Остання ніч

Драматургія. Саме історичні п'єси вважають найкращими в драматичній творчості М. Старицького. Матеріалом трагедії «Остання ніч» (1899) стала реальна подія — розправа з учасниками повстання волинських селян проти польської шляхти 1702 р. в Луцьку. Її герой, волинський шляхтич Степан (в історії — Данило) Братковський, за прагнення визволитися з-під польської кормиги й об'єднати Волинь із Правобережною Україною, де ще збереглися хоч рештки козацького самоврядування, був схоплений та страчений. У драмі показано останню перед стратою ніч Степана: він перебуває в болісних роздумах, з яких постає його попередня діяльність і цільність волелюбного характеру. Дія п'єси відбувається в обмеженому просторі (тюремна камера) і часі (одна ніч), та об'єктивний зміст її ширший від конкретного, правдиво зображеного факту. Увагу в такому творі зосереджено не на сюжеті, а на психологічній боротьбі протилежних поглядів і переконань.