I. Ідейно-тематична спрямованість поеми. (Т. Шевченко правдиво відображає життя кріпаків, засуджує сваволю самодержавно-кріпосницького ладу. Епіграфом, взятим із Біблії, автор підкреслює, що хоче допомогти народові усвідомити своє безправне становище.)
II. Викривальний характер сатиричної комедії.
1. Роздуми про тих, хто править країною. (Головне вістря сатири спрямоване проти царя. Автор описує, як Микола І неситим оком зазирає за край світу, мурує храми,
Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить! У вступі цар безпосередньо не названий. Це надає його образові узагальнюючого значення. Підкреслюється, що йдеться не лише про царя, а й про всіх представників гнобительської зграї.)
2. Антицарське спрямування картин сну.
А) Безталання, злидні й горе українців. (У першій частині сну автор малює на тлі прекрасних картин природи безпросвітні злидні й горе поневоленого народу. Шевченко розповідає про жорстоку експлуатацію селян. Ліричний герой, пролітаючи над селами, бачить, як розпинають вдову за подушне, як забирають у неї єдиного сина до війська, як помирає під тином із голоду дитина. Після зображення реалістичної картини життя в Україні автор сміливо запитує: «Чи довго ще на сім світі катам панувати?» Шевченко вірить у сили народу, закликає поневолений люд до повстання.)
Б) Місце заслання борців за свободу й щастя. (Друга картина розпочинається описом сибірського пейзажу. Сибір — це місце, де перебуває цар волі — узагальнений образ борця. Поет підкреслює, що ніхто не схилив голови перед катом, усі стійко зносять лихо й муки. Шевченко закликає їх сміливо нести в народ свої ідеї.)
В) Змалювання Петербурга як центру самодержавства. (Малюючи столицю, поет прагне показати, звідки йде нещастя, де причина страждання народу в Україні, хто засилає в Сибір кращих людей. Ліричний герой ніби став незримим і проник у самі палати, де побачив царя й царицю. Автор показує жорстокість царя, його сваволю, грубість, безкультурність. Він навмисне принижує образ царя, глузує з його зовнішності.)
3. Засудження діяльності Катерини II. (За Катерини II посилився кріпосницький гніт, придушено Коліївщину, ліквідовано Запорозьку Січ.)
III. «Сон» — визначне явище світової поезії. (І. Франко у статті «Темне царство» розкрив антимонархічний зміст поеми. «Я не знаю, — писав він, — ні в одній європейській літературі подібної поезії, написаної в подібних обставинах». Справді, треба було мати неабияку мужність і сміливість, щоб написати таку поему. Шевченко знав, що на нього чекає з боку царату за таку крамолу на царя, за захист поневоленого народу, за ту ніжність, з якою автор говорить про трудящих, і ту ненависть, з якою малює царя та його оточення.)
