"Портрет Доріана Грея" образ художника Безіла

“Портрет Доріана Грея” характеристика художника Безіла

Художник Безіл Голуорд — втілення ідеї служіння мистецтву. Він творить красу, для нього немає нічого вищого за малярство. У Безіла гаряче, чуйне, добре серце, яке він вкладає в кожний свій твір. Портрет Доріана Грея став його кращим творінням. Саме тому Безіл Голуорд спочатку не хоче виставляти його, бо це означає відкрити власну душу, її глибинні порухи кожному, хто прийде подивитися нову роботу. Безіл захоплюється своїм шедевром настільки, що вже не відділяє портрета від живої людини, з якої його написано.

Він обожнює Доріана, стає йому другом, відчуває, що почав набагато краще малювати з того часу, як познайомився із цим юнаком. На відміну від Генрі й Доріана, для Голуорда етичне й естетичне невіддільні, як краса та доброта. Збираючись виїхати з Лондона на тривалий час, Голуорд приходить до Грея, щоб утримати його від бажання піддаватися спокусам, застерегти від такого способу життя, який потребує насолод різного роду за будь-яку ціну. Голуорд не хоче вірити непевним чуткам відносно Доріана, але вважає за свій обов’язок попередити друга.

Звичайно ж, він не міг передбачити, як трагічно завершиться візит до того, хто надихнув його на створення найкращого полотна. Та кінець Безіла неминучий. Безіла називають «подвійним двійником», адже він певною мірою дублює долю самого автора і водночас відтіняє образ головного героя, є його запізнілим сумлінням. Останнє відвідування будинку Грея завершилося для Безіла трагедією: Доріан, розкривши йому страшну таємницю портрета і вважаючи його винним у всіх своїх бідах, убиває художника.

• «Усіма, хто має непересічний розум чи красу, правує фатум»; «краще не виділятися над своїм середовищем»; «за все, чим боги наділили нас, ми дорого заплатимо, заплатимо невимовними муками»; «покаятися ніколи не пізно»; «один тільки Бог бачить душу людську».

• «Митець повинен творити прекрасне, але не повинен у нього нічого вкладати зі свого власного життя. У нашу добу люди тлумачать мистецтво як різновид автобіографії. Ми втратили абстрактне почуття краси. Колись я покажу світові, у чому воно полягає, і хоча б здаля цього світ ніколи не побачить мого портрета Доріана Грея».