Предчувствую Тебя - за любовною лірикою О. Блока

Олександр Блок — відома особистість, геніальний поет. Яким він був? Чи любив він свій народ? Природу? Кого любив? Про що мріяв? На всі ці запитання можна знайти відповіді в рядках його творів. Я хотіла б розповісти про юнацьку лірику Блока, його ранню творчість. Можливо, тому, що мені найбільш близький саме цей період життя поета, адже до цього періоду належать найчудовіші, світлі і ніжні його твори. І я хочу порівняти свої уявлення про світ з уявленнями поета-початківця .

У юнацькій ліриці Блока („Стихи о Прекрасной Даме”) все овіяно атмосферою містичної таємниці і чуда, яке відбувається. Усе в цій ліриці „робко и темно”, невиразно і туманно, часом невловимо: тільки „натяк” весняної пісні, тільки клаптик світлого неба, якісь відблиски, якісь „кличі”... І все це — знаки „нездешних надежд” на всесвітнє „непостижимое чудо”, на явище Вічної Діви, Прекрасної Дами, „величавой Вечной Жены”, „Девы — Зари — Купины”, в образі якої для Блока (як і для Вол. Соловйова) втілювалося якесь всеєдине божественне начало, яке повинно „спасти мир” і відродити людство до нового, ідеально досконалого життя.

   Предчувствую Тебя. Года проходят мимо —

   Все в облике одном предчувствую Тебя.

   Весь горизонт в огне — и ясен нестерпимо.

   И молча жду, — тоскуя и любя...

Здається, що поет дивиться на світ крізь пелену, яка робить реальну дійсність прекрасною казкою. Так, вона хитка і туманна, але вона гарна, вона відриває від дійсного і відносить кудись на іншу планету, планету Любові і Світла.

   Вхожу я в темные храмы,

   Совершаю бедный обряд.

   Там ждуыя Прекрасной Дамы

   В мерцаньи красных лампад...

Ця тема чекання і передчуття якихось чудових змін — пануюча в юнацькій ліриці Блока. Поет вже і тоді відчуває неясну тривогу, ловить її „знаки”, вже і тоді помічає, що навколо нього шириться і росте „буря життя” (знаменний в цьому смислі вірш „Гамаюн, птица вещая”), але ще боїться цієї бурі і намагається сховатися від неї в ідеальному світі своєї мрії і фантазії, де немає ані людських сліз, ані мук, ані крові, а тільки музика, троянди, блакить, „улыбки, сказки и сны”.

Навіть свої земні, цілком реальні переживання і враження юний Блок намагався перетлумачити в дусі містичної віри, якщось „надреальне”. Втім, живе почуття істинного поета часом опиралося цьому і вперто проростало крізь хитку оболонку умовного, міфологізованого світу, у якому він перебував.

Поезія часто-густо перемагала в ранніх віршах Блока метафізику. І тоді пейзажі і любовні сюжети знаходили художню плоть, як, наприклад, у розповіді про безмовні зустрічі з улюбленою дівчиною („Мы встречались с тобой на закате...”), де вечірній туман, ряботіння на воді, очерет і весло, яким озброєна героїня, створюють естетичне, емоційне враження без всіляких містичних тлумаченнь, і навіть „вечерние свечи”, які загоряються на піщаній косі, втрачають свій алегоричний зміст, виявляючись насправді соснами, освітленими призахідним сонцем.

   Были странны безмолвные встречи.

   Впереди — на песчаной косе —

   Загорались вечерние свечи.

   Кто-то думал о бледной красе.

Олександр Блок мріяв про те, що майбутній його читач побачить у його поезії торжество добра, світла і свободи, що він зуміє прочитати в його віршах про майбутнє, зуміє почерпнути у них сили для життя:

   .. .есть ответ в моих стихах тревожных:

   Их тайный жар тебе поможет жить.

Так і трапилося. Як усе істинно велике і прекрасне в мистецтві, поезія Блока з її правдою, щирістю, таємним жаром і магічною музикою допомагає і завжди буде допомагати людям жити, любити, творити і боротися.