Характеристика Соні "Війна і мир"

Образ Соні в романі “Війна і мир” – стримана, мовчазна, розважлива, обережна, з надзвичайно розвиненою здатністю до самопожертви. Характеристика Соні з цитатами наведена в цій статті.

Характеристика Соні Війна і мир

Соня – племінниця та вихованка старого графа Ростова, що виросла у його родині. В основу сюжетної лінії Соні покладені доля Т. А. Єргольскої, родички, близького друга та виховательки письменника, котра прожила до кінця своїх днів у Ясній Поляні і багато в чому спонукала Толстого до занять літературною працею. Однак духовне обличчя Єргольскої досить далекий від характеру і внутрішнього світу героїні. На початку роману Соні 15 років, вона «тоненька, мініатюрна брюнетка з м’яким, відтіненим довгими віями поглядом, густою чорною косою, що двічі обвивають її голову, та жовтуватим відтінком шкіри на обличчі і особливо на оголених худорлявих, але граціозних руках і шиї. Плавністю рухів, м’якістю і гнучкістю маленьких членів і дещо хитрою і стриманою манерою вона нагадує красивого, але ще не сформованого кошеня, який буде чарівною кішечкою ».

Соня чудово вписується в сім’ю Ростових, незвичайно близька і дружна з Наталкою, з дитинства закохана в Миколу. Вона стримана, мовчазна, розважлива, обережна, у ній надзвичайно розвинена здатність до самопожертви. Соня привертає до себе увагу красою і моральною чистотою, але у ній немає тієї безпосередності і нез’ясовночарівної принади, яка є в Наташі. Почуття Соні до Миколи настільки постійне і глибоке, що вона хоче «любити завжди, а він нехай буде вільний». Це почуття змушує її відмовити показному у її залежному становищі нареченому – Долохову.

Зміст життя героїні повністю залежить від її любові: вона щаслива, будучи пов’язаною словом зі Миколою Ростовим, особливо після святок та його відмови у проханні матері їхати у Москву, щоб одружитися на багатій Жюлі Карагіной. Свою долю Соня остаточно вирішує під впливом упереджених докорів і докорів старої графині, не бажаючи платити невдячністю за все, що було зроблено для неї в сім’ї Ростових, а головне, бажаючи щастя Миколі. Вона пише йому листа, в якому звільняє від даного слова, проте потай сподівається, що його шлюб з княжною Марією буде неможливий після одужання князя Андрія, що вважався убитим. Після смерті старого графа залишається разом з графинею жити під опікою Миколи Ростова.