«Зневажені та скривджені в романі Достоєвського «Злочин та кара»».

Видатного російського письменника Ф. М. Достоєвського з задоволенням читають і сьогодні, його знає увесь світ. Його творчість, як і особистість письменника, геніальна та суперечлива, визиває багато суперечок і понині. Письменник був реалістом, знавцем життя, психологом і провидцем, та гуманістом, який у своїх творах звинувачує соціальне зло та суспільну несправедливість. Разом з тим, Ф. М. Достоєвський вирішує вічні філософські питання при життя та смерть, про нескінчене вдосконалення особистості, про розвиток людини та її місце в суспільстві.
Початок літературної діяльності письменника був перерваний висилкою його на каторгу за участь у революційному гуртку и до свого засудження письменник встиг написати лише декілька творів, серед яких “Бідні люди” (1845), “Двійник” (1846) і “Білі ночі” (1848).
Звільнившись з каторги в 1857 році Ф. М. Достоєвський отримує дозвіл писати і друкувати свої твори. Через деякий час із-під його пера виходять “Дядечків сон” і “Село Степанчикове та його мешканці” (1859), “Принижені й скривджені” (1861), “Нотатки з мертвого дому” (1861), “Нотатки з підпілля” (1864), “Злочин і кара” (1866), “Ідіот” (1869) і “Брати Карамазови” (1880).
У своїх останніх творах письменник гостро і сміливо накреслює головні філософські та етичні проблеми тогочасного суспільства. Це й відношення людини і Бога, пошук сенсу життя, значення свободи для особистості, духовне призначення людини.

Завдяки своїм творам Ф. М. Достоєвський був причислений до числа найвидатніших російських письменників-реалістів XIX століття. Він не тільки завоював світове визнання, його твори здійснили великий вплив на подальшій розвиток російської та європейської літератури. Митець трагічного складу и тонкий психолог, він надзвичайно глибоко зміг увійти у протиріччя думки і свідомості всього духовного життя його сучасників. У своєму соціально-філософському романі «Злочин та кара» письменник щиро і пронизливо малює безсилля та біль зневажених «маленьких» людей. Це один з найдосконаліших і найзначніших художніх творів видатного письменника, в якому він вирішив перевірити всі питання і спробувати знайти на них відповіді, а в особі головного героя роману висвітити одного з представників нового покоління. Усі питання, поставлені автором у цьому грандіозному творі, являють собою наболілі соціальні та суспільні проблеми, серед яких найважливішими є зростання злиднів, лихварство, та становище простих людей з невеликим достатком.
Колишній студент Родіон Романович Раскольніков, який є головним героєм роману «Злочин та кара», зображений автором на зломі його долі. У цей час Раскольнікову не вистачає грошів навіть на їжу. І до лихварки Альони Іванівни він ходить лише для того, щоб закласти якусь річ і отримати гроші на життя. Але тих грошей, які наділяла йому лихварка, не вистачало, і це дуже дратувало Родіона.
Раскольніков багато роздумує над своїм життям та життям оточуючих його людей. Він навіть створює власну теорію сильної особистості и починає поділяти усіх людей тільки на сильних і слабких. Заручившись своєю теорією и зарахувавши себе до сильних особистостей, він згодом вирішує вбити стару лихварку і заволодіти її цінностями. Він ретельно готується до злочину, переживає і обмірковую кожен свій крок. І ось він робить це, але не так, як планував, бо на місті злочину Раскольнікова застає сестра Альони Іванівні. Родіон змушений вбити і її, щоб не залишити свідків свого злочину.
В особі Раскольнікова письменник зосередив усі риси зневажених та скривджених. Родіону, як і багатьом його співвітчизників того часу випала тяжка доля. Незважаючи на це він страждає за бідних і допомагає їм. Це ще раз підтверджує, що не зважаючи на власні злидні, наш народ готовий до допомоги іншим і може віддати більш бідному свої останні гроші, свою останню сорочку.