Новела «Момент» — перлина творчості В. Винниченко

Наше знайомство з текстом новели починається з доволі дивного підзаголовка — «Із оповідань тюремної Шехерезади». Загальновідомо, що Шехерезада — казкова принцеса, яка, відтерміновуючи свою загибель, розповідає жорстокому царю Шехрияру 1001 казку. Ім’я Шехерезади асоціюється з чимось тендітним, життєлюбним, надзвичайним і величним. Винниченкова Шехерезада — в’язень, який майстерно й лаконічно розповідає про вдалий перехід через кордон. І хоча історія героя-оповідача не видається нам вигаданою, вона дуже нагадує чарівну казку зі щасливим фіналом.

У творі йдеться про коротку мить кохання, яке, наче спалах метеора, осяяло життя молодого революціонера й загадкової панни, а потім зникло, залишивши по собі муки «осиротілого щастя». Це кохання {«нездоланна сила, яка не підлягає контролю і не знає перешкод і нехтує моральними приписами») допомогло героям перемогти страх і смерть у драматичній, ризикованій подорожі, зберегти життя і свободу. В. Винниченкові після оповідання «Момент» дорікали, що він постає в цьому творі як співець «вільного кохання».

Поза нашою увагою не залишається коло проблем, про які автор хоче поспілкуватися зі своїми читачами. Це передусім філософія людського буття, де мить може дорівнювати вічності, гармонія людини та природи, природність душевних і тілесних поривань. За жанром «Момент» В. Винниченка — новела, оскільки має невеликий обсяг, декілька головних персонажів, динамічний і напружений сюжет, в основі якого незвичайна життєва подія, а драматичний фінал, пройнятий духом вітальності, «безумного щастя побіди життя», поезією молодості й любові, важко передбачити. Текст твору насичений тропами й художніми деталями, кожна з яких допомагає автору розкрити творчий задум.

За художнім методом і напрямом «Момент» — це модерністська імпресіоністична новела з виразною колористикою, слуховими та зоровими образами (сонячні барви, лісова зелень, небесна блакить), що увиразнюють тло, на якому розгортаються події.

Головний герой твору — революціонер — сильна, вольова людина, яка прагне змінити світ, установити нові політичні порядки в країні. Думка про ймовірну смерть не лякає його, а зустріч із панною Мусею наповнює серце весною — «Я тільки міг дивитись на неї», «Вона ставала все ближчою і ближчою, і мені щоразу хотілося взяти її за руку, притулитись, злитись з нею і так іти далі». Герої мали разом долати повний небезпек шлях через кордон, і хоча з першої миті відчули закоханість, під вагою моральних приписів, суспільних вимог стримували свої почуття.

Рух почуттів персонажа письменник подає співзвучно до картин природи. Герой прагне такої ж гармонії у почуттях, яка є в природі: «Дві пташки, пурхаючи з гілки на гілку... несподівано зливались в обіймах. Літали сплетені коханням метелики або в щасливому безсиллі сиділи на листку й поводили вусиками... Одбувався великий, прекрасний процес життя». Його приваблює ліс, «не скалічений цими моралями людей, не заслинений лицемір’ям похоті, сильний, одвертий, простий». Світ природи у творі протестує проти лицемірства й цинізму людини: «На, дивись, нам не треба ховатись, у нас нема незаконнорождених, у нас нема пашпортів, моралів...»

Уже подолавши небезпечний кордон, Муся й Шехерезада пізнали момент щастя. «Це було торжество двох великих кузьок; це був вихор життя, який замітає все сміття — «не треба», «не можна»; це було щастя крові, мозку, кісток; це було найвище щастя народження, народження не з сліпими, а з одвертими, видющими очима душі». Але далі їхні шляхи мали розійтися, бо героїня переконана, що «щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість». Її слова — слова сильної жінки, яка здатна вирішити, що для неї є добро, й упевнено поставити крапку там, де вона потрібна. За Ф. Ніцше, на такий вчинок здатна лише ідеальна харизматична людина. Оповідач не міг не погодитися з Мусею, бо, як носій авторських ідей, вважав: справжнє щастя — це тільки мить! Він як шляхетний лицар «схопив край її сукні, поцілував і випустив».

У діалогах Мусі й оповідача проглядає відмінність їхнього світовідчуття, духовної культури — зневажливо-байдуже ставлення до навколишнього світу в Мусі, і шанобливе — у юнака. Муся зосереджена на власних переживаннях, вона чутливіша до можливої смерті як індивідуального кінця. Життя умовно поділяється дівчиною на високе, духовне і низьке, буденне, а тому позбавлене його розуміння як єдиного природного потоку. Для юнака, навпаки, смерть — природна складова життя, вона «оселилася» в ньому і не знищить його.

Погляди В. Винниченка, як і його твори, несуть на собі відбиток ідей екзистенціалізму. Екзистенціалісти вважали, що межова (критична) ситуація, у яку потрапляє людина, допомагає їй зрозуміти своє життя, відкрити нові смисли заради самоствердження як особистості.

Знайомство з героями новели відбувається в складній для них ситуації — вони опинилися на межі життя і смерті. Межова ситуація прискорила їхнє усвідомлення того, що щастя — лише мить. Віддаючись революції, спільній справі, вони не мали права на довготривалі плани. Не випадково автор підкреслює, що саме тоді, коли Муся зрозуміла пристрасний погляд свого товариша, його спроби «пригорнутись ближче... і притулитись лицем до плеча...», вона стримує свої почуття до моменту, коли небезпека відступить і крихка надія на свободу зажевріє попереду. Такий вчинок свідчить не про байдужість і тиск моралі та етикету, а про відповідальність, осмисленість та глибину почуттів. Героїня Винниченкового твору напруженням усіх сил долає загрозу смерті, і саме це сприймається нею як щастя: «Очі горіли їй, лице дрижало великим, безумним щастям побіди, побіди життя». Саме межова ситуація змушує героїв відчути справжню суть життя, у якому кохання є життєдайною й життєстверджувальною силою.

Запитання і завдання

1. Чи може одна мить життя стати справжньою подією, змінити долю людини? Поясніть свої міркування.

2. Чи може щастя тривати завжди? Обґрунтуйте свою думку.

3. Навіщо автор вдається до метафори, називаючи звичайного арештанта царської тюрми Шехерезадою? Поясніть, чому Винниченко не дав героєві-оповідачу імені. Яку роль у реалізації задуму митця відіграє прийом деперсоналізації?

4. Доберіть епіграф до новели «Момент», обґрунтуйте його доцільність.

5. Поясніть, що є щастям для героя-оповідача.

6. Випишіть із твору цитати, які розкривають особливості світоглядів героїв.

7. Підготуйтеся й обговоріть у групах (парах) проблеми, порушені автором новели «Момент». Поділіться своїми міркуваннями щодо особливості їхнього розв’язання митцем.

8. Визначте й прокоментуйте філософський підтекст новели.

9. Проаналізуйте засоби художньої виразності, визначте їхню роль у розкритті авторського задуму.

10. Доведіть або спростуйте думку деяких критиків, що В. Винниченко в новелі «Момент» виступає співцем «вільного кохання».

11. Випишіть 5 ключових слів або фраз із новели «Момент», які вважаєте важливими для розуміння твору. Свій вибір аргументуйте.

12. Уявіть і прокоментуйте колористику новели «Момент», графічно покажіть зміну кольорів, до цих змін доберіть цитати з тексту.

13. Якби у вас була можливість запропонувати свою назву новелі В. Винниченка, яку ви обрали б і чому?

14. Чи змінилося ваше уявлення про митця після знайомства з новелою «Момент»? Якщо так, у чому?

15. Запропонуйте однокласникам провести дискусію «Що таке щастя».

Культурно-мистецький контекст

У 1894 р. норвезький письменник Кнут Гамсун пише імпресіоністський роман «Пан». Головна тема твору — кохання. Людина, як вважає Гамсун, — частина природи, що діє в романі в образі могутнього Пана, який живе в кожному з героїв і розпоряджається його долею.

Запитання і завдання

1. Перегляньте короткометражний фільм, створений за новелою Володимира Винниченка «Момент» (реж. Олександра Тесленко, творча майстерня «Перспектива»). Напишіть рекламу-анотацію.

2. Підготуйтеся до групової рольової гри-полілогу (автор, герой-оповідач, Муся). Оберіть за власним бажанням одну з ролей, доберіть вагомі аргументи на захист точки зору героя, автора. Проведіть рольову гру в класі.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно