|
Експресіонізм (від лат. expressio — вираження) — мистецький напрям перших десятиліть XX століття. Поширені мотиви — страх, безнадія, біль, страждання, смерть. Експресіонізму властиві загострена емоційність автора й персонажів, фрагментарність оповіді, використання символіки і гротеску. Експресіонізм — мистецький напрям перших десятиліть XX ст., що виник у Німеччині й поширився по інших європейських країнах. Теоретиками експресіонізму були К. Пінтус і К. Едшмід, у літературі цей напрям представляли С. Ґеорґе, Ґ. Тракль, Ф. Кафка, Б. Брехт та ін. Напрям постав як реакція на духовну кризу початку XX ст., що породила, особливо після Першої світової війни, загострене переживання катастрофізму та безглуздості людського існування. Експресіонізму властиве трагічне світовідчуття, а його ідейну основу становить конфлікт людини з негуманним світом. Експресіоністи виступали проти реалістичної правдоподібності, натомість у зовнішніх проявах життя прагнули побачити й виразити його справжню глибинну сутність. Один із теоретиків експресіонізму К. Едшмід писав: «Світ перед нами. Було б безглуздям повторювати його. Схопити його у справжній суті й відтворити — ось найвагоміше завдання мистецтва»....
|