Дама з собачкою
План:
1) Чому оповідання «Дама з Собачкою має відкритий фінал? Ваші рекомендації героям оповідання.
2) Бєлікови сьогодні (Чим ми схожі на героя, коли носимо футляри)
3) У чому сенс життя людини (з оповідання Чехова “Дама з собачкою” ” Людина у футлярі” і “Скрипка Ротшильда”).
В оповіданні видатного російського письменника А. П. Чехова «Дама з собачкою», яке було написано у 1899 році йде мова про визволення людини від обивательських уявлень, вульгарності та різноманітних комплексів. Згідно з сюжетом, Дмитро Гуров, ловелас та підкорювач жіночих сердець, вирішує одного разу розважитися та закрутити черговий курортний роман. Для свого роману він обирає першу-ліпшу жінку, одну з багатьох, що прогулюється по ялтинській набережній зі своєю собачкою. Та незважаючи на те, що ця жінка була лише однією з багатьох, несподівано для Гурова звичайний курортний роман переростає у велике кохання, яке буває у житті кожної людини лише один раз. Так і залишається таємницею, як вдалося непримітній жінці підкорити серце досвідченого ловеласа, заволодіти душею закоренілого циніка, стати його радістю і горем, звільнити від тенет повсякденності, яка була характерною для суспільства того часу, і переконати Дмитра Гурова у тому, що існують вищі сили буття, які при бажанні можуть стати доступні кожній людині.
Дмитро Дмитрович Гуров був корінним москвичем, філологом за освітою. До знайомства з Анною Сергіївною він існував як самозадоволений і достатньо забезпечений чоловік, який не вдавався до філософських роздумів і жив у своє задоволення. Але із безтурботного і радісного донжуана він несподівано для самого себе у людину, дуже незадоволеною своїм існуванням. Перед Гуровим постають трагічно нерозв’язані питання, він шукає виходу і мучиться. Але письменник показує, що, втративши свою безтурботність, герой твору став багатшим духовно. Велике, справжнє кохання пробудило в ньому духовність і чуйність, облагородило його та очистило від пошлості.
В кінці твору його герої, які вкрай змучилися постійною брехнею, необхідністю від усіх приховувати свої почуття, розмірковують, як об’єднати свої долі і позбутися нестерпних пут. «Як? Як? — питав він, хапаючи себе за голову. — Як?». Здавалося, що ще трохи, і єдине вірне рішення буде знайдене, воно з’явиться само собою і почнеться нове, по-справжньому прекрасне життя. Але в той же час обом героям було добре зрозуміло, що до того життя ще далеко-далеко, і що найскладніша, найважча боротьба за своє щастя тільки починається. Кохання цих людей, заневолених путами суспільної моралі, підносить їх над усім світом, який схожий на божевільню, пробуджує в них духовні якості, які були доти приховані, та водночас викликає страждання, сльози і біль.
Відкритий фінал твору досить закономірний, оскільки героям оповідання, які мріють визволитися від пут оточуючого середовища, нікуди діватися, бо навкруги та ж сама нудьга, безвихідь і вульгарність. Але такий фінал не робить цей твір Чехова безнадійними і вкрай песимістичними. Бо його герої не втрачають надій на щастя, не припиняють пошук шляхів до кращого майбутнього. На мій погляд, героям оповідання треба знайти достатньо сил, щоб не звертати увагу на реакцію суспільства, щоб з’єднати свої серця і свої душі та залишитися на все останнє життя разом.
Людей, схожих на героїв творів А. П. Чехова і сьогодні можна знайти серед нас. Частіше всього такі люди страждають від того, що не можуть вільно висловлювати свої почуття та поводитися у суспільстві по своєму розумінню. Частіш усього такі люди нещасні лише тому, що мають нерішучий характер, а про допомогу інших навіть і думки не мають. Надіваючи на себе футляри, вони усіма силами намагаються відокремити себе від життя і законів суспільства, від норм та правил поведінки оточуючих людей. Але вони не розуміють, що такий футляр ніяк не збереже їх від впливу інших та не дасть змоги прожити таким чином усе своє життя.
Твори А. П. Чехова “Дама з собачкою”, ” Людина у футлярі” і “Скрипка Ротшильда” – це оповідання про драму життя, про драму кохання. В них письменник просто і сильно показує значення і сенс великого почуття в житті людини. Він веде нас від звичайних побутових колізій до одвічних питань людського буття, вирішення яких і є сенсом життя кожної людини.
1) Чому оповідання «Дама з Собачкою має відкритий фінал? Ваші рекомендації героям оповідання.
2) Бєлікови сьогодні (Чим ми схожі на героя, коли носимо футляри)
3) У чому сенс життя людини (з оповідання Чехова “Дама з собачкою” ” Людина у футлярі” і “Скрипка Ротшильда”).
В оповіданні видатного російського письменника А. П. Чехова «Дама з собачкою», яке було написано у 1899 році йде мова про визволення людини від обивательських уявлень, вульгарності та різноманітних комплексів. Згідно з сюжетом, Дмитро Гуров, ловелас та підкорювач жіночих сердець, вирішує одного разу розважитися та закрутити черговий курортний роман. Для свого роману він обирає першу-ліпшу жінку, одну з багатьох, що прогулюється по ялтинській набережній зі своєю собачкою. Та незважаючи на те, що ця жінка була лише однією з багатьох, несподівано для Гурова звичайний курортний роман переростає у велике кохання, яке буває у житті кожної людини лише один раз. Так і залишається таємницею, як вдалося непримітній жінці підкорити серце досвідченого ловеласа, заволодіти душею закоренілого циніка, стати його радістю і горем, звільнити від тенет повсякденності, яка була характерною для суспільства того часу, і переконати Дмитра Гурова у тому, що існують вищі сили буття, які при бажанні можуть стати доступні кожній людині.
Дмитро Дмитрович Гуров був корінним москвичем, філологом за освітою. До знайомства з Анною Сергіївною він існував як самозадоволений і достатньо забезпечений чоловік, який не вдавався до філософських роздумів і жив у своє задоволення. Але із безтурботного і радісного донжуана він несподівано для самого себе у людину, дуже незадоволеною своїм існуванням. Перед Гуровим постають трагічно нерозв’язані питання, він шукає виходу і мучиться. Але письменник показує, що, втративши свою безтурботність, герой твору став багатшим духовно. Велике, справжнє кохання пробудило в ньому духовність і чуйність, облагородило його та очистило від пошлості.
В кінці твору його герої, які вкрай змучилися постійною брехнею, необхідністю від усіх приховувати свої почуття, розмірковують, як об’єднати свої долі і позбутися нестерпних пут. «Як? Як? — питав він, хапаючи себе за голову. — Як?». Здавалося, що ще трохи, і єдине вірне рішення буде знайдене, воно з’явиться само собою і почнеться нове, по-справжньому прекрасне життя. Але в той же час обом героям було добре зрозуміло, що до того життя ще далеко-далеко, і що найскладніша, найважча боротьба за своє щастя тільки починається. Кохання цих людей, заневолених путами суспільної моралі, підносить їх над усім світом, який схожий на божевільню, пробуджує в них духовні якості, які були доти приховані, та водночас викликає страждання, сльози і біль.
Відкритий фінал твору досить закономірний, оскільки героям оповідання, які мріють визволитися від пут оточуючого середовища, нікуди діватися, бо навкруги та ж сама нудьга, безвихідь і вульгарність. Але такий фінал не робить цей твір Чехова безнадійними і вкрай песимістичними. Бо його герої не втрачають надій на щастя, не припиняють пошук шляхів до кращого майбутнього. На мій погляд, героям оповідання треба знайти достатньо сил, щоб не звертати увагу на реакцію суспільства, щоб з’єднати свої серця і свої душі та залишитися на все останнє життя разом.
Людей, схожих на героїв творів А. П. Чехова і сьогодні можна знайти серед нас. Частіше всього такі люди страждають від того, що не можуть вільно висловлювати свої почуття та поводитися у суспільстві по своєму розумінню. Частіш усього такі люди нещасні лише тому, що мають нерішучий характер, а про допомогу інших навіть і думки не мають. Надіваючи на себе футляри, вони усіма силами намагаються відокремити себе від життя і законів суспільства, від норм та правил поведінки оточуючих людей. Але вони не розуміють, що такий футляр ніяк не збереже їх від впливу інших та не дасть змоги прожити таким чином усе своє життя.
Твори А. П. Чехова “Дама з собачкою”, ” Людина у футлярі” і “Скрипка Ротшильда” – це оповідання про драму життя, про драму кохання. В них письменник просто і сильно показує значення і сенс великого почуття в житті людини. Він веде нас від звичайних побутових колізій до одвічних питань людського буття, вирішення яких і є сенсом життя кожної людини.
