Іван Франко (1856—1916). Декадент
- 8-12-2022, 08:55
- 277
10 Клас , Українська література 10 клас Пахаренко (профільний рівень)
Декадент
Франка-борця, «каменяра» дуже обурила така оцінка. В. Щуратові він відповів ущипливо-саркастичним віршем «Декадент»:
Я декадент? Се новина для мене.
Ти взяв один з мого життя момент
І слово темне підшукав та вчене
І Руси возвістив: «Ось декадент».
Що в моїй пісні біль, і жаль, і туга,
Се лиш тому, що склалось так життя.
Та є в ній, брате мій, ще нота друга:
Надія, воля, радісне чуття.
Тут маємо справу з явним непорозумінням, різним трактуванням одного й того ж терміна. В. Щурат не називав І. Франка декадентом, а лише один його цикл «об'явом декадентизму», крім того, цим поняттям він визначив насамперед нову модерністську поетику збірки, увагу автора до форми. І. Франко ж сприйняв слова критика як образу, як звинувачення в занепадництві, манірній самозакоханості.
Така загострена реакція, вочевидь, засвідчує боротьбу в душі самого поета: з одного боку, він відчуває, що світоглядово й естетично змінюється, еволюціонує, з іншого ж — не хоче собі зізнатися в цьому, намагається зберегти вірність своїм давнім принципам. Подібна внутрішня роздвоєність характерна для людей перехідної доби.
1. Порівняйте погляди на світ і долі ліричного героя «Зів'ялого листя» І. Франка та головного персонажа роману О. Уайльда «Портрет Доріана Ґрея». Що їх споріднює, а що розділяє? Вони обидва — декаденти? Чому?
2. Чи не здається вам, що цей вірш є виявом протистояння аполлонівської та діонісійської первин у вдачі автора (див. тезу Є. Маланюка про ці первини)? Чому?
Однак вірш «Декадент» цінний насамперед не полемікою з критиками, а тим, що в ньому (у трьох останніх строфах) автор чітко висловив своє творче кредо, свою відданість українській національній справі:
Який я декадент? Я син народа,
Що вгору йде, хоч був запертий в льох,
Мій поклик: праця, щастя і свобода,
Я є мужик, пролог — не епілог.
Отже, І. Франко бачив у своєму народові націю молоду, прекрасну, енергійну, сповнену життєвих сил, націю, яка тільки починає свій творчий шлях самостановлення (у старих, уже реалізованих національних спільнотах переважають інтелігенція, аристократія, середні класи; молоді ж нації, у яких ще все попереду, складаються переважно з простолюду, селянства — «мужиків»).
«Декадент» — яскравий зразок громадянсько-публіцистичної, полемічної лірики, тому в ньому широко використано повтори, риторичні запитання й вигуки.
Кілька слів про збірку «Мій Ізмарагд». Вона складається з шести циклів, найпопулярніші з яких — «Поклони» (саме до цього циклу ввійшов вірш «Декадент»), «Притчі» і «Легенди». З давньої руської книжної традиції було запозичено не тільки назву збірки, а й повчання, притчі, легенди, які стали вдячним матеріалом для творчих переробок І. Франка. Ключові стильові особливості збірки — філософічність, притчевість.
• Завдання основного рівня
- Пригадайте вивчене торік. Які жанрові особливості притчі? Які біблійні притчі ви пам'ятаєте?
Коментарі (0)