О. Черненко, літературознавець

Історія написання. За жанром «Intermezzo» — це лірична імпресіоністична новела. Увага автора зосереджується не на подіях, а на переживаннях головного героя, на зміні його душевного стану.

Новела «Intermezzo» написана М. Коцюбинським у 1908 р. Це був час реакції — жорстоких розправ російського самодержавства з революціонерами й бунтівниками.

Твір має автобіографічну основу. Письменницька й громадська діяльність фізично й нервово виснажили М. Коцюбинського. Він переживає також глибоку особистісну драму. Потрібен перепочинок, невелика пауза. Тому письменник із вдячністю приймає запрошення мецената Євгена Чикаленка відвідати його маєток.

Так у червні 1908 р. в ролі пленеру4 несподівано виявиться мальовнича місцевість біля села Кононівка на Полтавщині (зараз Київщина, поблизу м. Яготина). Враження від прекрасної кононівської природи й лягли в основу новели «Intermezzo» з посвятою «кононівським полям».

Ідейно-тематичний зміст. Новела «Intermezzo» скомпонована за законами внутрішнього відчуття письменника: це одинадцять невеличких етюдів, де зображено зміну настроїв і відчуттів ліричного героя. Коцюбинський вкладає в назву ширший зміст: у нього це не просто перепочинок, а духовне відродження людини на лоні природи.

Образна система твору передає перебіг складного психологічного процесу, який відбувається в душі головного героя. Він втомився фізично й морально, тому шукає відпочинку і знаходить його серед українських степів. Дійові особи — це засіб художньої умовності, щоб дати читачеві ключ до розуміння складної образної мови природи.

Більшість персонажів — образи символічні. Умовно їх можна поділити на три групи: зорові (ниви у червні, сонце, три білі вівчарки: самозакохана Пава є уособленням дворянства, безжалісний Трепов — сукупний образ жандармерії, Оверко символізує принижене і втомлене селянство), слухові (зозуля, жайворонки) та алегоричні (моя утома, залізна рука города, людське горе). Жайворонок — символ натхнення (одухотворений порив до діяльності), символ наснаги (стан душевного піднесення). Образ білих мішків символізує повішених на шибениці. Залізна рука міста — це потяг, у якому їде митець, і саме місто, неспокійне, шумливе, постають у новелі страшним металевим монстром.

Сонце — символ вічності, космічної енергії, сили. Образ сонця є наскрізним у новелі. Сонце не тільки змінює настрій героя, а й надає іншого смислу його існуванню, пронизуючи його душу. Наскрізний образ новели — народний образ-символ часу, надії на життя — зозуля. Саме голос зозулі позначає відлік нового періоду в житті героя: «Як тільки бричка вкотилася на широкий зелений двір — закувала зозуля. Тоді я раптом почув велику тишу». Конфлікт розгортається між образами «моя утома» і «сонце». Сонце й життєстверджувальна енергія, яку воно несе, поступово витісняють із душі героя втому. Інші образи новели поглиблюють і увиразнюють цей конфлікт. Моя утома, залізна рука города, людське горе пов’язані зі смутком, є причиною душевного дискомфорту, стресу, нервовості. Сонце, ниви у червні, зозуля, жайворонки — образи оптимістичні, світлі.

4 Еп plein air (фр). — на відкритому повітрі.

Клод Моне. «Враження. Схід сонця» (1872)

Дійові особи в новелі — це символи психодуховних процесів героя. Символічні образи надають творові жанрових ознак поезії в прозі. Образи квітів, рослин, птахів, тварин — це символи внутрішніх явищ і процесів, що відбуваються в душі ліричного героя. Зорові картини, створені словом, передають враження героя від навколишнього світу й водночас його внутрішні переживання. Імпресіоністична новела М. Коцюбинського «Intermezzo» є яскравим прикладом синтезу образотворчого й музичного мистецтва зі словесним.

Алегоричні дійові особи несуть важливе смислове навантаження, що дає змогу глибше зрозуміти авторський задум, ідейний пафос твору. Вони символізують складну боротьбу в душі ліричного героя, допомагають зрозуміти, як повертається до нього душевна рівновага. Ниви, сонце, три білі вівчарки, зозуля, жайворонки, степ, вітер лікують його змучену чужим горем душу настільки, що він уже може сприймати людське горе, більше не жахається залізної руки міста.

За позитивним і негативним впливом на митця можна виділити дві групи образів-символів: образи, які наповнюють душу позитивними емоціями, — сонце, жайворонки, ниви, а також образи, що породжують смуток, нервовість, стрес, — утома, людське горе, залізна рука міста. їхній конфлікт створює ту багатозначність символів, які дають уявлення про те, що відбувалося в душі ліричного героя. Митець не може існувати поза суспільством, його обов’язок — служіння суспільству. Саме таким є ліричний герой — людина високої духовної культури, з багатим внутрішнім світом, розвиненим естетичним чуттям, яка добре розуміє красу і велич природи, відчуває нерозривний зв’язок людини із Всесвітом.

Феномен творчої особистості Коцюбинського — це феномен сонцепоклоніння і пов’язаний із ним особливий естетизм. Сонце, природу, квіти і все земне життя Коцюбинський обожнював. Сонце фізично давало йому життєву силу.

Запитання і завдання

1. Що стало поштовхом до написання новели «Intermezzo»? Як пов’язана назва новели з її змістом?

2. Новела «Intermezzo» — твір прозовий, але має ознаки драматичного жанру. Які?

3. Які образи (зорові чи слухові) переважають у творі? Наведіть приклади.

4. Які мікрообрази, метафоричні й афористичні вислови з новели вам запам’яталися? Чому?

5. У новелі «Intermezzo», поемі самотньої душі, геніально сполучено найінтимніші автобіографічні переживання з духом космічності, яскраво зображено суперечності, які поєднують внутрішню й зовнішню самотність. Поміркуйте: «Самотність — це ліки душі». Виберіть один із поданих розділових знаків — (.), (!), (?), (...) — відповідно до вашого розуміння проблеми.

6. Михайла Коцюбинського у хвилини втоми рятувала природа. А що допомагає вам?

7. Світоглядно-естетична константа філософських роздумів М. Коцюбинського — віра в людину та її життєву силу, спрямовану на досягнення справедливості, діалог як шлях до порозуміння між людьми та пошуку істини. Спростуйте або доведіть цю тезу.

8. Напишіть есе на тему «Космос5 моєї душі» або «Космос починається в душі». За епіграф візьміть вислів О. Черненко: «Космічна самотність людини наповнює її щастям, бо та самотність дає й відчути, що вона інтегральна, а водночас індивідуальна частина космічних сфер».

9. Який літературний образ новели допоміг вам зрозуміти мистецький задум автора?

10. Талановитий художник слова по-своєму зобразив дійсність, людські характери, збагатив нас новими думками, почуттями, образами. Висловіть власне враження від твору.

11. Сергій Єфремов назвав ліричну новелу «Intermezzo» «поемою душі», а Ніна Горик, письменниця, учителька, писала, що зміст новели — це «своєрідна поетична кардіограма внутрішнього стану митця». Спробуйте й ви афористично сформулювати своє визначення.

5 Згідно з тлумачними словниками, слово «космос» у перекладі з грецької мови означає порядок, стрункість. Під словом «космос» давньогрецькі філософи розуміли весь Всесвіт, при цьому розглядали його як упорядковану систему, яка, на противагу хаосу й безладу, відрізнялася гармонією.