«Суїні серед солов'їв» аналіз
«Суїні серед солов’їв» аналіз вірша Томаса Еліота викладено в цій статті.
«Суїні серед солов’їв» аналіз
Одним із ліричних героїв збірки «Вірші» (1920) є горила Суїні. Томас Еліот запропонував замінити визначення сучасної людини з Homo sapiens на «Суїні, який випростався».
“Соловей” на жаргоні означає “повія”.
Епіграф поезії — передсмертний вигук Агамемнона — головного героя трагедії Есхіла, його ім’я згадується в останній строфі.
У цьому вірші звучить традиційна для творчості Т.-С.Еліота тема втрати людством духовних орієнтирів. Головним руйнівником духовності поет вважає людську пасивність, відчуженість, зануреність у матеріальне життя та біологічні інстинкти. “Суїні серед солов’їв” — це своєрідний “тваринний епос”, герой якого горила Суїні символізує людську ницість. Дія відбувається в будинку розпусти. Автор створює потворний образ банальності й хамства.
Поряд з горилоподібною людиною не випадково з’являються міфічні образи Оріона з Псом, Агамемнона, Філомели, доля яких пов’язана із зрадою або звабою. Велетень-красень Оріон збезчестив доньку хіоського володаря Меропу, за що був осліплений. У вірші цей міфічний образ згадується як сузір’я, що освітлює земну оргію Суїні. Філомела стала жертвою насильства з боку чоловіка рідної сестри, і боги перетворили її на солов’я, що ночами співає і розповідає про свою драму. У вірші не називається її ім’я, але спів солов’я супроводжує дії Суїні та його легковажних подруг:
Ім’я Агамемнона, вождя ахейського війська в Троянській війні, згадується у зв’язку з його смертю, яку він прийняв від власної дружини. Коли Агамемнон мився у ванні, зрадлива Клітемнестра накинула на нього покривало і за допомогою коханця вбила. Останній рядок вірша містить натяк на це смертоносне покривало-саван, яке символізує духовну смерть людства, що втратило почуття, залишивши лише інстинкти. Любов, яку знає Суїні, — це наруга над тілом і душею, що робить людину твариною. Розуміючи сучасне життя як перемогу тваринного над духовним, Т.-С. Еліот зробив Суїні володарем життя, для нього, “двоногого мовчуна”, всі “радощі життя” — жінки, банани, цитрини. Лише солов’їний спів оплакує втрату людського у світі.
