Поезія Анни Ахматової

Я хочу розповісти про Анну Ахматову, мою улюблену російську поетесу. Поезія цієї надзвичайної людини заворожує своєю простотою і свободою. Твори Ахматової не залишають байдужим нікого, хто хоч колись чув або читав їх.

Майстерність Ахматової була визнана майже відразу ж після виходу її першої поетичної збірки „Вечір”. А надруковані через два роки після цього „Чотки” ще більше підтвердили незвичайний талант поетеси. А. Ахматова у своїх віршах постає в безкінечній розмаїтості жіночих доль: коханки і дружини, вдови і матері, жінки, яка зраджувала і яку за-лишали. Твори Ахматової є складною історією жіночого характеру непростої епохи. Самев 1921 році, у драматичну пору свого і громадського життя, Ахматова написала вражаючої сили рядки:

   Все расхищено, предано, продано,

   Черной смерти мелькало крыло,

   Все голодной тоской изглодано,

   Отчего же нам стало светло?

У поезії Ахматової присутні як революційні мотиви, так і традиційні, характерні для російської класики. Проте, я хочу зупинитися на тій поезії, основним нервом, ідеєю і принципом якої є любов. В одному із своїх віршів Ахматова називала любов „пятым временем года”. Любов одержує додаткову гостроту, коли проявляється у граничному кризовому вираженні — на зльоті або у падінні, першій зустрічі або розриві, смертельній небезпеці або смертельній тузі. Тому Ахматова і тяжіє до ліричної новели з несподіваним кінцем психологічного сюжету.

Звичайно її вірш — або початок драми, або тільки її кульмінація, або ще частіше фінал і закінчення. Твори Ахматової несуть особливу стихію любові-жалості:

   О нет, я не тебя любила,

   Палила сладостным огнем,

   Так обьясни,какая сила

   В печальном имени твоем.

Це співчуття, співпереживання, в любові-жалості робить багато віршів Ахматової справді народними. У творах поетеси є ще одна любов — до рідної землі, до Вітчизни, до Росії:

   Не с теми я, кто бросил землю

   На растерзание врагам,

   Их грубой лести я не внемлю,

   Им песен я своих не дам.

Анна Ахматова прожила довге і складне життя. Незважаючи на те, що її чоловік був розстріляний, а син переходив із в’язниці до заслання, незважаючи на гоніння і бідність, життя її було все ж щасливим, бо становить цілу епоху в поезії нашої країни.