«Мартин Боруля»

• ПОЯВА ТВОРЧОГО ЗАДУМУ

Іноді почуту від когось незвичайну історію ми недовірливо коментуємо: «Неправда, таке лише в книжках буває!» Нам здається, що художній твір і наше щоденне життя — дуже різні речі. Чи завжди це так? Адже трапляється, що література й життя багато в чому перетинаються між собою. Такі «перетини» свого часу дуже зацікавили письменників-реалістів. Зацікавили настільки, що вони однією з важливих умов успішного твору вважали дійсну життєву основу, а переконливим доказом правдивості характерів — наявність реальних прототипів у своїх героїв. А коли ситуація, що склалась у власній сім'ї, дуже нагадує книжну, зовсім легко заплутатись.

Напевно, І. Тобілевич, уперше прочитавши комедію Ж. Б. Мольера «Міщанин-шляхтич», був неабияк вражений: твір нагадав про деякі факти з життя його родини. Карпо Адамович Тобілевич, батько драматурга, походив із давнього роду, дворянство якого, однак, не мало офіційного підтвердження. Він доклав багато зусиль, щоб довести свої права, але зазнав невдачі через прикру писарську помилку: у старих документах родове прізвище відрізнялося лише однією літерою — воно мало форму Тубілевич. А це стало вагомою підставою для офіційної відмови у визнанні дворянського статусу. Як же поставився до всього сам драматург? Відповідь на питання дає трагікомедія «Мартин Боруля» (1886).

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. Яка комедія Ж. Б. Мольєра вплинула на автора «Мартина Борулі»?

2. Які родинні обставини драматурга визначили задум «Мартина Борулі»?

Читаємо взірці української художньої літератури

3. Прочитайте комедію І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля»1. Звірте власні враження від твору з матеріалом, запропонованим у статтях підручника.

Заувага. Фрагменти твору, які знадобляться вам для роботи в класі, виконання завдань, ви знайдете в рубриці «Читацький практикум» (с. 86—107).

• ЛЮДИНА Й СУСПІЛЬНІ УМОВНОСТІ

У п'єсі «Мартин Боруля» драматург показав, що люди дуже залежні від суспільних умовностей і стереотипів. Це може вкрай негативно впливати на їхнє життя. Іноді намір здобути бажаний соціальний статус загрожує перетворитися на манію, що здатна деформувати людську особистість. Тоді справжні моральні цінності — чесність, порядність, працелюбність — підміняються фальшивими уявленнями про щастя.

1 В електронному додатку до підручника ви знайдете повний текст твору.

Автор критично висвітлив одне з таких стереотипних уявлень, за яким цінність людини вимірюється соціальним становищем. Він висміяв віру в те, що аристократизму можливо набувати через формальне наслідування престижного способу життя.

Видатний український філософ Г. Сковорода писав про роль «спорідненої праці» в досягненні щастя. У творі І. Карпенка-Карого цей погляд поширено й перенесено в суспільну площину: важливо бути собою, а не вдавати когось іншого, жити своїм життям, а не наслідувати чуже, хай, на думку багатьох, і дуже престижне. Ідеї філософа по-новому розкрилися в актуальній для реалістичної літератури проблемі «пропащої сили». Герой І. Карпенка-Карого змарнував життя на ілюзії та поставив під загрозу щастя своїх близьких і достаток родини.

Представлений у п'єсі комедійний сюжет поєднується з морально-філософським підтекстом, що змушує глядачів не тільки сміятися, а й усерйоз замислюватись над справжніми людськими цінностями.

Виявляємо літературну компетентність, обізнаність у сфері культури

1. Яку тему обрав драматург для п'єси «Мартин Боруля»? Який аспект цієї теми автор висвітлив?

2. Традиції яких світових та українських майстрів слова розвиває І. Карпенко-Карий у своєму творі?

3. Як він оцінив прагнення героя здобути вище соціальне становище?

4. У чому полягає морально-філософський підтекст твору?

• ОБРАЗ МАРТИНА БОРУЛІ

Головний герой у переліку дійових осіб схарактеризований як «багатий шляхтич, чиншовик». Це означає, що він не має власної землі, а працює на орендованій, за що й мусить віддавати відповідну плату, або чинш. Інакше кажучи, чиншовик — це орендар. Боруля також шляхтич, тобто дворянин, але з не підтвердженим офіційно дворянським статусом. У Російській імперії налічувалось чимало таких «шляхтичів». Вони дорівнювались до державних селян, однак зберігали право доводити своє дворянське походження. У більшості випадків це були звичайні хлібороби, які власного працею заробляли на життя.

У розмові з дочкою Боруля пояснює, чому домагається дворянства: «Ох, дочко, ти не знаєш, як тяжко хлопом буть, усіх бояться, усіх лічить вищими від себе! І дай Бог, щоб ти не знала; а я всього попробував і знаю».

Попрощавшись із бідністю, Мартин Боруля хотів би позбутися й соціальної вторинності. Він конфліктує із землевласником Красовським, бо той його принизив, обізвав «бидлом».

Немає нічого поганого в тому, що Боруля захищає свою гідність. Не це в його особі критикує автор, а насамперед фанатичну віру в те, що лише дворянство здатне зробити людину щасливою. Насправді виходить якраз навпаки. Недаремно Марися зізнається: «Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе?

Іван Карпенко-Карий у ролі Мартина Борулі

Коли через нього ви хочете мене нещасною зробить, занапастить мій вік молодий!..» Бажання Борулі вивести й сина на «дворянську лінію» має так само негативні наслідки. Степан лише марно витрачає роки свого життя та пускає на вітер немалі батькові гроші.

Сподіваючись на «дворянство», Боруля таки змінюється, але чи на краще? Ось що говорить про це Марися: «Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тілько той має право їсти, хто їжу заробляє; а тепер же все навиворіт».

Замість здорової моралі трудівника Боруля переймає фальшиві уявлення про «благородне» життя: «...тоді заживу настоящим дворянином: собак розведу, буду на охоту їздить, у карти грать».

Лише біда змушує його зректися ілюзій. Спаливши документи про «дворянство», Мартин Боруля зізнається: «Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!.. Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала».

В образі головного героя втілено важливий, переважно внутрішній, психологічний конфлікт. Це протистояння різних життєвих цінностей і поглядів на людське призначення. І хоча Боруля нарікає, що ось, мовляв, «тисяча рублів згоріла», «половина хазяйства пропала», та все ж таки він зберіг головне — родинну злагоду, любов і повагу близьких людей, підтримку приятелів. Зрештою, і сам дістав добрий урок: не женись за примарним «щастям», а навчайся цінувати те, що маєш.

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. Чому герой твору судиться із землевласником Красовським?

2. Що Мартинові Борулі може дати офіційне визнання дворянства?

3. Як змінився Боруля, відколи його опанувало бажання стати дворянином?

4. Яким Боруля бачить майбутнє свого сина?

5. Чому він виступає проти одруження дочки з її обранцем?

6. Як на Борулю вплинула відмова в офіційному визнанні дворянства?

7. У чому полягає внутрішній конфлікт Мартина Борулі?

Запрошуємо до дискусії, виявляємо ініціативність

8. Об'єднайтеся в групи відповідно до запропонованих для дискусії питань. Презентуйте висновки, яких ви дійшли, працюючи в групах.

• Чи є актуальним образ Мартина Борулі?

• Як уникнути «мартиноборулізму»?

• «Мартиноборулізм» — явище психологічне чи соціальне?

• ОТОЧЕННЯ ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ

Усі персонажі більшою чи меншою мірою сприяють розкриттю образу Мартина Борулі. Адже саме він відіграє головну роль у вираженні ідейного змісту твору. Уявивши себе дворянином, герой оцінює інших людей за своєю викривленою міркою. Дружині наказує заводити в побуті панські порядки, дочці забороняє стосунки з її коханим, а синові потурає в його пустопорожньому побуті канцеляриста.

Характер Мартина Борулі зображений повно і глибоко, інші ж змальовані узагальнено й навіть стереотипно. Марися нагадує головну героїню драми І. Котляревського «Наталка Полтавка». Вона так само добра, чесна й працьовита, а головне — здатна на щирі й вірні почуття. Дівчина хоч і поважає батька, але не підтримує його планів щодо дворянства. Її коханий — типовий сільський парубок, а їхні взаємини немов списані з народної ліричної пісні.

Син Борулі Степан робить не свою справу, бездумно копіюючи документи в канцелярії. А його приятель Націєвський узагалі є втіленням найгірших рис чиновництва. За душевними й моральними якостями він зовсім не пара Марисі. Майже карикатурно зображений повірений Трандалєв, який представляє в суді й Борулю, і його супротивника Красовського. Трандалєв навіть не намагається приховувати свої на диво цинічні погляди: «Чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи — не тужи!»

Одне слово, уся образна система трагікомедії підпорядкована важливому завданню: повніше й виразніше розкрити характер головного героя — «багатого шляхтича й чиншовика» Мартина Борулі, який намірився стати справжнім дворянином.

Виявляємо читацьку, літературну компетентності

1. Чому дочка Борулі не підтримує його прагнення до дворянства?

2. Як Марися ставиться до Націєвського?

3. Чому Націєвський утік перед самим сватанням?

4. Чого син Борулі навчився в місті? Ким він працює?

• ЗНАЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ І. КАРПЕНКА-КАРОГО

Трагікомедія «Мартин Боруля» понад сто років живе на українській сцені. Для багатьох глядачів вона стала улюбленою. У Київському драматичному театрі імені І. Франка в 1950 році роль Мартина Борулі виконав легендарний Гнат Юра, а через три роки на Київській кіностудії за цією виставою було знято фільм-спектакль.

Драматичні твори письменника успішно пройшли перевірку часом. Вони стали визнаною класикою нашої літератури й театру. Нові покоління читачів і глядачів знаходять у них те, що змушує замислюватись над важливими суспільними й моральними проблемами.

Високо оцінюючи творчість драматурга, академік С. Єфремов писав: «Можна іноді не згоджуватися з тим, як автор розв'язує питання, але ви раз у раз з інтересом його слухатимете. Це одно вже показує, що в особі Тобілевича маємо неабиякого художника, що вміє грати на струнах людської душі й держати її під чарами свого творчого натхнення. Твори його не перестаріли, та, певне, й довго ще не перестаріють, незважаючи на прудку зміну інтересів і подій у сучасному житті: є в них дещо таке, що виносить їх поза сферу біжучого життя з його хвилинними настроями та скороминущими інтересами».

Виявляємо літературну компетентність, обізнаність у сфері культури

1. В Інтернеті знайдіть фільм-спектакль Київського державного українського драматичного театру ім. І. Франка за п'єсою Івана Тобілевича, знятий у 1953 році на Київській кіностудії художніх фільмів (режисер спектаклю — Гнат Юра, режисер фільму — Олексій Швачко). Перегляньте цей фільм. Гра яких акторів вам сподобалася найбільше? Обґрунтуйте свою відповідь.

Виявляємо літературну, інформаційно-цифрову компетентності

2. В електронному додатку до підручника знайдіть і перегляньте відео-лекцію про комедію «Мартин Боруля». Що нового ви дізналися із цієї лекції? Занотуйте основні тези лекції, які доводить авторка. Які тези вас найбільше зацікавили?

Читацький практикум

Прочитайте уривки твору. Виконайте завдання.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно