"Про доблесті, про подвиги, про славу" вірш

Поезія Олександра Блока “Про доблесті, про подвиги, про славу” вивчається в 11 класі.

Олександр Блок “Про доблесті, про подвиги, про славу”

Переклад Марка Зісмана

*

Про доблесті, про подвиги, про славу
Я забував на страдницькій землі,
Коли твоє лице в простій оправі
Світилося у мене на столі.

Та час настав, і ти пішла із дому.
У ніч жбурнув я перстень пам’ятний.
Ти віддала своє життя чужому,
І я забув прекрасний образ твій.

Летіли дні, кружляли клятим роєм.
Вино й любов були мої кати…
Згадав тебе я перед аналоєм
І кликав, ніби молодість, прийти…

Я кликав — тільки ти не озирнулась,
Я сльози лив — ти ж очі відвела.
Ти в синій плащ журливо загорнулась,
У вогку ніч із дому геть пішла…

Не знаю, мила, де своїй гордині
Ти в цьому світі захисток знайшла…
Я міцно сплю, і сниться плащ твій синій,
В якому ти у вогку ніч пішла…

Не мрію вже про ніжність і про славу,
Минуло все, і молодість пройшла!
Твоє лице в його простій оправі
Я сам прийняв з письмового стола.

================================

Перекладач: Степан Пінчук

*

Про доблесті, про подвиги, про славу
Я забував на цій гіркій землі,
Коли твоє лице в простій оправі
У мене сяйвом грало на столі.

Та час настав, і ти пішла із хати.
Я кинув перстень заповітний в ніч.
Ти долю іншому наважилась віддати,
І я забув вогонь чудових віч.

Летіли дні, проклятим мчали роєм…
Вино й жага стрясали суть мою…
Згадав тебе я перед аналоєм,
І кликав, наче молодість свою.

Тебе я кликав, ти ж не озирнулась,
Ти в синій плащ печально загорнулась,
Я сльози лив, до них ти не зійшла.
У ніч сиру з домівки ти пішла.

Не знаю я, де захисток гордині
Своїй ти, ніжна, дорога, знайшла…
Я міцно сплю і сню про плащ твій синій,
В якому ти у ніч сиру пішла…

І вже не мріяти про ніжність, славу,
Минуло все, час юності пропав!
Твоє обличчя у простій оправі
Рукою власною зі столу я прибрав.

Додав “Q. A. (К’ю Ей)”