Поетичний роздум «Легенда про вічне життя»

Поетичний роздум «Легенда про вічне життя» Івана Франка має ознаки художньо-історичного твору (тут діє Александр Македонський (Александр Великий, Александр Завойовник), якому підкорився чи не весь тогочасний цивілізований світ, засновник найбільшої імперії, що розпалася мало не відразу ж після його смерті), фігурує його кохана дружина-красуня - персіянка Роксана, генерал Александра й потаємний обранець серця Роксани - Птоломей, а в образі аскета-мудреця вгадується вихователь і наставник Македонського - античний філософ Аристотель). Проте історичний ракурс у цьому творі не такий важливий, адже в поезії на першому місці проблема життя і смерті.

Зав’язкою цього ліро-епічного твору є те, що всемогутня богиня, високо оцінивши аскета, разом із горіхом подарувала йому безсмертя. Благородний філософ вирішив, що вічне життя насправді потрібне не йому, а царю Александру Македонському, щоб змінити хід людської цивілізації. Цар же не уявляв свого життя без коханої Роксани, яка його ж і отруїла (цей вчинок Роксани стає кульмінацією Франкового твору), надіючись, що, позбувшись Александра, завоює серце Птоломея. Проте Роксана не цікавила Александрового воєначальника, який так кохав куртизанку1, що пожертвував власним безсмертям. Куртизанка ж приносить безцінний горіх Александрові Македонському, вважаючи лише його вартим безсмертя.

1Куртизанка - зазвичай повія, яка обслуговувала представників вищих прошарків суспільства.

Гаспард де Крайєр. Александр Македонський і Діоген (XVII ст.)

П'єтро Ротарі. Александр Македонський і Роксана (1756)

Іще зовсім молодий цар (помер у 33-річному віці) був філософом. Він усвідомлює, що чудодійний горіх може дати вічне життя, але неспроможний гарантувати вічного кохання, вірності друзів і коханої жінки: «Вічно жить і любить! День за днем! День від дня / життя - то борня! А любов - то брехня! / Вічно жить у борні! Биться в сітях брехні! / День за днем! День за днем! Без кінця! Ні, ох, ні! / Не для нас, о богине, твій божеський дар! / Хоч над світом я цар, та над серцем не цар. / Міліони людей можу вбить, погубить, / Та чи змушу кого мене вірно любить?». Розв’язка «Легенди про вічне життя» - новелістична, адже несподівана й глибоко психологічна.

Діалог із текстом

1. Чим відрізняється легенда від казки? На які різновиди поділяються легенди?

2. Які ознаки характерні для легенди як жанру й чим вона відрізняється від притчі? Чи можна «Легенду про вічне життя» вважати не тільки легендою, а й містифікованою античною притчею? Чому?

3. Чому ніхто з персонажів твору не скористався чудодійним горіхом, який дарував вічне життя?

4. Як ви особисто ставитеся до ідеї безсмертя? До чого б призвела можливість вічного життя в наш час?

Діалоги текстів

1. Пригадайте, що стало причиною вічного життя головного героя роману «Портрет Доріана Грея» Оскара Вальда. Чому Доріан не лише не відмовився, як це зробили герої «Легенди про вічне життя», від безсмертя, а й навіть почав зловживати ним?

2. Спростуйте або аргументовано доведіть думку Анни де Сталь1: «Життя часто здається довгою аварією корабля, уламки якого - дружба, слава, любов: ними всіяні береги нашого існування».

1Анна де Сталь (Мадам де Сталь) (1766-1817) - літературний псевдонім французької письменниці Анни-Луїзи Жермени Неккер.

Мистецькі діалоги

Розгляньте репродукції картин, на яких відтворені певні події з біографії Александра Македонського. Яка з цих робіт, на вашу думку, найбільше надається для ілюстрації «Легенди про вічне життя» Івана Франка? Чому ви так вважаєте?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно