Аналіз вірша Федеріко Лорка «Зрубали троє дерев»

 
Нічого не забув і не втратив Федеріко Гарсіа Лорка з багатої культурної спадщини своєї країни. Силою таланту і щедрістю душі наповнені й «Вірші різних років», і вірші «Дивану Тамаріти». Давню касиду в Іспанію принесла арабська поезія. Ця поетична форма була урочистою, часто дифірамбічною.

Касиди становили збірники – дивани. Арабська поезія в Андалузії відрізнялася великою співучістю, легкістю. Існувала андалузька лірика у формі газелли (любовна лірика).

По циклах «Дивану Тамаріти» можна говорити про образ автора, про особистість поета, якою вона визначилася в середині тридцятих років. Якось непомітно склався у нас стереотип: Лорка тільки веселий, життєрадісний, удачливий, загальний улюбленець. Але Лорка останнього періоду творчості – людина самотня, не дуже зігріта жіночої ласкою, любов’ю, людина, що тонко передчуває трагічний фінал свого життя. Лорка дуже рано, в 1924 році, написав своє «Прощання».

Тут ясно відчутні сумний спокій і світла радість того, що поет зрозумів головне: у житті було дитинство і була праця. «Прощання» свідчило про початок роздумів над своєю власною смертю, а не тільки над смертю – вершником безсонних ночей. Таким був поет у середині двадцятих років. Через десять років Лорка філософськи осмислює можливість власної смерті:

«Плекалися – утрьох.

(Прийшов новий день

Зі своєю сокирою.)

Два дерева тільки

Залишилося.

(Пошарпаних крил

Втома.)

Одне лише варто.

Потім – порожнеча.

(І тільки озерної

Води нагота.)

Ця поезія сповнена душевним сум’яттям, неминучістю і трагічністю остаточного прозріння: в смерті людина одна, ніхто не зможе їй допомогти. Небажання змиритися з останньою самотністю викликає відкриту всьому світу благання: «Я прошу одну тільки руку…». Але касида про руку є недосяжною. Цей крик самотності, творче бачення майбутньої своєї загибелі пронизують болем, вражають. Як потрясав колись самого Лорку крик Канті Хонді, душі і страждаючого голосу співаючих поетів, що рветься з неймовірних глибин відчаю.

Не слід забувати і про «Американські цикли», але вони якось загрузли в експериментальних пошуках і в стильовому відношенні залишилися стояти особняком у творчості Лорки. Сюрреалістична поетика, відірвана від яких би то не було коренів, не прижилася в поетичному світі Лорки. Але два вірші з цього циклу, «Маленький віденський вальс» і « Вальс на гілках» дуже поетичні, легкі, близькі внутрішньому світу сумної поезії Федеріко Гарсіа Лорка.
Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы