Войти
Закрыть

Іван Карпенко-Карий (1845—1907). «Мартин Боруля»

10 Клас

Іноді почуту від когось незвичайну історію ми недовірливо коментуємо: «Неправда, таке лише в книжках буває!» Нам здається, що художній твір і наше щоденне життя — дуже різні речі. Чи завжди це так? Адже трапляється, що література й життя багато в чому перетинаються між собою. Такі «перетини» свого часу дуже зацікавили письменників-реалістів. Зацікавили настільки, що вони однією з важливих умов успішного твору вважали дійсну життєву основу, а переконливим доказом правдивості характерів — наявність реальних прототипів у своїх героїв. А коли ситуація, що склалась у власній сім'ї, дуже нагадує книжну, зовсім легко заплутатись. Напевно, І. Тобілевич, уперше прочитавши комедію Ж. Б. Мольера «Міщанин-шляхтич», був неабияк вражений: твір нагадав про деякі факти з життя його родини. Карпо Адамович Тобілевич, батько драматурга, походив із давнього роду, дворянство якого, однак, не мало офіційного підтвердження. Він доклав багато зусиль, щоб довести свої права, але зазнав невдачі через прикру писарську помилку: у старих документах родове прізвище відрізнялося лише однією літерою — воно мало форму Тубілевич. А це стало вагомою підставою для офіційної відмови у визнанні дворянського статусу. Як же поставився до всього сам драматург? Відповідь на питання дає трагікомедія «Мартин Боруля» (1886)....

Іван Карпенко-Карий (1845—1907)

10 Клас

Матеріал цього розділу відкриває перед вами широкі можливості для пізнання іншої художньої реальності — театру, краси й досконалості драматичного мистецтва, усвідомлення значення «театру корифеїв» у формуванні національної самосвідомості народу. Опрацьовуючи матеріал розділу, ви маєте змогу набути та виявити такі компетенції: • літературну — уміння розповідати про історію виникнення «театру корифеїв», його склад, популярність; знання авторів творів, написаних для професійного українського театру; • ключові — уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між подіями драматичного твору; висловлювати власну думку про українську ментальність, національний характер, народну мораль і етику; застосовувати набуті знання для порівняння драматичних творів української та зарубіжної літератур; знання життєвого і творчого шляху І. Карпенка-Карого, змісту п'єси «Мартин Боруля»; уміння визначати жанр драматичного твору; розповідати про історичну основу п'єси «Мартин Боруля», характеризувати головного героя та інших персонажів; визначати головний конфлікт твору; розкривати значення творчості І. Карпенка-Карого для розвитку української драматургії....

Панас Мирний (1849—1920). Хіба ревуть воли, як ясла повні?

10 Клас

Надворі весна вповні. Куди не глянь — скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні... Поле — що безкрає море — скільки зглянеш — розіслало зелений килим, аж сміється у очах. Над ним синім шатром розіп’ялось небо — ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре — погляд так і тоне... З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ сонця; на ланах грає сонячна хвиля; під хвилею спіє хліборобська доля... Легенький вітрець подихає з теплого краю, перебігає з нивки на нивку, живить, освіжає кожну билинку... І ведуть вони між собою тиху-таємну розмову: чутно тільки шелест жита, травиці... А згори лине жайворонкова пісня: доноситься голос, як срібний дзвіночок,— тремтить, переливається, застигає в повітрі... Перериває його перепелячий крик, зірвавшись угору; заглушає докучне сюрчання трав’яних коників, що як не розірвуться,— і все те зливається докупи у якийсь чудний гомін, вривається в душу, розбуркує в ній добрість, щирість, любов до всього... Гарно тобі, любо, весело! На серці стихають негоди; на думку не лізуть клопоти: добра надія обгортає тебе добрими думками, бажаннями... Хочеться самому жити й любити; бажаєш кожному щастя. Недаром в таку годину — аби неділя або яке свято — хлібороби виходять на поле хліба обдивлятись! 1 Повний текст твору ви знайдете в електронному додатку до підручника. Отакої саме пори, в неділю, після раннього обіднього часу,— тим шляхом, що, звившись гадюкою, пославсь од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану,— ішов молодий чоловік. «Не багатого роду!» — казала проста свита, накинута наопашки. «Та чепурної вдачі»,— одмовляла чиста, біла, на грудях вишивана сорочка, виглядаючи з-під свити. Червоний з китицями пояс теліпався до колін, а висока сива шапка з решетилівських смушків, перехиляючись набакир, натякала про парубоцьку вдачу......

Панас Мирний (1849—1920). Українське народне життя в реалістичному освітленні («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)

10 Клас

У роботі над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панасові Мирному допомагав його рідний брат і співавтор — Іван Білик. Разом вони склали «братську спілку» — злагоджену й ефективну творчу співдружність. Іван Якович Рудченко (Іван Білик — літературний псевдонім) народився 2 вересня 1845 року в Миргороді. Після закінчення повітового училища працював чиновником по різних канцеляріях у Гадячі, Полтаві, Житомирі, Вітебську, Херсоні, Петербурзі. Записував і вивчав фольклор, видав збірники народних казок і чумацьких пісень. Іван Білик був талановитим літературним критиком і перекладачем. Помер Іван Рудченко (Іван Білик) 1 жовтня 1905 року в Петербурзі. • ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ РОМАНУ Робота над твором тривала (з перервами) майже чотири роки. Задум виник після однієї випадкової розмови. У квітні 1872 року перед Великодніми святами Панас Мирний їхав із Полтави до Гадяча, де на той час жили його батьки. Дорогою почув від візника історію Василя Гнидки, заможного селянина, котрий очолив банду злодіїв, що грабувала та вбивала людей. Думки про це не давали письменнику спокою: «Далі я вже не пам'ятаю, що ми балакали з машталіром; знаю тільки, що цілу дорогу балакали, але все те Гнидка собою затер, зарівняв у моїй пам'яті; тільки сам зостався, як здоровенний іржавий цвях, забитий у білу гладеньку стіну мого спомину. Панас Мирний вирішив вивчити соціальні обставини, що змусили звичайну людину стати на злочинний шлях. Написав нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого», а потім повість «Чіпка», що й стала основою майбутнього роману. Ознайомившись із повістю, Іван Білик підтримав художні наміри брата, однак зробив декілька посутніх зауважень щодо композиції, а також подав ідею створити «народний роман на основі щирого реалізму». Наголошуючи на необхідності зміцнення реалістичної основи, Іван Білик виступив за розширення історичного та соціального тла....

Панас Мирний (1849—1920)

10 Клас

Панас Якович Рудченко (літературний псевдонім — Панас Мирний) народився 13 травня 1849 року в Миргороді на Полтавщині в сім'ї бухгалтера. Добрі родинні традиції виховували в дітей любов до батьківщини. У спогадах письменник засвідчив: «Козача кров батьків, змішана з грецькою кров'ю {по матері), швидко бігла по жилах і змушувала битися молоде серце любов'ю до свого краю, до свого обездоленого народу, а чудові казки та пісні, що змалку тішили дитячу душу, схиляли його до рідного слова». Навчання в Миргородському та Гадяцькому училищах заклало основу для подальшої самоосвіти. Юнак багато читав, вивчав іноземні мови, мріяв про літературне майбутнє. Та в чотирнадцять років через матеріальні нестатки мусив піти на службу, спочатку до повітового суду Гадяча, а потім до галицького казначейства. Пізніше довелося декілька років попрацювати в Прилуках та Миргороді. У 1871 році письменник оселився в Полтаві, був бухгалтером у казначействі, згодом обіймав різні посади в губернській казенній палаті — тодішній адміністративно-фінансовій установі. Хоча він і не надто переймався кар'єрою, однак завдяки своїм здібностям дослужився до високого чину дійсного статського радника. Чиновницька праця дозволяла підтримувати родинний добробут, однак справою всього життя стала література....

Іван Нечуй-Левицький (1838—1918). Кайдашева сім’я

10 Клас

Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в’ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади. Греблі обсаджені столітніми вербами. В глибокому яру ніби в’ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла. Два рядки білих хат попід горами біліють, неначе два рядки перлів на зеленому поясі. Коло хат зеленіють густі старі садки. На високих гривах гір кругом яру зеленіє старий ліс, як зелене море, вкрите хвилями. Глянеш з високої гори на той ліс, і здається, ніби на гори впала оксамитова зелена тканка, гарно побгалась складками, позападала в вузькі долини тисячами оборок та жмутів. В гарячий ясний літній день ліс на горах сяє, а в долинах чорніє. Над долинами стоїть сизий легкий туман. Ті долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю, манять до себе в тінь густого старого лісу. Под однією горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша. Хата потонула в старому садку. Старі черешні росли скрізь по дворі й кидали од себе густу тінь. Вся Кайдашева садиба ніби дихала холодком....

Іван Нечуй-Левицький (1838—1918). Повість «Кайдашева сім’я»

10 Клас

У розвитку цього жанру в українській літературі попередниками І. Нечуя-Левицького були Григорій Квітка-Основ'яненко і Марко Вовчок. Автора «Кайдашевої сім'ї» можна вважати одним із творців української реалістичної повісті. У творі письменник зобразив звичайних людей у типових соціальних обставинах, дотримуючись психологічної достовірності характерів та етнографічної точності побуту. Повість достатньо широко представляє життя українського села переважно в соціальних і побутових проявах. Виклад основних подій подається в часовій послідовності. Час у повісті вказано так, як визначали його в народі: назвами церковних празників і постів, польових робіт, народних свят, наприклад: перед Паликопою, на Семена, після Другої Пречистої, у жнива. Усе це й дає підстави визначити твір І. Нечуя-Левицького як реалістичну соціально-побутову повість-хроніку. Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку, літературну компетентності 1. Хто в українській літературі був попередником І. Нечуя-Левицького в жанрі повісті? Пригадайте назви їхніх творів. 2. До якого різновиду повісті належить «Кайдашева сім'я»? Що дає підстави так вважати? • ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ Й ВИДАННЯ Роботу над «Кайдашевою сім'єю» І. Нечуй-Левицький закінчив у 1878 році. Наступного року твір вийшов у львівському журналі «Правда», одразу ж у Львові здійснили окреме видання повісті. Однак у Російській імперії цензура дуже довго не дозволяла публікацію. Тоді письменник підготував нову редакцію. Одержавши нарешті російський цензурний дозвіл, він опублікував її в Києві в 1887 році....

Іван Нечуй-Левицький (1838—1918)

10 Клас

Матеріал цього розділу відкриває перед вами широкі можливості для усвідомлення основних рис української ментальності, її значення для самопізнання та успішної реалізації в сучасному суспільстві, важливість правильності життєвого вибору для становлення й ствердження людини. Опрацьовуючи матеріал розділу, ви маєте змогу набути та виявити такі компетенції: • літературну — уміння характеризувати суспільно-культурні умови розвитку літератури 1870—1890 рр., розповідати про життя і творчість І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного; визначати жанри творів «Кайдашева сім'я», «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»; коментувати проблематику творів; характеризувати образи-персонажі, засоби їх зображення; • ключові — уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між подіями твору; висловлювати власну думку про українську ментальність, національний характер, народну мораль і етику; застосовувати набуті знання для порівняння творів української та зарубіжної літератур; зіставляти специфіку розкриття теми в різних видах мистецтва; визначати роль і місце української літератури у світовому контексті....

Література й національне життя

10 Клас

У XIX столітті українські землі були поділені між Російською і Австрійською імперіями. Виступи українців на захист національних прав наражалися на жорсткий спротив російської чи австрійської імперської влади. За таких історичних обставин саме майстри слова послідовно обстоювали народні інтереси, а література стала чимось більшим, ніж звичайне мистецтво: перетворилася на важливий чинник національного єднання. Вона нагадувала про життєву необхідність зберігати рідну мову й розвивати культуру. А це в тодішніх умовах було вкрай непростим завданням. У Російській імперії влада здавна переслідувала інакодумців. Серед підозрюваних і переслідуваних були й українські письменники. У 1847 році жандарми схопили й відправили на заслання Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколу Костомарова. За творчими людьми пильно спостерігала цензура — система державного нагляду за культурою. Усе, що викликало бодай якусь підозру, підлягало негайній забороні. Цензурні обмеження посилились у 1863 році з появою Валуєвського циркуляра. Таємне розпорядження російського міністра внутрішніх справ Петра Валуєва забороняло українські релігійні й освітні видання. Кульмінацією переслідувань став Емський указ 1876 року, виданий імператором Олександром II. Він значно розширив зміст Валуєвського циркуляра: заборонялося видавати будь-які українські книжки, переклади українською, улаштовувати концерти з українськими піснями та ще багато чого. Російська цензура не терпіла навіть самого слова «Україна», натомість вимагала вживати в літературі й періодиці назву «Малоросія». Менше цензури було в Австро-Угорщині (держава, що утворилася внаслідок укладання угоди між двома частинами Австрійської імперії — Австрією та Угорщиною), тому в Галичині українські книговидання й журналістика розвивались активніше....

Навігація