«ЛІСОВА ПІСНЯ»

Історія написання. Драму-феєрію «Лісова пісня» Леся Українка написала в Кутаїсі (Грузія) за дванадцять днів під час загострення хвороби. Попри погіршення самопочуття, поетеса переживала неймовірне натхнення, а праця над твором їй «дала стільки хвилин екстазу, як мало яка інша».

Перший варіант «Лісової пісні» Леся Українка завершила 25 липня 1911 р., а в жовтні цього ж року з’явився остаточний текст твору. Поштовхом до його написання, як зізнавалась поетеса в листі до своєї матері Олени Пчілки, стала її туга за рідним краєм: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую мавку "в умі держала”, ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліси (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділася мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували — пам’ятаєш? — у дядька Лева Скулинського... Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов "слушний час” — я й сама не знаю чому. Зчарував мене сей образ навіки». Але буде дуже спрощено думати, що лише спогади про дитинство навіяли Лесі Українці сюжет драми. Глибина ідейного змісту «Лісової пісні» дає підстави стверджувати, що вона йшла до свого вершинного твору протягом усього життя.

Драматичні твори Лесі Українки початку XX ст. засвідчили її відмову від соціально-побутової драми, яка переживала на той час кризу, та її перехід до творення «нової драми» з її філософським та психологічним осмисленням життєвих явищ. Модерністські пошуки символічного узагальнення дійсності вимагали нових жанрових форм, тому письменниця обирає жанр драми-феєрії, який у європейській літературі наближався до Marchendrame — драми-казки.

Дерев’яна скульптура Мавки в Музеї «Лісової пісні» на Волині

Літературознавчі координати

Драма-феєрія — це різновид драматичного твору, що має фантастично-казковий сюжет, де поряд з людьми діють фантастично-міфічні істоти та наявні різноманітні сценічні ефекти.

Ідейно-тематичні домінанти

Леся Українка в «Лісовій пісні» втілює фундаментальні істини буття. Як бачимо з драматичної дії, у світі природи, представленому символічним образом незайманого лісу, панує гармонія й краса. Кожна пейзажна замальовка в ремарках — це свідчення його досконалості. Світ вічний і незнищенний, перетікає з однієї форми в іншу, у ньому немає минулого чи майбутнього. Ця істина є абсолютною для всіх у природі. Так, скажімо, для Перелесника життя постає як «...летюче, все безупинного руху жагуче!». Русалка ж на початку драми про нескінченність сущого каже так:

....не може пара згинути, бо з пари

знов зробиться вода.

Так само вічними є і всі істоти у світі природи. Мавка зауважує Лукашеві: «Мені здається, що жила я завжди...». Циклічність у природі зображено через повторюваність: «Той, що греблі рве» з року в рік залицяється до Русалки, а Перелесник до Мавки; після закінчення природного колообігу все завмирає (щороку Мавка лягає спати в дупло верби, а на весну оживає), а після зими знову народжується. Цей споконвічний процес народження-життя-смерті-воскресіння символічно узагальнює Мавка у своєму останньому монолозі словами «стане початком тоді мій кінець».

Надає буттю значущості любов у широкому сенсі цього слова. Це і кохання-пристрасть, і любов-творення, і любов-самопожертва, і любов-корисливість. Але тільки через вищу, духовну любов-самозречення і любов-прощення людина може позбутися смертного гріха й досягти духовної досконалості.

Владислава Марценюк. «Лісова пісня»

У центрі сюжету твору — любовний трикутник, у якому головний герой Лукаш опиняється в ситуації вибору між любов’ю високою, духовною (Мавка) та земною, тілесною (Килина). На прикладі долі Лукаша авторка робить висновок про те, що вибір людиною життєвого шляху не визначений долею — вона сама вільна в ньому. І цей вибір може або відкрити їй двері до таємниць духовності та допомогти вирватися з-під гніту матеріального, або заточити її в царство зла.

Олеся Ніколаєць. З ілюстрацій до «Лісової пісні»

Цю антитезу Леся Українка розвиває через зображення стосунків Лукаша з Мавкою та Килиною. Кохання юнака з лісовою царівною духовне, позбавлене потягу до тілесної насолоди, але водночас воно осяяне неймовірним щастям. Низьким, лише тілесним стосункам «в цьому дуеті закоханих місця нема, це ніби пряме дотикання оголеними душами (Ох!.. Зірка в серце впала! — скрикує Мавка "з болем щастя”, коли Лукаш її цілує) та вища... точка пристрасті, котра вже не потребує "посередництва” тіл» (О. Забужко). У цих стосунках багато поезії, високого духовного пориву. Мавчине кохання розвиває духовність Лукаша, розкриває найкращі його риси. У сцені першого побачення і мова Лукаша, і мова Мавки поетична, образна, повна чуттєвості.

Натомість стосунки з прагматичною Килиною «спускають» Лукаша з романтичних небес на грішну землю, ведуть до змертвіння «цвіту душі» героя. Уже перша зустріч із цією жінкою — це торжество фізичного потягу, яке не потребує слів і в якому немає місця духовній любові. Сам демонстративно-закличний вигляд молодиці, її строкатий одяг і заохочувальна поведінка без слів підкреслюють: тут немає місця почуттям, Килина ніби торгує собою й намагається дорожче продати. Вибравши собі в пару для сімейного життя цю приземлену жінку, Лукаш нищить у собі високу духовність, закладену в кожній людині від народження. Гасне поезія в його душі, що знаходить відображення і в мові — вона стає прозаїчною й буденною.

Але в душі хлопця все ж таки не вмирає потяг до високого ідеалу. Повернувшись додому (фінальна сцена твору), він, затамувавши подих, запитує в Килини, чи нікого не було біля хати, потайки сподіваючись на зустріч із Мавкою. Прозріння приходить до Лукаша після багатьох випробувань і страждань, йому відкривається духовний зір, який дає героєві мудрість. В останній дії про свої духовні трансформації він розповідає дружині:

Я, жінко, бачу те, що ти не бачиш...

Тепер я мудрий став...

Отже, саме через страждання очищується, удосконалюється душа Лукаша й він починає усвідомлювати свої фатальні життєві помилки та справжнє земне призначення.

Отже, у «Лісовій пісні» зіставляються два світи — духовно-гармонійно-досконалий світ природи та дисгармонійно-обмежений світ людини. На прикладі героїв драми Леся Українка досліджує вічну суперечність між високим покликанням людини й неможливістю пізнати сенс свого буття та досягнути ідеалу, що надає трагічності людському існуванню. Ця суперечність становить конфлікт драми.

Цей конфлікт та розвиток дії у творі підпорядковані втіленню провідної ідеї — утвердженню думки про високе покликання людини, її гармонійність, цілісність і безсмертя людської душі.

Валерій Франчук. Лісова пісня

Сюжет і композиція твору

Особливістю сюжету «Лісової пісні» є поєднання в ній світу природи й людини. Драма складається з прологу та трьох дій, кожна з яких відбувається в різні пори року. Драматична дія розпочинається ранньою весною. У творі в образі лісу символічно зображено одухотворений світ природи з її водною, земною та повітряною стихіями.

Стихія води на початку твору представлена образами «Того, що греблі рве», Русалки та її батька Водяника. У стосунках закоханої пари — кокетування, нестримна пристрасть, неприхована жага, вільне кохання, необтяжене жодними умовностями. Не зачіпають серця Русалки й «Того, що греблі рве» любовні зради одне одного, легко й невимушено вони освідчуються в коханні. І це зрозуміло: у природі все суще вільне, а її існування швидкоплинне, тому й кохання триває всього мить:

Русалка:

... бо я ж тебе люблю!

(З жартівливим пафосом.)

На цілу довгу мить тобі я буду вірна, хвилину буду я ласкава і покірна...

Нерозважливу поведінку дочки стримує вимогливий Водяник, який оберігає її від згубних стосунків із коханцем. Русалка прагне скинути пута батьківської опіки й кидає йому: «Я — вільна! Я вільна, як вода!», але змушена підкоритися його волі, почувши погрозу потрапити в царство «Того, що в скалі сидить». Там смерть і небуття, якого все живе боїться й намагається уникати.

У першій дії зображено також земних і повітряних духів — Лісовика, його дочку Мавку та Перелесника. Як і «Той, що греблі рве» зваблює Русалку, Перелесник намагається захопити Мавку своєю пристрастю, нагадує їй про минуле кохання й манить у гори спізнати жагу любові та насолоди. Як і в «Того, що греблі рве», пристрасть Перелесника спрямована на продовження циклічності життя.

Але Мавка байдужа до залицянь Перелесника, бо покохала людського хлопця Лукаша. Разом з дядьком Левом він прийшов до лісу вибрати місце для хижки, у якій планує жити з матір’ю. Епізод зустрічі Мавки з Лукашем є зав’язкою. Уже перша зустріч двох світів — природного й людського (хоч людина — теж частина світу природи) — показала їх відмінність. Для Лукаша все суще в лісі — мертве, для Мавки живе; люди паруються на віки — кохання ж лісових духів скороминуче й не обтяжене обов’язками; хлопцеві родичі мають напитати дружину— лісові мешканці вибирають собі пару за власним потягом; Мавка не боїться відразу освідчитися хлопцеві у своїх почуттях — він же скутий умовностями стосунків між чоловіком і жінкою, які панують у світі людей. Таку творі закладається конфлікт двох світів — вільного природного й повного умовностей людського. Лісові мешканці дух неволі, що панує серед людей, відчувають усі: Русалка не терпить «солом’яного духу», а Лісовик застерігає Мавку:

...минай людські стежки, дитино,

бо там не ходить воля, — там жура

тягар свій носить. Обминай їх, доню:

раз тільки ступиш — і пропала воля!

Мавка дивується, адже свобода — невід’ємна умова існування в природі:

Ну, як-таки щоб воля — та пропала?

Се так колись і вітер пропаде!

Сюжетний ланцюг у другій дії становить розвиток дії. Уже побудовано хижку, колоситься нивка, Лукаш із матір’ю господарюють у лісі, їм допомагає Мавка: приносить матеріали для будівництва хати, доглядає корову, порається в городі. Але матері догодити, як би не старалась, вона не може. За всіма господарськими клопотами та під материним тиском почуття Лукаша до Мавки холонуть. Коли приходить до них на оглядини Килина, хлопець, захоплений фізичним потягом до неї, відрікається від свого палкого весняного кохання й оголошує матері, що одружується із цією молодицею. Убита зрадою Лукаша, Мавка віддається в руки Марища, адже без кохання її існування втратило сенс.

У третій дії сюжет розгортається в передзим’ї. З розмови Мавки з Лісовиком стає відомо, що визволення із царства «Того, що в скелі сидить» вона здобула через жертву: Лісовик за зраду перетворив Лукаша на вовкулаку. Але лісова красуня силою своєї любові порятувала коханого й повернула йому людську подобу. Страждання очистили Лукашеву душу й дали йому мудрість і прозріння. Килина ж, якою володіла ненависть до Мавки, силою свого слова перетворила її на суху вербу й хотіла знищити суперницю фізично, зрубавши дерево. На порятунок Мавки кидається її колишній коханець Перелесник й охоплює її полум’ям. Ця подія є кульмінацією твору. Фінальна сцена зустрічі Лукаша й Мавки огорнута смутком: Лукаш усвідомив увесь трагізм стосунків із коханою.

Софія Караффа-Корбуг. З ілюстрацій до «Лісової пісні»

Образи «Лісової пісні»

Образ Мавки

Символом гармонійної людини є у творі Мавка. Вона — вічний лісовий дух. Мавка прокидається після зимового сну від звуків Лукашевої сопілки. Саме музика зачарувала її та налаштувала на кохання. Музика як символ гармонії з’являється у творі невипадково. Ще Піфагор вразив древній світ твердженням, що космос ідеально влаштований, він гармонійний, а небесні тіла рухаються одне відносно одного з такою точністю, що породжують ледве чутну музику. За Піфагором, вона така тиха й невловима, що її можуть почути лише духовно чисті люди, яких не поглинули матеріальні клопоти. Отже, кохання між Мавкою й Лукашем виникає невипадково: обоє налаштовані на спільні космічно-гармонійні енергії, а мелодія сопілки, вплітаючись у багатоголосий оркестр весняного пробудження, видобула гармонійні космічні ноти.

Дослідниця Н. Зборовська у своїй праці «Моя Леся Українка» зауважує, що Мавка — істота з тонко розвиненим почуттям краси: «вслухаючись у гру Лукашевої сопілки, вона зізнається Лісовикові, що хоче побачити людського хлопця, бо він — "певне гарний”. "Чи гарна я тобі?” — це зустрічне питання дуже вагоме в Мавчиній любові. Адже бути гарною — це мати гарну, тобто поетичну душу».

Мавка при першій зустрічі покохала Лукаша, але відчула відмінність людського світу від лісового. Хлопець соромиться зізнатися, що вона його вабить, дозволяє родичам вибрати собі дружину. Але їй подобається, що люди пошлюблюються навіки, чого немає серед лісових мешканців. Сама Мавка відкрита для стосунків, вона не соромиться сказати коханому, що він для неї «світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала» вона. Так лісова царівна кидає виклик людським умовностям, коли тільки чоловік міг освідчуватися в коханні. Тонко відчуваючи душу Лукаша, Мавка бачить невідповідність його таланту умовам життя:

Я тебе за те люблю найбільше,—

чого ти сам в собі не розумієш,

хоча душа твоя про те співає виразно-щиро

голосом сопілки.

Наталія Лопухова. Мавка

Кохання рятує Мавку від самотності, яку вона завжди відчувала, ба більше — дає їй душу, тобто робить її людиною. Якщо в першій зустрічі після Лукашевого поцілунку Мавка із жалем видихає: «Ні, я не можу вмерти... а шкода...», адже вона дух, а отже, безсмертна, то надалі кохання, олюднивши її, дає їй можливість спізнати не тільки насолоду, а й страждання. Вона навчилася, як люди, плакати, коли дізнається про зраду коханого, та навіть зомліти й умерти, кружляючи з Перелесником у танку: «Годі!., пусти мене... Млію... вмираю», — вигукує вона як смертна жінка.

Намагаючись урятувати своє кохання від краху, Мавка готова поступитися всім, що було її сутністю — перш за все волею. Вона ладна служити наймичкою в Лукашевої матері, замінити ошатне вбрання на повсякденні селянські строї, терпіти неласкаві відповіді коханого:

Ти розкажи мені, я зрозумію,

бо я ж тебе люблю, — каже вона коханому.

Почувши, що Лукаш хоче свататися до Килини, Мавка на деякий час відступається від нього, адже почувається зрадженою, і віддається в царство мертвих «Того, що в скалі сидить». Вона відрікається від життя, бо втрачає його сенс. Але, почувши завивання коханого-вовкулаки, дівчина знаходить у собі сили звільнити його від покарання. Як бачимо, на Лукашеву зраду Мавка відповідає всепрощенням, замість помсти повертає його до життя. Так Леся Українка переходить від розуміння стосунків чоловіка й жінки як інтимного почуття (кохання) до більш загального почуття духовної любові, яка підносить людей на вищий рівень взаємин. Така любов дарує і Мавці, і її коханому можливість очиститися, удосконалитися духовно. Фінальна сцена, коли Килина перетворює суперницю на суху вербу, а потім Перелесник, прагнучи урятувати її, накидається на неї вогнем, символічна. Утрачаючи тіло, Мавка зберігає безсмертну душу, яка навесні наступного року знову повернеться новим втіленням.

В. Агеева звертає увагу на ряд перевдягань / перевтілень Мавки протягом твору та наголошує, що « нова іпостась відзначається якраз відповідним, знаковим і значущим вбранням». Так, під час першої зустрічі з Лукашем щаслива й вільна героїня вбрана в осяйний природний одяг, що міниться всіма барвами. Пізнім літом, коли Мавка готова пожертвувати свободою заради щастя й коли згасає кохання, вона одягнена в недоноски покійної Лукашевої сестри. Зрештою, перевтілення у вербу, а потім її загорання символічно показує готовність перейти до нового циклу життя. У цьому акті — глибинний смисл «скидання» людиною через смерть тілесної оболонки заради того, щоб удосконалити душу, досягти духовної зрілості та возз’єднатися зі своїм Творцем1.

Образ Лукаша

Образ Лукаша у творі зображено в розвитку. У першій дії це «дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче». Мистецьке обдарування робить його сильним, як казкового героя: своєю музикою він пробуджує природу, додає до її потужної весняної сили нового струменя — і тоді на голос сопілки «відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріше дика рожа, біліє цвіт калини, глід соромливо рожевіє, навіть чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти». Сила музики, як бачимо, магічна. Саме поетична душа Лукаша й привабила до нього Мавку та пробудила між ними кохання. Лукаш це почуття переживав уперше. Сором’язливий і недосвідчений у стосунках із жінками, він більше слухає, ніж говорить, і навіть там, де його переповнюють почуття, не наважується про них сказати, хоч зізнається, що «любощі такі солодкі!». Але почуття захоплює його, і він, віддавшись пристрасті, дивується «чудною» мовою Мавки, збирає світлячків, щоб перетворити свою кохану на царівну, цілує й пестить її.

1 У східних релігійних ученнях цей процес перевтілення людської душі в багатьох життях відомий під назвою реінкарнація.

Наталія Лопухова. Лукаш і Мавка

Але ці почуття із часом гаснуть. Постійні клопоти по господарству та материне невдоволення остуджують його ставлення до лісової царівни. Через кілька місяців після першого побачення хлопець досить грубо відповідає на Мавчині слова, а на її застереження: «Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше!» — у відповідь сухо сміється. Він не усвідомлює сам, яким даром володіє. Мавка ще намагається поборотися за свого коханого, прагне воскресити в його пам’яті весняну пристрасть — але марно. Лукаш сприймає їхні стосунки крізь призму «хто кому більше завинив». На Мавчині дорікання відповідає: «Була надія, що віддячусь потім». Мавка розуміє, що кохання вимірюється глибиною почуттів, тому відповідає:

Ти дав мені дари,

які хотів, такі були й мої —

неміряні, нелічені...

Але Лукаш не розуміє цих слів, йому важливіше догодити матері, тому й кидається в нові стосунки з Килиною. В них немає поезії й краси, вони побудовані на вигоді: Килині потрібен чоловік, щоб давав лад у хазяйстві, Лукашеві — старанна й здорова жінка-робітниця. Тому й перше побачення Килини з Лукашем нагадує сцену купівлі-продажу: жінка вихваляється, яка вона сильна й вправна господиня, а чоловік ніби прицінюється, чи якісний товар купує. Чи може бути щастя в сім’ї, побудованій без щирого почуття кохання? Відповідь — у подальших подіях. Не осяяна справжнім почуттям, родина швидко руйнується, а Лукаш за зраду своєму справжньому коханню карається перетворенням на вовкулаку.

Прозріння приходить до нього тоді, коли Мавка силою своєї любові повертає йому людську подобу. У цій сцені пробуджується істинна чоловіча душа. Через страждання Лукаш отримує те потойбічне таємне знання, яке досі було йому недоступне. У розмові зі своєю Долею Лукаш зізнається, що ще шукає втраченого раю, але Доля йому відповідає: він сам занапастив своє життя, зневаживши дивоцвіти душі. Та Лукаш це вже й сам розуміє. Через великі страждання в чоловіка відкривається здатність бачити таємні знання.

Олег Шупляк. «Лісова пісня. Леся Українка»

У кінцевому епізоді Мавка вдихає в Лукаша надію: головне — зберегти «цвіт душі», яка безсмертна, а тіло — то її оболонка, яка воскресне в наступному життєвому втіленні.

Образ дядька Лева

Світлими й теплими тонами зображений у творі дядько Лев — добрий охоронець лісу. Він мудрий і досвідчений, володіє тими сакральними, таємничими знаннями, які можуть поєднувати світ людський зі світом тонким, міфологічним. Свідченням тому є ті казки, які дядько Лев розповідав Лукашеві.

Він уміє жити в злагоді із силами природи:

Я, небоже, знаю,

як з чим і коло чого обійтися:

де хрест покласти, де осику вбити,

де просто тричі плюнути, та й годі.

Він єдиний з-поміж людей розпізнав, що Мавка має добре серце, захищав її від гніву своєї сестри, та й не заперечував проти шлюбу Лукаша з лісовою царівною.

Заступаючись за Мавку перед своєю сестрою, дядько Лев зауважує: «треба тільки слово знати, то й в лісовичку може уступити душа така самісінька, як і наша».

Дядько Лев — охоронець предковічного дуба, що в драмі символізує міфічне дерево життя. Поки стоїть дуб, доти неперервним буде життя і всі його рівні: високий небесний, серединний людський і низовий потойбічний. Ніякі гроші не могли його спокусити продати дерево. І лише після смерті дядька Лева Килина й Лукашева мати, погнавшись за миттєвою вигодою, знищили той дуб, а з ним — і своє життя.

Про примітивне існування з метою збагачення будь-якою ціною сама Килина зізнається:

Та я б і цілий ліс продати рада

або протеребити, — був би ґрунт,

як у людей, не ся чортівська пуща.

Дерев’яна скульптура дядька Лева в урочищі Нечимне

Як зазначав літератор В. Петров, «дядько Лев завжди добрий, щирий, вірний своєму слову, він розуміє красу й силу лісу, охороняє його до самої своєї смерті. Зате й природа та всі її створіння шанують дядька Лева, бо він є живим прикладом гармони у взаємовідносинах людини і природи. Дядько Лев виступає розумним володарем сил природи, який живе у злагоді з нею. Ця постать символізує силу розуму і доброти, невичерпність джерел народної творчості...».

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Розкажіть про історію написання драми-феєрії «Лісова пісня». Поясніть, у чому полягають особливості жанру твору.

2. Визначте особливості композиції «Лісової пісні» та назвіть елементи сюжету.

3. Драма-феєрія починається з позасюжетного елемента — прологу. Зазвичай у пролозі коротко зображуються подальші події або змальована одна подія, яка розкриває першопричини подальших колізій. Поясніть, яка роль прологу в «Лісовій пісні».

4. Зверніть увагу на ремарки та поясніть їх роль у драмі. Чим вони відрізняються від ремарок у п’єсах І. Карпенка-Карого? Наведіть приклади.

5. Порівняйте образи Мавки та Килини. Які ідеї символічно вони виражають?

6. Схарактеризуйте образ Лукаша. У чому трагізм цього персонажа?

7. Проаналізуйте зміст фінального монологу Мавки та поясніть його значення для розуміння ідейного змісту твору.

8. «Лісова пісня» — неоромантичний твір. У чому виявляються особливості цього напряму утворі?

9. Назвіть образи-символи у творі та поясніть їх значення.

10. З уроків зарубіжної літератури пригадайте особливості «нової драми»: актуальна проблематики; новий тип драматичного конфлікту: аналітична композиція драми; широке використання підтексту; збільшення значення ремарок; відкритий фінал; зміни у сценографії.

Проаналізуйте, які з них наявні в драмі «Лісова пісня».

11. Компанії FILM.UA й Animagrad готують мультфільм за мотивами драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Сюжет його планують дещо змінити, зокрема, фінал твору зроблять щасливим. Поясніть, як така зміна вплине на ідейний задум твору. Чи не вважаєте ви, що зміст «Лісової пісні» таким чином буде примітизовано? Поясніть свою думку.

«Історію Мавки може тільки жінка написати», — ділилася в листі своїми думками Леся Українка з матір’ю. Спираючись на текст «Лісової пісні», прокоментуйте цю тезу поетеси.

ВИ — ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ

Цікаво, що для наших сучасників постаті класиків української літератури аж ніяк не в минулому. Ось, скажімо, як уявляють двох подруг — Лесю Українку та Ольгу Кобилянську — автори проекту «Класики в моді».

А якою могла би бути Леся Українка як користувача соціальних мереж, наприклад, у Фейсбуці? Розробіть сторінку від її імені та наповніть фото-, відео- та / чи документальними матеріалами, «Лесиними» коментарями про актуальні події сучасного життя.

Так Google відзначив 145-річчя від дня народження Лесі Українки.

Як ви вважаєте, чи можна «Лісову пісню» назвати українським культурним брендом? Чому?

ВАШІ ЛІТЕРАТУРНІ ПРОЕКТИ

1. Якось Леся Українка сказала: «Якби я не була українкою, я б стала грузинкою». І це були не звичайні пафосні слова. Чимало сторінок у біографії Лесі Українки пов’язано з Грузією. Пропонуємо вам розробити туристичний маршрут місцями, які пов’язували велику українську поетесу із цим благодатним краєм. Оформіть і проілюструйте свої матеріали у вигляді буклета, організуйте його обговорення з однокласниками.

2. Окрема сторінка життя і творчості Лесі Українки — музика та український фольклор. Якби не хвороба, Леся могла б стати видатною піаністкою або навіть першою українською жінкою-композитором. А усною народною творчістю поетеса цікавилася ще з дитинства. Фольклорні твори вона записувала з матір’ю, потім досліджувала зі своїм чоловіком Климентом Квіткою. Вивчіть цю сторінку біографії Лесі Українки та узагальніть свої пошуки у традиційних (відгук, реферат, есе) або нетрадиційних формах (інсталяція, саунд-арт — про їх особливості дізнайтеся з джерел Інтернету).

Література в колі мистецтв

1. Драма Лесі Українки «Лісова пісня» приваблювала багатьох митців. Так, композитор М. Скорульський написав музику до однойменного балету, В. Кирейко — до опери, а режисер В. Івченко в 1961 р. здійснив екранізацію «Лісової пісні».

Відвідайте театр або перегляньте на каналі YouTube один із названих творів і напишіть відгук на нього.

Балет «Лісова пісня» у постановці Донецького академічного державного театру опери та балету імені Анатолія Солов'яненка (2012)

2. Розгляньте репродукції картин Софії Караффа-Корбут (1), Івана Труша (2) та Юрка Журавля (3). Опишіть, якою в уяві кожного з митців постала Леся Українка.

Читаємо із задоволенням

На оригінальних документах і фотознімках побудовано книгу «Леся Українка: сюжети з життя в ілюстраціях і документах» (автори-упорядники Н. Чіп, І. Веремєєва). У ній — розповідь про поетесу, її життя, коло її близьких та друзів, середовище, що живило й надихало талант поетеси.

Доповнить і розширить також ваші знання про Лесю Українку книжка Н. Зборовської «Моя Леся Українка». У ній безліч цікавих фактів про поетесу, аналіз деяких її творів.

Надзвичайно цікавою, хоча і складною для школярів у сприйнятті, е дослідницька праця О. Забужко «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно