копалин, розшуку злочинців. Під час війни собак використовували для розшукування поранених і вивезення їх з поля бою, винищення ворожих танків, відшукування мін, надання допомоги зв'язківцям тощо.
Для промислового і спортивного полювання на птахів і звірів людина вивела велику кількість різноманітних порід мисливських собак: гончаків, хортів, норних, лягавих тощо.
Декоративні собаки (болонка, японські й пекінські собачки, пуделі, карликові породи тер'єрів, мопси та ін.) господарського значення не мають, їх розводять для задоволення естетичних потреб людини.
Собак широко використовують як лабораторних тварин.
Зовнішня будова. Тулуб собаки (наприклад, лайки або вівчарки) стрункий, з добре розвиненою мускулатурою. Тіло собаки не торкається землі, оскільки її кінцівки знаходяться під тулубом, тоді як у плазунів вони розміщені по боках тіла. Під час ходіння й бігу собаки спираються на пальці з міцними кігтями. Голова тварини тримається на гнучкій шиї і дуже рухлива.
Шкіра міцна і еластична, оскільки змащується виділеннями сальних залоз, протоки яких відкриваються у волосяну сумку. Вона вкрита волосяним покривом. Довгі і товсті волосини називають остю, а дрібніші й коротші — підшерстям, або пухом. Підшерстя і шкіра захищені від пошкодження грубими й міцними остьовими волосинами. Підшерстя, в якому затримується багато повітря, призначене для збереження тепла тіла.
Два рази на рік собака, як і багато інших ссавців, линяє. Оскільки потових залоз у собаки мало, охолодження організму досягається частим диханням. Шкіра ж більшості звірів має велику кількість потових залоз.
Скелет. Черепна коробка у ссавців значно більша, ніж у плазунів, що пов'язано з добре розвиненим головним мозком. У скелеті собаки, як і інших видів ссавців, спостерігається чітке розчленування хребта на шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий відділи, а також наявність плоских зчленівних поверхонь хребців з хрящовими дисками (менісками) між хребцями. Характерна стала кількість (7) шийних хребців для всіх ссавців. Грудні хребці мають відростки, до яких прикріплюються ребра. Грудна клітка утворена хребцями, ребрами і грудниною. Хребці крижового відділу зростаються з кістками таза.
Пояс передніх кінцівок собаки (як і інших швидкобігаючих ссавців) утворений двома лопатками і прирослими до них воронячими кістками та двома рудиментарними ключицями. Пояс задніх кінцівок, або таз, складається з двох безіменних кісток, утворених зростанням трьох парних тазових кісток (клубової, сідничної та лобкової).
М'язова система собаки добре розвинена і дуже диференційована. Налічує кілька сотень окремих, спеціалізованих м'язів. Особливо розвинені м'язи спини й кінцівок.
Порожнини тіла. Грудна порожнина свійського собаки, як і всіх інших видів ссавців, відділена від черевної перетинкою, або діафрагмою. Стінки цих порожнин і внутрішні органи, розміщені в них, вкриті тонкою оболонкою. В грудній порожнині цю оболонку називають плеврою, а в черевній — очеревиною. Як у грудній, так і в черевній порожнинах міститься незначна кількість рідини. Під час запалень у грудній і черевній порожнинах кількість рідини може збільшуватись.
Травна система. Зуби поділені на різці, ікла і кутні; при цьому число їх у різних групах чітко стале. Зуби використовуються не лише для утримування здобичі, а й для перетирання їжі. Будова зубів зумовлена способом життя тварини. Зуб складається з 1-2 коренів, шийки і коронки. Побудовані зуби з дентину, цементу і емалі. Розміщені вони в комірках щелеп. У єхидни, мурахоїда і деяких китоподібних зубів немає.
Шлунок характеризується різною будовою, що пов'язано з характером їжі. В складі кишок є сліпа кишка і червоподібний відросток. Травний канал ссавців, за винятком найнижчих форм, закінчується самостійним відхідником.
Дихальна система. Органи дихання мають однакову будову у всіх ссавців і характеризуються складністю як легень, що мають альвеолярну будову, так і дихальних шляхів.
Трахея поділяється на бронхи, які галузяться на дрібніші бронхи різних порядків до найменших бронхіол. Останні закінчуються міхурцями з комірчастими стінками — альвеолами, в яких відбувається газообмін.
Кровоносна система. Серце ссавців складається з чотирьох камер — двох передсердь і двох шлуночків. Кров рухається по двох колах кровообігу.
Органи виділення — парні тазові нирки, розміщені в поперековому відділі під хребтом. Від кожної нирки відходить сечовід, що відкривається в сечовий міхур, від якого відходить сечовидільний канал. У більшості ссавців цей канал відкривається назовні, у яйцекладних — у клоаку.
Нервова система і органи чуття. У головному мозку особливо розвинені півкулі, вони настільки великі, що накривають середній мозок і мозочок. Особливого розвитку досягає також кора переднього мозку, площа якої збільшується за рахунок утворення звивин і борозен. Дуже прогресує й мозочок.
В органі слуху з'являються вушна раковина, три слухові кісточки і звукосприймальний апарат — спіральний (кортіїв) орган. Особливо тонкий слух мають звірі, активність яких найбільша в нічний час. В органі нюху складного розвитку досягають пластинчасті скелетні носові раковини і носовий лабіринт. Органом дотику у багатьох видів є довгі й жорсткі волосини — вібриси, розміщені переважно біля носа і очей. У мавп, як і у людини, основні органи дотику — на кінчиках пальців. Зір для ссавців не має такого значення, як для птахів. Кольори розрізняють далеко не всі звірі.
Як уже казали раніше, у наш час існує понад 400 порід собак, яких люди розводять з естетичною метою, тобто для власного, як би то мовити, „задоволення”.
Маючи власну собаку, можу сказати, що це – велике задоволення.
По-перше, собака – це вірний друг, який завжди з радістю тебе зустрічає, по-друге, у наш небезпечний час, мій собака – це моя охорона, а також собака – це величезний потік позитивних емоцій.
Як і багато сторіч тому, коли люди розводили собак, заради розваг та престижу, так і у наш час багато людей роблять на цьому бізнес, тобто розводять собак заради комерційних цілей.
Ще одним представником цього класу зі схожою долею є представники котячої родини. Кішки, так як і собаки, існують поряд з людьми дуже давно.
У цих маленьких і загадкових істотах, що більш ніж п’ять тисяч років тому обрали нас, "людин", собі в компаньйони, дивним чином уживаються якості дикого, холоднокровного хижака і найніжнішого та безпечнішого домашнього "лінивця". Граціозні і прекрасні, що володіють унікальними і недоступними нам, здібностями вони живуть у наших будинках, залишаючись при цьому непізнаними. Мабуть, немає жодного домашньої тварини , яка б, протягом багатьох століть , викликала у цілих поколінь настільки сильні , настільки суперечливі почуття, як ця дивна істота - кішка. Любов, ненависть, захоплене поклоніння, містичний страх... На яку кількість легенд, переказів і забобонів надихнула вона людство!
На теперішній час в усьому світі існує безліч різноманітних порід кішок. Деякі з них вже визнані всіма існуючими фелінологічними організаціями. Деякі тільки стоять на порозі загального визнання, а деякі , зароджуючись й удосконалюючись поки ще тільки чекають своєї "зоряної" години . Є серед них і рідкі , і розповсюджені , популярні і не дуже, є "старі " - визнані на етапі зародження фелінології, є нові - народжені 10-20 років тому. Одні з них легкі у догляді , інші - складні. Одні активні, інші урівноважені. Довгошерсті, напівдовгошерсті, короткошерсті - різні ... Немає серед них тільки нецікавої, некрасивих і невартих уваги ...
У наш час по всьому світу існує багато різноманітних кінологічних та фелінологічних клубів, які займаються розмноженням і селекцією порід собак ті кішок, виключно з естетичною метою.
Ще одним важливим питанням є використання ссавців у наукових цілях.
З середини минулого сторіччя, з тих пір, як людство почало активно розвивати науку, безперечним союзником людини у цій справі були і є тварини, а саме ссавці. Завдяки їхнім життям людство зробило багато великих відкриттів. Згадаємо хоча б собак „Павлова”, завдяки яким людство отримало нові знання у фізіології та психології. |
Пам’ятник Павлову та його собаці
Або ще одним прикладом є добовий польот „Білки” та „Стрілки” у космос.
Ця подія була великим кроком людини у розвитку космічної науки.
У наш час у багатьох у багатьох лабораторіях світу ссавців використовують для опитів. Виноходом багатьох важливих вакцин в медицині ми завдячуємо саме представникам цього класу. Проте, нажаль, дуже багато ссавців гине під час цих експериментів. Але, так як людина теж походить з класу ссавців, поки що ми не маємо іншого виходу, ніж приносити заради науки в жертву здебільшого таких представників цього класу, як миша, хом’як, морська свинка, собака, заєць, свиня та інші.
Хотілося б, щоб ссавців використовували з науковою метою, виключно заради самих тварин, тобто вивчаючі ще не пізнані факти з життєдіяльності цих тварин, але в наш час, коли існують такі хвороби, як рак і СНІД, ми не зможемо обійтися без допомоги наших „менших” друзів.
