Билина "Садко" українською

Билина “Садко” читати українською

У славному в Новограді
Жив був Садко-купець, багатий гість.
А раніше у Садка майна не було:
Одні були гусельки яровчаті;
На бенкети ходив-грав Садко.

Садка день не кличуть на почесний бенкет,
Інший не кличуть на почесний бенкет
І третій не кличуть на почесний бенкет,
Засумував Садко.
Як пішов Садко до Ільмень-озера,
Сів на білий камінь
І почав грати на гусельках своїх.
Аж тут в озері вода захвилювалася,
Тут-то Садко злякався,
Пішов він геть від озера назад у Новгород.

Садка день не кличуть на почесний бенкет,
Інший не кличуть на почесний бенкет
І третій не кличуть на почесний бенкет,
Засумував Садко.
Як пішов Садко до Ільмень-озера,
Сів на білий камінь
І почав грати на гусельках своїх.
Аж тут в озері вода захвилювалася,
Тут-то Садку перепало,
Пішов він геть від озера назад у Новгород.

Садка день не кличуть на почесний бенкет,
Інший не кличуть на почесний бенкет
І третій не кличуть на почесний бенкет,
Засумував Садко.
Як пішов Садко до Ільмень-озера,
Сів на білий камінь
І почав грати на гусельках своїх.
Аж тут в озері вода захвилювалася,
Зявився цар морський,
Вийшов з Ільмень- озера,
Сам говорив такі слова:
– Ох ти, Садку новгородський!
Не знаю, чим буде тебе нагороджено
За твої за таланти за великі,
За твою-то гру ніжну:
Може численною золотою скарбницею?

Тоді іди у Новгород
І побийся об заклад,
Заклади свою буйну голову
І виряджай з інших купців
Лавки товару червоного
І доводь, що в Ільмень-озері
Є риба – золоті пера.
Як вдариш об великий заклад,
Одразу піди зв’яжи шовковий невід
І приїжджай ловити в Ільмень-озеро:
Дам три рибини – золоті пір’я.
Тоді ти, Садко, багатий будеш!
Пішов Садко від Ільменя від озера,

І прийшов Садко у свій у Новгород,
Покликали Садка на почестей бенкет.
Як тут Садко Новогородський
Став грати на гусельках своїх;
Як тут стали Садку наливати,
Стали Садку підносити,
Як тут-то Садко став хвалитися:
– Ну що ви, купці Новогородські!
Я знаю диво-дивне в Ільмень-озері:
Там риба – золоті пера водиться!

Як тут-то купці Новогородські
Кажуть йому такі слова:
– Не знаєш ти чуда-дивовижного,
Не може бути в Ільмень-озері риби – золоті пера.

– Ну що, купці Новогородські!
Давайте зі мною битися на великий заклад?
Я заклав свою буйну голову,
А ви закладайте лавки товару червоного.
Три купця погодилися,
Заклали по три лавки товару червоного,
Ось тут-то зв’язали невід шовковий
І поїхали ловити в Ільмень-озеро.
Закинули вудку в Ільмень-озеро,
Добули рибку – золоті пера;
Закинули іншу вудку в Ільмень-озеро,
Добули іншу рибку – золоті пера;
Третю закинули вудку в Ільмень-озеро,
Здобули третю рибку – золоті пера.
Тут купці Новогородські
Віддали по три лавки товару червоного.

Став Садко продавати товари,
Став отримувати бариші великі.
У своїх палатах білокам’яних
Влаштував Садко все по-небесному:
На небі сонце – і в палатах сонце,
На небі місяць – і в палатах місяць,
На небі зірки – і в палатах зірки.

Потім Садко-купець, багатий гість,
Покликав до себе на почестей банкет
Тих мужиків Новогородських
І тих настоятелів Новогородських:
Фому Назарьєва і Луку Зінов’єва.

Всі на бенкеті наїдалися,
Всі на бенкеті напивалися,
Хвилилися та вихвалялися.
Один хвалиться численною золотою скарбницею,
Інший хвалиться силою-удачею молодецькою,
Хтось хвалиться добрим конем,
Хтось хизується славною батьківщиною.
Славною батьківщиною, молодістю своєю,
Розумний хвалиться старим батюшкой,
А божевільний – молодою дружиною.

Кажуть настоятелі Новогородські:
– Всі ми на бенкеті наїдалися,
Всі на почесному напивалися,
Хвалилися всі, хизувалися.
Що ж у нас Садко нічим не похвалиться?
Каже Садко-купець, багатий гість:
– А чим мені, Садку, хвалитися,
Чим мені, Садку, хизуватися?
У мене золота скарбниця не худне,
Колірні полотна не зношуються,
Дружина хоробра не змінюється.
На свою незліченну золоту скарбницю
Повикуплю всі товари Новогородські,
Дрібні товари і добротні!

Не встиг він слова вимовити,
Як настоятелі новогородські
Вдарили на великий заклад,
Про численну золоту скарбницю,
На тридцять тисяч грошей:
Чи викупить Садко товари Новогородські,
Дрібні товари і добротні,
Щоб в Новограді товарів у продажу більш не було.

Ставав Садко на інший день рано-рано,
Будив свою дружину хоробру,
Без рахунку давав грошей золотих
І розпускав дружину по вулицях торгових,
А сам прямо йшов в гостинний ряд,
Як накупив товарів Новогородських,
Дрібних товарів і добротних,
На свою незліченно золоту скарбницю.

На другий день ставав Садко рано-рано,
Будив свою дружину Хоробру,
Без рахунку давав грошей золотих
І розпускав дружину по вулицях торгових,
А сам прямо йшов в гостинний ряд,
Удвічі товарів побільшало,
Удвічі товарів купувати треба
На тую на славу на велику Новогородську.
Знову викуповував товари Новогородські,
Дрібні товари і добротні,
На свою незліченно золоту скарбницю.

На третій день ставав Садко рано-рано,
Будив свою дружину Хоробру,
Без рахунку давав грошей золотих
І розпускав дружину по вулицях торгових,
А сам прямо йшов в гостинний ряд,

Утричі товарів побільшало,
Утричі товарів купувати треба
Не забарились товари московські
На тую на велику на славу Новогородської.

Як тут Садко подумав:
“Я не викуплю товари з усього білого свіу:
Ще викуплю товари московські,
Потім підуть товари заморські.
Не я, видно, купець найбагатший –
Багатший мене славний Новгород “.
Віддавав він настоятелям Новогородським
Грошей своїх тридцять тисяч.

На свою незліченну золоту скарбницю
Побудував Садко тридцять кораблів,
Тридцять кораблів, тридцять черлених;
На ті на кораблі на черлені
Звалив товари Новогородські,
Поїхав Садко по Волхові,
З Волхови у Ладозьке,
А з Ладозького у Неву-річку,
А з Неви-ріки у синє море.
Як поїхав він по синю морю,
Далі в Золоту Орду,
Продавав товари Новогородські,
Отримував бариші великі,
Насипав бочки-сороковки красна золота, чиста срібла,
Їде назад у Новгород,
Їде він по синю морю.

На синьому морі почалася буря сильна,
Кидає черлені кораблі по синьому морі:
Хвилею б’є, вітрила рве,
Ламає кораблики черлені;
Каже Садко-купець, багатий гість,
До своєї дружини, до мужньої:
– Ай ти, дружина моя хоробрая!
Це ми століття по морю їздили,
А морському царю данини не платили:
Видно, цар морський від нас данини вимагає,
Вимагає данини у синє море.
Братці! Дружина Хоробрая!
Стягуйте бочку-сороковку чиста срібла,
Відправте бочку в синє море, –
Дружина його Хоробра
Стягувала бочку чиста срібла,
Кидала бочку в синє море;
А хвиля-то б’є, вітрила рве,
Ламає кораблики черлені,

Тут його дружина Хоробра
Бере бочку-сороковку красна золота,
Спускає бочку в синє море:
А хвиля-то б’є, вітрила рве,
Ламає кораблики черлені,

Каже Садко-купець, багатий гість:
– Видно, цар морський вимагає
Живої душі у синє море.
Робіть, братці, жереб для себе,
Я сам зроблю на краснім на золоті,
Всяк свої імена підписуйте,
Спускайте жереб на синє море:
Чий жереб на дно піде,
Такому йти в синє море.

Робили всі жереби дубові,
А сам Садко робив на краснім на золоті,
Всяк своє ім’я підписував,
Спустили ті жереби на синє море.
Коли у всієї дружини Хороброї
Жереби дубові по воді пливуть,
А у Садка-купця – ключем на дно.
Каже Садко-купець, багатий гість:
– Ех братці, дружина Хоробра!
Ці жереби неправильні:
Робіть жереби на краснім на золоті,
А я зроблю жереб дубовий.
Робили жереби на краснім на золоті,
А сам Садко робив жереб дубовий.
Всяк своє ім’я підписував,
Спускали жереби на синє море:
Як у всієї дружини жереби
Вільно по воді пливуть,
А у Садка-купця – ключем на дно.

Каже Садко-купець, багатий гість:
– Ох братці, дружина Хоробра!
Видно, цар морський вимагає
Самого Садка багатого в синє море.
Несіть мою чорнильницю розпорядчу,
Перо лебедине, аркуш паперу гербовий.

Піднесли йому чорнильницю розпорядчу,
Перо лебедине, аркуш паперу гербовий,
Став Садко заповіт складати:
Один маєток відписав божим церквам,
Інший маєток злиденній братії,
Третій маєток молодій дружині,
Останній маєток дружині хоробрій.

Говорив Садко-купець, багатий гість:
– Ох братці, дружина Хоробра!
Давайте мені гусельки яровчаті,
Пограти хочеться в останнє:
Більше мені в гусельки не грати.
Може взяти мені їх теж у синє море?

Бере він гусельки яровчаті,
А сам говорить такі слова:
– Киньте дощечку дубову на воду:
Хоч я впаду на дошку дубову,
Не настільки мені страшно буде прийняти смерть у сінім морі.
Звалили дощечку дубову на воду,
Потім попливли кораблі по синьому морю,
Полетіли, як чорні ворони.

Залишився Садко на синьому морі.
Заснув на дощечці на дубовій.
Прокинувся Садко вже під водою,
У синьому морі на самому дні,
Крізь воду побачив пекуче червоне сонечко,
Вечірню зорю, зорю ранкову.
Побачив Садко: у синьому морі
Стоїть палата білокам’яна.
Зайшов Садко в палату білокам’яну:
Сидить в палаті цар морський,
Каже цар такі слова:
– Ох ти, Садко-купець, багатий гість!
Століття ти, Садко, по морю плава,
Мені, царю, данини не платив,

А тепер сам прийшов до мене подаруночком.

Знаю, ти майстер грати на гуслях.

А пограй но мені для мене швиденько».

Як почав грати Садко в гусельки яровчаті,
Як почав танцювати цар морський,
Грав Садко добу, грав і другу
Грав Садко ще й на третій день-
А все танцює цар морський.
У синьому морі вода бушує,
З жовтим піском вода змішується,
Багато кораблів розбилося на синьому морі,
Стало багато людей тонути праведних.

Як став народ молитися Миколі Можайському,

І тут Садка новгородського хтось штовхнув у плече праве

– Ох ти, Садко Новогородський!
Годі грати на гуслях яровчатих! –
Обернувся, дивиться Садко Новогородський:
Аж стоїть дідок сидоволосий.
Говорив Садко Новогородський:
– Не по-своїй волі я на дні синього моря,
Наказано мені грати в гусельки яровчаті.

Каже старий такі слова:
– А ти струночки повидирай,
А ти гусельки поламай,
Скажи: “У мене струночок не залишилося,
Не можу більше грати,
Зламалися гусельки яровчаті”.
Скаже тобі цар морський:
“Чи не хочеш ти одружитися
На сердешній, на прекрасній дівчині? ”
Говори йому такі слова:
“У мене воля не своя у підводному царстві”.
Знову скаже цар морський:
“Ну, Садко, вставай вранці раненько,
Вибирай собі дівчину-красуню “.
Як станеш вибирати дівчину-красуню,
Так перші триста дівчат пропусти,
І другі триста дівчат пропусти,
І третє триста дівчат пропусти;
Позаду буде дівчина-красуня,
Красуня дівчина чернавушка,
Бери тую чернавушку за дружину …
Будеш, Садко, у Новограді.
А на свою незліченну золоту скарбницю
Побудуй церкву соборну Миколі Можайському.

Садко струночки у гусельках повидирав,
Гусельки яровчаті поламав.
Каже йому цар морський:
– Ой ж ти, Садко Новогородський!
Чому не граєш ти для мене?
– У мене струночки у гусельках порвались!
Каже цар такі слова:
– Чи не хочеш ти одружитися
На сердешній, на червоній дівчині? –
Каже йому Садко Новогородський:
– У мене воля не своя у підводному царстві.-
Знову каже цар морський:
– Ну, Садко, вставай вранці раненько,
Вибирай собі дівчину-красуню.

Вставав Садко вранці раненько,
Подивиться: йде триста дівчат прекрасних.
Він першо триста дівчат пропустив,
І другі триста дівчат пропустив,
І треті триста дівчат пропустив;
Позаду йшла дівчина-красуня,
Красуня дівчина чернавушка,
Взяв він тую чернавушку за дружину.

Як пройшов у них почестей бенкет
Заснув міцно Садко, поруч з чернавушкою,
Як прокинувся Садко у своєму Новограді,
Аж бачить – швидко пливуть
Його Черлені кораблі по Волхові
Здружиною хороброю та вірною

А Садко стоїть на крутому березі,
Зустрічає свою дружину зі Волхова
А його дружина дивується:
– Залишився Садко у синьому морі!
А опинився попереду нас у Новограді,
Зустрічаєш свою дружину з Волхова!

Зустрів Садко дружину Хоробру
І повів у палати білокам’яні.
Тут його Чернавугка зраділа,
Брала Садка за білі руки,
Цілувала у вуста у цукрові.

Почав Садко вивантажувати з кораблів
Надбання свої – незліченні золоті скарби.
Як розвантажив скарби із кораблів,
Побудував церкву соборну Миколі Можайському.

Не став більше їздити Садко на синє море,
Став поживати Садко у Новограді.

Переклад: Ю. Гнатюк