Авторські ремарки в комедіях Фонвізіна
У порівнянні із класицизмом попередніх десятиліть у комедіях Фонвізіна об’єктом осміяння стає не приватне життя дворян, як це було в Сумарокова й Лукина, а їх суспільна, службова діяльність і кріпосницька практика. Не задовольняючись одним зображенням дворянського «лихої вдачі», письменник прагне показати і його причини, чого знов-таки не спостерігалося в п’єсах Сумарокова. У рішенні цього питання більшу роль зіграло просвітительство, що пояснювало пороки людей їх «неуцтвом» і неправильним вихованням
Вплив на «Недоук» просвітительської літератури позначилося й у жанровій своєрідності цього добутку. «Недоук», за словами Г. А. Гуковского, «підлоги комедія, підлоги драма» . Дійсно, основа, кістяк п’єси Фонвізіна – классицистическая комедія, але вона випробувала вплив західноєвропейської «міщанської» драми, зразки якої дали Дідро, Седен і Мерсье. Цей вплив позначається в привнесенні в п’єсу серйозних і далі зворушливих сцен. До них ставляться розмова Правдива зі Стародумом у третій і п’ятій діях і зворушливо-повчальні бесіди Стародума із Софією, а потім з Милоном – у четвертій дії. Слізною драмою підказаний образ шляхетного резонера в особі Стародума, а також «стражденної чесноти» в особі Софії 2. З «міщанською» драмою зв’язаний і фінал п’єси, у якому з’єдналися зворушливе й глибоко моралістичне початки. Тут пані Простакову наздоганяє страшне, абсолютно непередбачене нею покарання. Її відкидає, грубо відштовхує Митрофан, якому вона присвятила всю свою безмежну, хоча й нерозумній любові. І це відбувається в той момент, коли Простакова втратилася всіх прав у своєму маєтку: «Загинула я зовсім! – викликує вона.- Віднята в мене влада! Від сорому нікуди очей показати не можна! Немає в мене сина!»
Почуття, що випробовують до неї позитивні герої – Софія, Стародум і Правдин,- складно, неоднозначно. У ньому й жалість, і осуд. Жаль викликає не Простакова – вона огидна навіть у своєму розпачі,- а потоптане, перекручене в її особі людське достоїнство, людське єство. Сильно звучить і заключна репліка Стародума, звернена до Простаковой: «От лихої вдачі гідні плоди» – тобто справедлива розплата за порушення моральних і суспільних норм
В «Недоуку» немає спеціальних авторських ремарок, що стосується побутовий обстановки, але самі ці подробиці в безлічі представлені в п’єсі. Тут і примірювання каптана, і підготовка до «змови», і навчальні заняття Митрофана, і ряд інших рис дворянського життя XVIII в.
У Фонвізіна питання про освіченість і неуцтво, про гарне й дурне виховання займає центральне місце. «Усьому причиною виховання»,- заявляє Добролюбов у комедії «Бригадир». Гуманність позитивних героїв Фонвізіна виникає з їхніх освічених поглядів. Сам спосіб мислення позитивних героїв не дозволяє їм поводитися грубо, жорстоко й беззаконно. «Виховання,- указує Стародум,- дано мені було батьком моїм по тому століттю найкраще». І навпроти, пороки негативних героїв автор пояснює їхнім дрімучим неуцтвом, представленим у п’єсі в різних його проявах. Так, Простакова, її чоловік і її брат не вміють навіть читати. Більше того, вони глибоко переконані в марності й непотрібності знань. «Без науки люди живуть і жили»,- упевнено заявляє Простакова. Настільки ж дикі і їхні суспільні подання. Високі посади існують, на їхню думку, тільки для збагачення. За словами Простаковой, її батько «воеводою був п’ятнадцяти років: не вмів грамоті, а вмів достаточек нажити». Переваги «шляхетного» стану вони бачать у можливості ображати й оббирати залежних від них людей
Причиною «лихої вдачі» можуть бути й дурні наставники. Іван зізнається Радниці в тім, що ще до від’їзду в Париж він «був на пансіоні у французьких кучерів, якому повинен за «:любов до французів і за холодність: до росіянином». Навчання Митрофана доручено недоученому семінаристові Кутейнику, відставному солдатові Цифиркину й колишнім кучерям, німцеві. Вральману. Але справа не тільки у вчителях. Характер Ч и поводження Митрофана – природний результат тих живих прикладів, якими він оточений у будинку батьків. Самий же згубний вплив зробила на Митрофана Простакова. Адже й ім’я його, у перекладі із грецького, означає «матір’ю даний», тобто «являющий собою мати». Від Простаковой Митрофан перейняв брутальність, жадібність, презирство до праці й знань
Перша дія «Бригадира» автор випереджає великою ремаркою, у якій зазначене, як виглядає будинок Радника, де відбуваються події п’єси, як одягнений кожний з героїв, чим він зайнятий. «Театр представляє кімнату, прибрану по-деревенски. Бригадир, у сюртуку, ходить і курить тютюн. Син його, у дезабилье, кобеняся, п’є чай. Радник, у казакине, дивиться в календар: Радниця, у дезабилье й корнеті, жеманяся, чай розливає. Бригадирша сидить одаль і панчоха в’яже. Софія також сидить одаль і шиє в тамбурі». По ходу дії герої п’ють чай, грають у карти, у шахи, загадують на картах – словом, поводяться так, як було прийнято у дворянські провінційні будинках
Із просвітительським світосприйманням органічно зв’язана тема «скотства» поміщиків, багаторазово обіграна Фонвізіним. Суспільство створене для мислячих, «освічених» людей, що поважають закони й пам’ятають про свій борг. Але багато дворян у розумовому й цивільному розвитку коштують настільки низько, що їх можна вподібнити тільки твариною
Вплив на «Недоук» просвітительської літератури позначилося й у жанровій своєрідності цього добутку. «Недоук», за словами Г. А. Гуковского, «підлоги комедія, підлоги драма» . Дійсно, основа, кістяк п’єси Фонвізіна – классицистическая комедія, але вона випробувала вплив західноєвропейської «міщанської» драми, зразки якої дали Дідро, Седен і Мерсье. Цей вплив позначається в привнесенні в п’єсу серйозних і далі зворушливих сцен. До них ставляться розмова Правдива зі Стародумом у третій і п’ятій діях і зворушливо-повчальні бесіди Стародума із Софією, а потім з Милоном – у четвертій дії. Слізною драмою підказаний образ шляхетного резонера в особі Стародума, а також «стражденної чесноти» в особі Софії 2. З «міщанською» драмою зв’язаний і фінал п’єси, у якому з’єдналися зворушливе й глибоко моралістичне початки. Тут пані Простакову наздоганяє страшне, абсолютно непередбачене нею покарання. Її відкидає, грубо відштовхує Митрофан, якому вона присвятила всю свою безмежну, хоча й нерозумній любові. І це відбувається в той момент, коли Простакова втратилася всіх прав у своєму маєтку: «Загинула я зовсім! – викликує вона.- Віднята в мене влада! Від сорому нікуди очей показати не можна! Немає в мене сина!»
Почуття, що випробовують до неї позитивні герої – Софія, Стародум і Правдин,- складно, неоднозначно. У ньому й жалість, і осуд. Жаль викликає не Простакова – вона огидна навіть у своєму розпачі,- а потоптане, перекручене в її особі людське достоїнство, людське єство. Сильно звучить і заключна репліка Стародума, звернена до Простаковой: «От лихої вдачі гідні плоди» – тобто справедлива розплата за порушення моральних і суспільних норм
В «Недоуку» немає спеціальних авторських ремарок, що стосується побутовий обстановки, але самі ці подробиці в безлічі представлені в п’єсі. Тут і примірювання каптана, і підготовка до «змови», і навчальні заняття Митрофана, і ряд інших рис дворянського життя XVIII в.
У Фонвізіна питання про освіченість і неуцтво, про гарне й дурне виховання займає центральне місце. «Усьому причиною виховання»,- заявляє Добролюбов у комедії «Бригадир». Гуманність позитивних героїв Фонвізіна виникає з їхніх освічених поглядів. Сам спосіб мислення позитивних героїв не дозволяє їм поводитися грубо, жорстоко й беззаконно. «Виховання,- указує Стародум,- дано мені було батьком моїм по тому століттю найкраще». І навпроти, пороки негативних героїв автор пояснює їхнім дрімучим неуцтвом, представленим у п’єсі в різних його проявах. Так, Простакова, її чоловік і її брат не вміють навіть читати. Більше того, вони глибоко переконані в марності й непотрібності знань. «Без науки люди живуть і жили»,- упевнено заявляє Простакова. Настільки ж дикі і їхні суспільні подання. Високі посади існують, на їхню думку, тільки для збагачення. За словами Простаковой, її батько «воеводою був п’ятнадцяти років: не вмів грамоті, а вмів достаточек нажити». Переваги «шляхетного» стану вони бачать у можливості ображати й оббирати залежних від них людей
Причиною «лихої вдачі» можуть бути й дурні наставники. Іван зізнається Радниці в тім, що ще до від’їзду в Париж він «був на пансіоні у французьких кучерів, якому повинен за «:любов до французів і за холодність: до росіянином». Навчання Митрофана доручено недоученому семінаристові Кутейнику, відставному солдатові Цифиркину й колишнім кучерям, німцеві. Вральману. Але справа не тільки у вчителях. Характер Ч и поводження Митрофана – природний результат тих живих прикладів, якими він оточений у будинку батьків. Самий же згубний вплив зробила на Митрофана Простакова. Адже й ім’я його, у перекладі із грецького, означає «матір’ю даний», тобто «являющий собою мати». Від Простаковой Митрофан перейняв брутальність, жадібність, презирство до праці й знань
Перша дія «Бригадира» автор випереджає великою ремаркою, у якій зазначене, як виглядає будинок Радника, де відбуваються події п’єси, як одягнений кожний з героїв, чим він зайнятий. «Театр представляє кімнату, прибрану по-деревенски. Бригадир, у сюртуку, ходить і курить тютюн. Син його, у дезабилье, кобеняся, п’є чай. Радник, у казакине, дивиться в календар: Радниця, у дезабилье й корнеті, жеманяся, чай розливає. Бригадирша сидить одаль і панчоха в’яже. Софія також сидить одаль і шиє в тамбурі». По ходу дії герої п’ють чай, грають у карти, у шахи, загадують на картах – словом, поводяться так, як було прийнято у дворянські провінційні будинках
Із просвітительським світосприйманням органічно зв’язана тема «скотства» поміщиків, багаторазово обіграна Фонвізіним. Суспільство створене для мислячих, «освічених» людей, що поважають закони й пам’ятають про свій борг. Але багато дворян у розумовому й цивільному розвитку коштують настільки низько, що їх можна вподібнити тільки твариною
