Ідея Раскольникова і її крах (за романом Ф. М. Достоєвського „Злочин і покарання”)

Достоєвський у своєму романі зображує сутичку теорії з логікою життя. На думку письменника, логіка життя завжди спростовує, робить необгрунтованою будь-яку теорію. Виходить, робити життя по теорії не можна. І тому головна філософська думка роману розкривається не в системі логічних доказів і спростувань, а як сутичка людини, одержимої вкрай злочинною теорією, із життєвими процесами, що спростовують цю теорію.

Теорія Раскольникова побудована на нерівності людей, на обраності одних і приниженні інших. І убивство старої задумане як життєва перевірка цієї теорії. Такий засіб зображення убивства яскраво виявляє авторську позицію: злочин, який скоїв Раскольников, — це низька, негідницька справа з погляду самого героя. Але він учинив його свідомо, переступив свою людську натуру, хоча в той же час начебто і не по своїй волі, начебто виконуючи чиєсь розпорядження.

У трактирі Раскольников підслухав міркування студента про те, що в ім’я високих цілей стару лихварку можна убити. І трагічною випадковістю стало убивство ним Лизавети. Вбивши стару, він перевів себе в розряд людей, до яких не належать ні Разумихін, ні сестра, ні мати, ні Соня. Він відрізав себе від людей. Це заважає йому не тільки жити спокійно, але і просто жити. Тому душевна боротьба героя стає все заплу- танішою, Раскольников як і раніше вірить у силу своєї ідеї і зневажає себе за слабкість. У той же час він страждає від неможливості спілкування з матір’ю і сестрою, думати про них так само болісно, як думати про убивство Лизавети. Раскольников повинен, за своєю теорією, відступитися від тих, за кого страждає. Йому нестерпна думка про те, що його теорія подібна до теорій Лужина і Свидригайлова, він ненавидить їх, але не має права на цю ненависть. „Мати, сестра, як я люблю їх! Чому тепер я їх ненавиджу, поруч себе не можу виносити...”. У монолозі показана вся жахливість його становища: людська натура зіткнулася з його нелюдською теорією, і вона перемогла.

Достоєвський не показує морального відродження свого героя. Завдання письменника полягає в тому, щоб показати, яку владу над людиною може мати ідея і якою страшною може вона бути .

Ідея героя про право сильного на злочин виявилася абсурдною. Реальне життя перемогло теорію.