Іван Карпенко-Карий

У 70-ті рр. XIX ст. яскраво заявили про себе видатні митці української драматургії і театру: Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька та ін. Провідні українські митці XIX ст. усвідомлювали необхідність появи насамперед тематично нових драматичних творів, адже «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ’яненка і «Назар Стодоля» Тараса Шевченка, хоч і були затребувані, все ж не могли задовольнити естетичних потреб глядачів нової доби. Спробували себе в царині драматургії Іван Нечуй-Левицький (драми «Маруся Богуславка», «В диму та полум’ї», «На Кожум’яках»), Панас Мирний (драма «Лимерівна»). Для чернігівської аматорської театральної трупи Леонід Глібов написав художню одноактівку «Сусіди» («До мирового!») та фрагмент комедії «Хуторяночка». Володимир Самійленко створив, крім соціально-побутових («Драма без горілки», «Дядькова хвороба»), історичну п’єсу «Маруся Чураївна».

Марія Заньковецька в ролі циганки Ази (1893-1894)

Завдяки переробкам Михайла Старицького з’явилися драма «Циганка Аза» (за повістю Юзефа Крашевського «Хата за селом»), комедія «За двома зайцями» (на основі п’єси «На Кожум’яках» Івана Нечуя-Левицького), драма «Лимерівна» на основі однойменної п’єси Панаса Мирного.

Кадр із фільму «За двома зайцями» (1961), режисер Віктор Іванов

Про те, що переробки Михайло Старицького були надзвичайно вдалі, свідчить інтерес до цих творів кінорежисерів, а публіки - до ними створених фільмів, зокрема «За двома зайцями» Віктора Іванова, «Циганка Аза» Григорія Кохана, в яких провідні ролі чудово зіграли відомі українські артисти театру та кіно.

Михайло Старицький ознайомлював українських глядачів зі світовими шедеврами, переклавши українською мовою трагедію Вільяма Шекспіра «Гамлет, принц данський» (ноти для дев’яти пісень Офелії написав Микола Лисенко). Також М. Старицький написав лібрето до Лисенкових опер («Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена»). Згодом від переробок і перекладів письменник перейшов до створення власних драматичних творів «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Оборона Буші». На матеріалі реальних подій ним же була написана драма «Не судилось», яка спочатку мала вдалішу назву - «Панське болото», але її відкинула цензура.

Низку драматичних творів написав І. Франко: «Три князі на один престол», «Славой і Хрудош», «Послідній крейцер», «Рябіна», «Украдене щастя», «Кам’яна душа» та ін.

Діалог із текстом

1. Назвіть основні риси реалізму.

2. Чому українські письменники, всупереч переслідуванням і заборонам, натхненно творили для свого народу саме в руслі реалізму?

3. Наведіть приклади літературних героїв, які є образами-характерами і образами-типами.

4. Доведіть, що в XIX ст. проза виявилася найбільш затребуваним родом літератури, а її різножанровість свідчить про зрілість української літератури в європейському контексті.

5. Об'єднайтеся в «малі» групи і підготуйте огляд розвитку одного з родів української літератури (прози, поезії чи драматургії) другої половини XIX ст.

6. Що саме ви можете сказати про когорту українських поетів, які увійшли в українську літературу після Т. Шевченка?

7. Як ви думаєте, розважальність театрального мистецтва - це позитивне віяння чи однозначне свідчення його недосконалості та орієнтації на невибагливого глядача?

Діалоги текстів

Пригадайте з курсу зарубіжної літератури європейських прозаїків-реалістів і підготуйте стислий огляд творчості одного-двох із них (на вибір).

Мистецькі діалоги

1. У чому, на вашу думку, полягає реалістичність пам'ятника Богдану Хмельницькому на Софійській площі м. Києва?

2. Розгляньте репродукції картин, уміщені в цьому розділі підручника, і доведіть, що на цих полотнах домінує стиль реалізму. Аргументуйте свою відповідь на прикладі кількох ілюстрацій.

3. Якою була архітектура українських міст XIX ст.? Розгляньте відповідні фото і поясніть, чим були зумовлені європейські впливи.