Кто владеет моим серцем?! Прекрасная Маргарита» ( замальовка до твору «Бородіно»)
Сон Маргарити Тучкової: на голубому небі великі криваві літери: Бородіно.
Так за декілька років дізналася, яких змін – фатальних – зазнає її сім’я.
Всі четверо братів – Тучкових – обороняли редут Раєвського (справжнісіньке пекло) і гинули в муках один за одним.
Дізнавшись про смерть синів їхня мати в одну мить осліпла. На прохання та вмовляння родичів звернутись до лікарів промовила: « Мені нема на кого більше дивитись».
Колись, добиваючись любові й руки Маргарити, Олександр Тучков написав вірша, в якому рефреном повторювалися рядки:
«Кто владеет моим сердцем?!
Прекрасная Маргарита!»
Цей вірш став їй опорою в ті страшні чотири доби, коли вона після битви приїхала на страстне поле шукати тіло свого чоловіка. Не знайшла. Чадіючи від смороду, вигляду розтерзаних тіл, від розіп’ятих селян, що зносили убієнних до могил, Маргарита Тучкова час від часу торкалася паперу, на якому рука Олександра, її чоловіка, вивела:
«Кто владеет моим сердцем?!
Прекрасная Маргарита!»
Вона не буде більше прекрасною – після раптової смерті єдиного сина вона власним коштом зведе храм. Храм во Славу доблесті тих, хто до кінця боронив Вітчизну і во Славу тих, хто залишились вірними їх пам’яті.
А потім прийме постриг. І молитиметься про спасіння душ загиблих. А через короткий час відійде. Щоб зустрітися у Вічності зі своїм генералом. З кишені чорного вбрання Маргарити витягнуть папірець, досить затертий в кутиках. Монахині з подивом прочитають:
«Кто владеет моим сердцем?!
Прекрасная Маргарита!»
Папірець згодом загубиться.
Любов, Пам’ять, Храм – живі й сьогодні.
Так за декілька років дізналася, яких змін – фатальних – зазнає її сім’я.
Всі четверо братів – Тучкових – обороняли редут Раєвського (справжнісіньке пекло) і гинули в муках один за одним.
Дізнавшись про смерть синів їхня мати в одну мить осліпла. На прохання та вмовляння родичів звернутись до лікарів промовила: « Мені нема на кого більше дивитись».
Колись, добиваючись любові й руки Маргарити, Олександр Тучков написав вірша, в якому рефреном повторювалися рядки:
«Кто владеет моим сердцем?!
Прекрасная Маргарита!»
Цей вірш став їй опорою в ті страшні чотири доби, коли вона після битви приїхала на страстне поле шукати тіло свого чоловіка. Не знайшла. Чадіючи від смороду, вигляду розтерзаних тіл, від розіп’ятих селян, що зносили убієнних до могил, Маргарита Тучкова час від часу торкалася паперу, на якому рука Олександра, її чоловіка, вивела:
«Кто владеет моим сердцем?!
Прекрасная Маргарита!»
Вона не буде більше прекрасною – після раптової смерті єдиного сина вона власним коштом зведе храм. Храм во Славу доблесті тих, хто до кінця боронив Вітчизну і во Славу тих, хто залишились вірними їх пам’яті.
А потім прийме постриг. І молитиметься про спасіння душ загиблих. А через короткий час відійде. Щоб зустрітися у Вічності зі своїм генералом. З кишені чорного вбрання Маргарити витягнуть папірець, досить затертий в кутиках. Монахині з подивом прочитають:
«Кто владеет моим сердцем?!
Прекрасная Маргарита!»
Папірець згодом загубиться.
Любов, Пам’ять, Храм – живі й сьогодні.
