"Чорна райдуга" аналіз

“Чорна райдуга” аналіз вірша Миколи Вінграновського – тема, ідея, жанр, художні засоби

“Чорна райдуга” аналіз

Жанр – ліричний вірш

Тема “Чорна райдуга” – порівняння любові, яка дуже ранить і крає серце ліричного героя з “чорною райдугою”.

Ідея “Чорна райдуга” – відтворити почуття, які відчуває людина, в якої розбите серце. Через образ-символ чорної райдуги передається образ людини, в яку закоханий ліричний герой. Зображене в рядках:

“…У чорної райдуги біле тіло
І чорні очі, як сто криниць.
У чорної райдуги небо згоріло,
І райдуга впала на землю ниць.”

символізує те, що ліричний герой дуже сильно помилився, коли довіряв людині, що розбила його серце.
“Бо ви — брехня! Ви — маскарад любові!” – ці рядки це підтверджують.

Образ-символ чорної райдуги: одраз людини, яка на перший погляд викликає і користується довірою закоханого і неї, а потім в переносному сенсі “витирає ноги” об почуття цієї людини.

“Чорна райдуга” художні засоби

Епітети: Блискуча маско віри і добра, вулкан розвержений любові, солодко-темній глибині чуттєвій, солодкій глибині терпкій, літечка миттєві, чорна райдуга, кров голуба

Метафори: жить — пектись в моєму слові

Риторичні питання: Та що лукавить? Хто ж дасть мені хоч ніч із тих ночей?

“Чорна райдуга” ідейно-художній аналіз

Поезія — монолог, звернення до коханої, котру ліричний герой любить безмежно, котрій присвятив усе своє життя. Кохана ж — уся із протиріч, як злий геній, «чорна райдуга», як маскарад, що подає надію і обманює.

«Чорна райдуга» — метафора, адже чорне, як і біле, — це злиття кольорів, усіх барв життя.

У вірші М.Вінграновського розповідається про богиню віри і добра. Напевно поет переніс свої відчуття на аркуш паперу. Можливо, пишучи цей вірш у нього на душі було важко.

Спалив без свідків, язиків, очей —

Лиш ви і я. Удвох. Обоє. Тихо.
Хто ж дасть мені хоч ніч із тих ночей?
Із тих одвертостей хоч крихітливу крихту?
Ніхто не дасть! Бо й я згорів у них,
Ви ж будете ще жить — пектись в моєму слові,

Бо ви — брехня! Ви — маскарад любові!
Ви чорна райдуга небесних літ моїх…

Ці рядки свідчать про те, що Вінграновський не вірить їм. Також поет використовує порівняння віри і добра, він порівнює ці два слова з чорною райдугою. “Чорна райдуга” – бентежить!!! Бо прочитавши цей вірш, ми думаємо, чи чи існує все ж таки та “чорна райдуга”?