Вчися доброму, погане на ум не прийде
Характер кожного з нас формується саме в дитинстві, адже саме в цей період нашого життя відбувається становлення нас як особистостей. Саме тоді батьки розповідають нам про те, що добре чинити, а що погано, вказують на моральні аспекти здійсненого нами, навчають нас.
Мені завжди було цікаво, чому люди не виростають однаковими: всі виховані, добропорядні, добрі, щиросерді… Проте зараз це вже перестало бути загадкою для мене. Все дуже просто: залежить від того, хто чому вчився, особливо у перші роки свого життя.
Дійсно, якщо дитина сиділа й вчилась читати, а потім завдяки книжкам формувала власний світогляд, розвивалась та самовдосконалювалась, то в неї, я певна в цьому на всі сто відсотків, абсолютно не залишалось часу на вчинення чогось поганого, наприклад, псування майна або бійок з однолітками.
Існує ж і геть обернена ситуація до наведеної мною вище. Якщо батьки не займаються вихованням дитини, якщо вона займається усім, що їй хочеться, але не розвивається, не навчається, не самовдосконалюється, то в цьому випадку все буде дуже сумно. Один з видатних письменників ХХ століття сказав якось, що «коли людина не йде вперед, вона невпинно рухається назад», інакше кажучи, у цьому випадку людина деградує.
Ми маємо пам’ятати, що лише постійне навчання, освоєння нових горизонтів, відкриття та звершення, які ми ще лише колись здійснимо, – є для нас єдино можливим способом залишитись гідними, добрими, порядними та моральними людьми.
Якщо ж людина не навчатиметься, то поступово спускатиметься усе нижче й нижче соціально-моральними сходами. Деградація – страшна річ, тож аби її уникнути, давайте будемо вчитись доброму!
Мені завжди було цікаво, чому люди не виростають однаковими: всі виховані, добропорядні, добрі, щиросерді… Проте зараз це вже перестало бути загадкою для мене. Все дуже просто: залежить від того, хто чому вчився, особливо у перші роки свого життя.
Дійсно, якщо дитина сиділа й вчилась читати, а потім завдяки книжкам формувала власний світогляд, розвивалась та самовдосконалювалась, то в неї, я певна в цьому на всі сто відсотків, абсолютно не залишалось часу на вчинення чогось поганого, наприклад, псування майна або бійок з однолітками.
Існує ж і геть обернена ситуація до наведеної мною вище. Якщо батьки не займаються вихованням дитини, якщо вона займається усім, що їй хочеться, але не розвивається, не навчається, не самовдосконалюється, то в цьому випадку все буде дуже сумно. Один з видатних письменників ХХ століття сказав якось, що «коли людина не йде вперед, вона невпинно рухається назад», інакше кажучи, у цьому випадку людина деградує.
Ми маємо пам’ятати, що лише постійне навчання, освоєння нових горизонтів, відкриття та звершення, які ми ще лише колись здійснимо, – є для нас єдино можливим способом залишитись гідними, добрими, порядними та моральними людьми.
Якщо ж людина не навчатиметься, то поступово спускатиметься усе нижче й нижче соціально-моральними сходами. Деградація – страшна річ, тож аби її уникнути, давайте будемо вчитись доброму!
