Достоєвський - творець соціально-психологічного та філософського роману в російській літературі

Достоєвський є одним із перших в російській літературі творцем соціально-психологічного роману, який став вершиною російської і всесвітньої літератури. Він належить до тих мислителів і митців, роль і значення яких в історії літератури важко перебільшити. Незважаючи на трагічний пафос творчості письменника, вона глибоко гуманістична. Романи Достоєвського справедливо називали романами ідеологічними, бо в них розглядаються проблеми політичні, філософські, етичні, а самі герої стають носіями певної конкретної ідеї. Ось чому романи цього видатного письменника дослідники називають поліфонічними: кожен з героїв стверджує свою ідею, тобто має власний голос. З повним правом романи можна назвати психологічними або соціально-психологічними, в яких людська особистість з її психологічними суперечностями розглядається у контексті цілого життя народу, країни, епохи. Роман «Злочин і кара» можна визначити і як роман-трагедію, роман-сповідь. Отже, творчість Достоєвського торкнулася усіх галузей духовного життя людини: філософії, етики, естетики.

Крім того, його творчість є глибоко філософічною. В ній відображено загальнолюдські проблеми, які й сьогодні хвилюють суспільство. Передусім, у центрі уваги видатного мислителя — людина зі своїми почуттями, переживаннями. Письменник вірив у світову гармонію, в основі якої є християнська мораль. Він мріяв про синтез європейської освіченості й народної релігійності — єдиний, на його думку, спосіб перетворення Росії на ідеальну державу.

Вічний ідеал, за Достоєвським, втілений в особистості Ісуса Христа, до якого людина буде поступово наближатися у своєму розвитку, і в цьому її порятунок.

Достоєвський розвінчав теорію агресивного індивідуалізму («тварь я дрожащая или право имею»). Письменник застерігав від індивідуалізму — страшної небезпеки для людства, яка може призвести до знехтування усіх норм моралі.

Характерною рисою етичних поглядів письменника є співчуття до «знедолених і ображених».

Наріжним каменем естетики Достоєвського було утвердження найвищої цінності — Людини, якій властиве прагнення до прекрасного, свободи, моральності. Але категорії краси і свободи можливі тільки за наявності морального начала, тому естетичні погляди письменника безпосередньо і тісно взаємопов'язані з етичними.