“Тигролови”— роман про Людину
Певна історична відстань дозволяє нам з більшою впевненістю судити про достоїнства й вади літературних творів. Усе пусте, зарозуміле, брехливе зникає, і перед читачами лишаються лише ті, хто дійсно вартий уваги. Додамо: і поваги.
Іван Павлович Лозов’яга, який творив під псевдонімом “Іван Багряний”, заслуговує не просто на уважне читання, а на ретельне вивчення. Це найвизначніший представник української літератури в еміграції, людина майже легендарна.
Роман “Тигролови” (у першому виданні — “Звіролови”) — один з найцікавіших творів Івана Багряного. Письменник врахував тенденції свого часу і надав своєму твору ознак пригодницького роману. Залишаючись у межах реалізму, Багряний провів головного героя твору колами пекла і описав його щасливе звільнення. Важливо, що основою твору є реальні факти з життя самого Івана Багряного.
Григорій Многогрішний — так звуть головного героя роману. Він був в’язнем, якого особливо пильно охороняли, а потім став утікачем. “Юнак — 25 літ, русявий, атлет, авіатор”, — ось за такими прикметами розшукуватимуть Многогрішного. Автор, змальовуючи його, надає йому рис сучасного героя — молодого, тренованого, сильного, мужнього. Духовні риси Григорія Многогрішного теж заслуговують на увагу. Він відвертий, нетерпимий до неправди, чесний, чистий. Це справжній українець козацького роду та лицарської вдачі.
Утікач Многогрішний потрапляє до родини тигроловів Сірків, які вже кілька десятиліть мешкають аж на Далекому Сході. Багряний детально змальовує єдиний у своєму роді куточок України: переселенці зробили все, щоб не відчувати свою відірваність від батьківщини. У них справжня українська хата, і взагалі весь їх побут нагадує про Київщину. І Григорій добре прижився в родині Сірків. Читача зовсім не дивує те, як добре навчилися хазяйнувати Сірки серед дикої і незмірно багатої тайги. Вони опанували всю премудрість простого і чистого життя. Сірки — тигролови, саме полювання на хазяїна тайги становить важливу частину їх життя. Дійсно, дивуватися тут нічому: українці однаково легко зумілії колись господарювати і в тропіках Південної Америки, і серед степів Америки Північної. Працьовитість, взаємодопомога, взаємоповага — ось риси, які допомогли Сіркам не лише вижити, а й досягти певного добробуту.
Між Григорієм і дочкою Сірків Наталкою спалахує кохання: чисте, могутнє, палке. Але ж Григорія шукає все енкаведе регіону. Що робити? І молоді люди вирішують перейти кордон, податися до насправді вільної країни. Іван Багряний зробив для своїх героїв щасливий кінець: спроба втечі їм вдалася, до того ж Григорій зумів помститися своїм кривдникам. Автор зауважує, що “сміливі завжди мають щастя”. Це дійсно так.
Без перебільшення можна сказати, що Івану Багряному вдалося створити зовсім нового героя української літератури. Григорій Многогрішний — людина честі, людина мети. У кількох епізодах роману ми бачимо, що це справжній герой. Він поєднує в собі відвагу, чесність і неприховану ненависть до тоталітарного ладу. І Григорію — одному з небагатьох — удається перемогти якщо не радянську систему, то певних її представників. На жаль, цей роман більшість українців прочитала лише в 90-х роках XX століття: п’ять десятиліть “Тигролови” йшли до свого читача на батьківщині. Слід додати, що цей пригодницький роман читається з цікавістю, він написаний прекрасною українською мовою. Небагато було в нашій історії справжніх перемог. Доля Григорія Многогрішного є типовим прикладом перемоги людини над звіром, особистості над сірою масою, українців над ворогами всього українського. “Людина з великої літери”, — це сказано саме про Григорія і, звичайно ж, про автора роману “Тигролови” Івана Багряного.
Іван Павлович Лозов’яга, який творив під псевдонімом “Іван Багряний”, заслуговує не просто на уважне читання, а на ретельне вивчення. Це найвизначніший представник української літератури в еміграції, людина майже легендарна.
Роман “Тигролови” (у першому виданні — “Звіролови”) — один з найцікавіших творів Івана Багряного. Письменник врахував тенденції свого часу і надав своєму твору ознак пригодницького роману. Залишаючись у межах реалізму, Багряний провів головного героя твору колами пекла і описав його щасливе звільнення. Важливо, що основою твору є реальні факти з життя самого Івана Багряного.
Григорій Многогрішний — так звуть головного героя роману. Він був в’язнем, якого особливо пильно охороняли, а потім став утікачем. “Юнак — 25 літ, русявий, атлет, авіатор”, — ось за такими прикметами розшукуватимуть Многогрішного. Автор, змальовуючи його, надає йому рис сучасного героя — молодого, тренованого, сильного, мужнього. Духовні риси Григорія Многогрішного теж заслуговують на увагу. Він відвертий, нетерпимий до неправди, чесний, чистий. Це справжній українець козацького роду та лицарської вдачі.
Утікач Многогрішний потрапляє до родини тигроловів Сірків, які вже кілька десятиліть мешкають аж на Далекому Сході. Багряний детально змальовує єдиний у своєму роді куточок України: переселенці зробили все, щоб не відчувати свою відірваність від батьківщини. У них справжня українська хата, і взагалі весь їх побут нагадує про Київщину. І Григорій добре прижився в родині Сірків. Читача зовсім не дивує те, як добре навчилися хазяйнувати Сірки серед дикої і незмірно багатої тайги. Вони опанували всю премудрість простого і чистого життя. Сірки — тигролови, саме полювання на хазяїна тайги становить важливу частину їх життя. Дійсно, дивуватися тут нічому: українці однаково легко зумілії колись господарювати і в тропіках Південної Америки, і серед степів Америки Північної. Працьовитість, взаємодопомога, взаємоповага — ось риси, які допомогли Сіркам не лише вижити, а й досягти певного добробуту.
Між Григорієм і дочкою Сірків Наталкою спалахує кохання: чисте, могутнє, палке. Але ж Григорія шукає все енкаведе регіону. Що робити? І молоді люди вирішують перейти кордон, податися до насправді вільної країни. Іван Багряний зробив для своїх героїв щасливий кінець: спроба втечі їм вдалася, до того ж Григорій зумів помститися своїм кривдникам. Автор зауважує, що “сміливі завжди мають щастя”. Це дійсно так.
Без перебільшення можна сказати, що Івану Багряному вдалося створити зовсім нового героя української літератури. Григорій Многогрішний — людина честі, людина мети. У кількох епізодах роману ми бачимо, що це справжній герой. Він поєднує в собі відвагу, чесність і неприховану ненависть до тоталітарного ладу. І Григорію — одному з небагатьох — удається перемогти якщо не радянську систему, то певних її представників. На жаль, цей роман більшість українців прочитала лише в 90-х роках XX століття: п’ять десятиліть “Тигролови” йшли до свого читача на батьківщині. Слід додати, що цей пригодницький роман читається з цікавістю, він написаний прекрасною українською мовою. Небагато було в нашій історії справжніх перемог. Доля Григорія Многогрішного є типовим прикладом перемоги людини над звіром, особистості над сірою масою, українців над ворогами всього українського. “Людина з великої літери”, — це сказано саме про Григорія і, звичайно ж, про автора роману “Тигролови” Івана Багряного.
