Легенда про сміливих ліктів (за баладою Р. Л. Стівенсона «Вересовий трунок»)

В основі балади Р.Л. Стівенсона «Вересовий трунок» лежить шотландська народна легенда про таємницю вересового напою. Автор поєднав її з історичними фактами: боротьбою шотландського народу за свою незалежність.

У баладі Р. Л. Стівенсона згадуються пікти. Це народ, який у перші століття нашої ери жив на території Шотландії. Відомо, що пікти чинили запеклий опір завойовникам. За легендами, вони були маленькі на зріст, але дуже працьовиті і волелюбні.

Героями балади є двоє піктів (старий батько і син, «хлопець отрочих літ») і шотландський король. Хоча головними героями слід уважати батька й сина. Автор не називає імен героїв, досягаючи типовості персонажів. Батько й син стають уособленням цілого народу.

На прохання короля розкрити секрет приготування вересового напою, батько поросив кинути сина у морську безодню. Чому він так вчинив?

Владарю, казав я правду:

Від сина чекав біди.

Не вірив у мужність хлопця,

Який ще не мав бороди.

Мене ж не злякає тортура.

Смерть мені не страшна,

І вересового трунку

Зі мною помре таїна!

Навряд чи був у батька інший вихід. Адже залишити сина живим означало зробити його невільником, слугою короля. А для волелюбних піктів це означало ганьбу.

Автор весь час підкреслює єдність батька й сина: разом вони стояли на скелі, разом мовчали. Мудрий батько, розуміючи невідворотність долі, вибирає для Сина краще — миттєву смерть. Хлопчина мужньо й гідно її приймає. Батько теж помирає, але не відкриває секрет вересового напою.

Верес у творі стає також символом любові до рідної землі, життя, свободи, пролитої крові у боротьбі за незалежність. Слід зазначити, що вересовий напій у баладі є не просто уособленням національної традиції, а й символом духовної єдності піктів.

Такою була легенда про сміливих та мужніх піктів, яка навчає вірності Вітчизні й людській гідності. Маленькі пікти були справжніми героями, які уміли берегти таємниці свого роду.