Іван Палійчук та його доля

Іван — дев'ятнадцята дитина з гуцульського роду Палійчуків. Від народження він був дивним. Його мати підозрювала, що «хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня». У сім років хлопець знав усе про довкілля. Розумівся на зіллі, добрих та злих духах природи: «Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна». Добре грав на сопілці; від щезника перейняв його мелодію.

Життя Івана змінилося після зустрічі з Марічкою — дівчиною з ворожого роду Гутенюків. Іван і Марічка бачилися потай від батьків, а в підлітковому віці покохали одне одного. Потім сталася трагедія — поки Іван працював на полонині, його кохана потонула в річці.

На цілих шість років Іван зник, а коли повернувся, одружився й зажив як усі. Але зі смертю Марічки померла частина самого Івана. Автор розповів драматичну історію його вмирання. Слабким зв'язком зі світом лишалася дружина, але і її забрав чаклун, мольфар. До Івана прийшло гірке усвідомлення, що його життя — марне блукання без мети.

Автор дібрав дуже влучні образи на позначення днів людського життя — вони, як піна на річці, пливуть за водою. Світ мов безкрає небо, а людина — маленька зірочка, що котиться по небосхилу. Ця образність увиразнює та поглиблює переживання трагічної самотності героя.

Реальність у сприйнятті Івана поступово заступається маренням. Герой завершив своє життя в спогадах про юнацьке кохання. Фінальний епізод його земного існування — це чудесне занурення у світ природної маги, коли в уяві передсмертні бажання набирають реальних обрисів.

Кадр із х/ф «Тіні забутих предків» (1964, режисер Сергій Параджанов; у ролі Івана — Іван Миколайчук, у ролі Марічки — Лариса Кадочникова)

скачать dle 11.0фильмы бесплатно