Марічка-Нявка

Автор зобразив героїню лише в кількох, але дуже яскравих епізодах. Ось вона з дитячою довірою дає половину цукерки хлопцеві, який щойно її вдарив. Малі діти легко знаходять спільну мову. Марічка пасла вівці, а Іван був поряд — разом вони проводили час у дитячих забавах.

Наступний епізод — дорослішання. «Сходились коло церкви або десь в лісі, щоб старини не знала, як кохаються діти ворожих родів». Марічка любила, коли Іван грав на флоярі. Тоді відгукувалась на його музику співанками. «Пісні були сумні, прості і ревні, аж краяли серце». Співала вона й перед розлукою, коли Іван пішов на полонину. Вона більше не побачила коханого — її життя забрала вода.

Марічка ожила в уяві Івана вже в образі нявки. У народній міфології нявка (мавка)—лісова істота, яка з'являється у вигляді вродливої дівчини й заманює чоловіків до лісу. Вважалося, що душі потопельниць перетворюються на нявок. Іванова пам'ять відроджує колишні часи, а свідомість вибудовує бажаний діалог із коханою Марічкою.

Афіша до х/ф «Тіні забутих предків» (Георгій Якутович, 1964)

На знімальному майданчику х/ф «Тіні забутих предків» (1964, режисер Сергій Параджанов)

скачать dle 11.0фильмы бесплатно