Театр корифеїв

Матеріал цього розділу відкриває перед вами широкі можливості для пізнання іншої художньої реальності — театру, краси й досконалості драматичного мистецтва, усвідомлення значення «театру корифеїв» у формуванні національної самосвідомості народу.

Опрацьовуючи матеріал розділу, ви маєте змогу набути та виявити такі компетенції:

• літературну — уміння розповідати про історію виникнення «театру корифеїв», його склад, популярність; знання авторів творів, написаних для професійного українського театру;

• ключові — уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між подіями драматичного твору; висловлювати власну думку про українську ментальність, національний характер, народну мораль і етику; застосовувати набуті знання для порівняння драматичних творів української та зарубіжної літератур; знання життєвого і творчого шляху І. Карпенка-Карого, змісту п'єси «Мартин Боруля»; уміння визначати жанр драматичного твору; розповідати про історичну основу п'єси «Мартин Боруля», характеризувати головного героя та інших персонажів; визначати головний конфлікт твору; розкривати значення творчості І. Карпенка-Карого для розвитку української драматургії.

Знайомство з театром найкраще починати з вистави. Чому б не побачити її на власні очі? Адже в перекладі з грецької мови театр якраз і означає «видовище». Гру акторів ми оцінюємо, застосовуючи зорове сприйняття. Драматург закладає основу майбутнього видовища. А втілюється воно завдяки злагодженій праці багатьох людей: акторів, режисера, художника, композитора, хореографа, костюмерів, гримерів, робітників сцени, освітлювачів.

Драматург — один із багатьох у театральному колективі. Він має бути не просто літератором, а ще й знавцем театрального мистецтва, а отже, повинен добре розумітися на всіх нюансах театрального життя.

• ТЕАТР І «КОРИФЕЇ»

Розвиток театру зазвичай залежить від глядачів. У XIX столітті значний глядацький попит на українські п'єси стримували суворі цензурні заборони. У багатьох українських містах і містечках існували аматорські театральні гуртки.

Не дивно, що після послаблення тиску цензури стався справжній вибух театральної активності. У 1881 році в Російській імперії було дозволено професійні українські вистави, щоправда, у театрі разом з українською мала виставлятися хоч якась російська п'єса. Це було неодмінною умовою.

А в 1882 році сталася знаменна подія — був заснований перший професійний український театр. Він об'єднав талановитих виконавців, які завоювали прихильність багатьох глядачів.

Популярність нового українського театру швидко зростала. У 1901 році в Києві навіть побачила світ книга «Корифеї української сцени». Ужите в ній слово й дало назву «театру корифеїв».

У давньогрецькому сценічному мистецтві корифей — це керівник хору, заспівувач, творчий лідер. І хоча театр є справою колективною, однак у ньому, як і в будь-якому колективі, є лідери, котрі ведуть інших за собою. Такі «корифеї» й стали засновниками першого професійного українського театру.

• БЕЗЗАПЕРЕЧНИЙ ЛІДЕР

Ініціатором заснування й керівником нового театрального колективу став Марко Кропивницький. Він добирав акторів до складу професійної трупи. Перша вистава новоствореного театру відбулася 27 жовтня 1882 року. Це була «Наталка Полтавка» видатного українського драматурга І. Котляревського.

Сцена з вистави «По ревізії» (постановка «Товариства українських артистів під орудою М. Кропивницького», 1885 р.)

Сам М. Кропивницький володів усіма театральними професіями, був обдарованим драматургом. Для свого театру написав п'єси «Глитай, або ж Павук», «По ревізії», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Розгардіяш», «Супротивні течії», «Скрутна доба», «Перед волею», «Замулені джерела», «Страчена сила» та ін.

Михайло Старицький

(Фотій Красицький, 1904)

• ДРАМАТУРГ І ТЕАТРАЛЬНИЙ ДІЯЧ

Діяльним учасником театру корифеїв був драматург Михайло Старицький. Він добре знав життя акторів, вивчав і враховував глядацькі потреби. Більшість його п'єс постала як відповідь на актуальні запити української сцени.

Перу М. Старицького належать нові версії відомих творів. Це оперета «Сорочинський ярмарок» (за однойменною повістю М. Гоголя), комедія «Панська губа, та зубів нема, або За двома зайцями» (переробка п'єси І. Нечуя-Левицького «На Кожум'яках»), драма «Тарас Бульба» (за мотивами повісті М. Гоголя).

Здобули визнання й оригінальні п'єси М. Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Богдан Хмельницький», «Талан», «Маруся Богуславка».

• МУЗИКА В ТЕАТРАЛЬНОМУ ЖИТТІ

Репертуар українського театру збагачувався здобутками талановитих композиторів. Петро Ніщинський створив музичну картину «Вечорниці» — яскраву вставну сцену до вистави за п'єсою Т. Шевченка «Назар Стодоля».

Визначними культурними явищами стали опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського і «Тарас Бульба» Миколи Лисенка.

Зіркою театру корифеїв була Марія Заньковецька. Професійну кар'єру вона розпочала з виконання ролі Наталки у виставі за відомим твором І. Котляревського. Акторка мала чудовий голос (драматичне сопрано), незрівнянно виконувала народні пісні. Першою з українських виконавиць вона здобула звання народної артистки.

• КОРИФЕЇ З РОДИНИ ТОБІЛЕВИЧІВ

Четверо «корифеїв» походили із сім'ї Тобілевичів: Іван Карпенко-Карий, його брати Микола Садовський і Панас Саксаганський, сестра Марія Садовська-Барілотті. Творчий шлях вони розпочали в аматорських театральних колективах, але вповні реалізували себе на професійній сцені.

Талант І. Карпенка-Карого розкрився в акторській діяльності та драматургії. М. Садовський керував окремим акторським колективом, а згодом заснував постійний український театр у Києві. П. Саксаганський був визначним актором з обдаруванням коміка. Чудові вокальні дані М. Садовської-Барілотті забезпечили їй успіх в оперних виставах.

Марко Кропивницький, Микола Садовський (Тобілевич) та Марія Заньковецька

• УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР У ГАЛИЧИНІ

Ідея заснування театру в Галичині належала Юліану Лаврівському, керівникові просвітницького товариства «Руська бесіда». Навесні 1864 року відбулася перша театральна вистава. Це була мелодрама за повістю Г. Квітки-Основ'яненка «Маруся».

Першим директором театру став Омелян Бачинський. Актори «Руської бесіди» з великим успіхом гастролювали по містах і містечках Західної України.

• ТЕАТР ЯК «ШКОЛА ЖИТТЯ»

Розквіт національного театру засвідчив нестримне прагнення народу до культурного розвитку. На українській сцені порушувались актуальні національні проблеми, осмислювалися гострі соціальні конфлікти, висвітлювались важливі історичні події. Недарма І. Франко зауважив, що для багатьох українців театр став справжньою «школою життя». Одночасно з театром зростала драматургія, що забезпечувала літературним матеріалом потреби української сцени.

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. Коли було засновано перший український професійний театр?

2. Чому його називають «театром корифеїв»?

3. Яка роль у заснуванні цього театру належала М. Кропивницькому?

4. Коли відбулася перша вистава «театру корифеїв»?

5. Яким був внесок М. Старицького в розвиток українського театру?

6. Які відомі українські музиканти співпрацювали з театром?

7. З якої ролі розпочала свою акторську діяльність М. Заньковецька?

8. Хто з визнаних «корифеїв» походив із родини Тобілевичів?

9. Кому належить ініціатива заснування українського театру в Галичині?

10. Яке товариство опікувалося театром у Галичині?

11. Хто був першим директором українського театру в Галичині?

Досліджуємо самостійно

12. Скористуйтеся матеріалами мережі Інтернет і підготуйте повідомлення або есе про «корифея» українського театру XIX ст.: Ю. Лаврінського. О. Бачинського, М. Кропивницького, М. Заньковецьку, М. Садовську-Барілотті, М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського. Об'єднайтеся в малі групи за тематикою підготовлених повідомлень або есе та обговоріть результати роботи над ними. Повідомте про спільні висновки, яких ви дійшли, працюючи в малих групах. Презентуйте кращі повідомлення або есе.

Іван Карпенко-Карий

(1845—1907)

Іван Карпенко-Карий (Тобілевич)

Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в слободі Арсенівка на Херсонщині в сім'ї управителя поміщицького маєтку. Його батько, Карпо Адамович Тобілевич, мав дворянське коріння, мати, Євдокія Зіновіївна Садовська, походила з простого селянського роду.

Коли хлопцеві виповнилось одинадцять років, він вступив до Бобринецького повітового училища, після закінчення якого служив на різних посадах: починав писарем і канцеляристом, згодом був судовим та поліцейським чиновником. Служба задля хліба щоденного не надто приваблювала обдаровану людину, однак збагатила письменника цінним життєвим досвідом, що пізніше неабияк прислужився в роботі над драматичними творами.

Ще за часів навчання І. Тобілевич захопився театром, брав участь в аматорських виставах, мріяв про акторське майбутнє. Тому й залишив службу і приєднався до професійного українського театру, обравши псевдонім Карпенко-Карий. Перша частина псевдоніма походить від батькового імені (Карпенко — син Карпа), а друга — від прізвища персонажа драми Т. Шевченка «Назар Стодоля», хороброго козака Гната Карого.

За участь у політичній діяльності І. Тобілевич потрапив на заслання до Новочеркаська. Там працював ковалем, згодом відкрив палітурну майстерню. Маючи вдосталь вільного часу, із головою поринув у драматургічну працю. Відбувши заслання, митець повернувся в Україну й оселився на власному хуторі Надія.

Тривалий час І. Тобілевич з успіхом поєднував працю актора й драматурга. Він не лише зіграв на сцені чимало різних ролей, а й написав п'єси, що стали класикою української літератури й театру.

У зв'язку з погіршенням здоров’я драматург був змушений виїхати на лікування за кордон. Помер Іван Карпенко-Карий 15 вересня 1907 року в Берліні, похований на хуторі Надія.

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя драматурга.

Виявляємо вміння вчитися, ініціативу та підприємливість

2. Виявіть ініціативу: у довільній формі (плаката, повідомлення в соціальній мережі, презентації тощо) підготуйте цікаву інформацію про життя І. Тобілевича, поділіться нею з однокласниками.

• ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

Діти в родині Тобілевичів змалку захоплювались театром. Любов до мистецтва перейняли від матері Євдокії Зіновіївни, людини простої, але дуже обдарованої. Брат І. Карпенка-Карого, відомий актор Панас Саксаганський пригадував: «Вона знала напам'ять усю "Наталку Полтавку", і не тільки знала, а й уміла надзвичайно цікаво проказувати окремі ролі та відображати різних дійових осіб... Завдяки нашій матері мої старші брати, сестра Марія і я теж знали всю "Наталку" напам'ять».

І. Тобілевич брав активну участь у роботі драматичного гуртка, що діяв у містечку Бобринці на Єлисаветградщині (нині — Кіровоградська область). Актор-початківець виконував ролі у виставах за п'єсами І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Я. Кухаренка. Найбільше любив драму Т. Шевченка «Назар Стодоля», у різний час грав ролі Назара і його товариша Гната Карого.

Набутий на професійній сцені акторський досвід і потреба розширення театрального репертуару зумовили звернення І. Карпенка-Карого до драматургії. Йому належить авторство вісімнадцяти драматичних творів. Серед них «Бурлака», «Безталанна», «Бондарівна», «Наймичка», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Сава Чалий», «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море».

У творчості драматург відмовився від етнографізму, відчутно посилив соціальний і психологічний моменти. Схожа тенденція виявилась у його виконавській манері (за свою акторську кар'єру зіграв понад 50 різних ролей). Образи Мартина Борулі («Мартин Боруля»), Герасима Калитки («Сто тисяч»), Терентія Пузиря («Хазяїн») у виконанні І. Карпенка-Карого одержали поглиблене психологічне трактування. Твори драматурга засвідчили перехід українського театру від побутових до соціально-психологічних тем і проблем.

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо літературну компетентність

1. Коли І. Тобілевич розпочав свою акторську діяльність?

2. Які ролі він виконував?

3. Скільки драматичних творів він написав?

4. До яких тем він звертався у своїй творчості?

5. Як ви зрозуміли тезу: «Твори драматурга засвідчили перехід українського театру від побутових до соціально-психологічних тем і проблем»? Пригадайте твір І. Карпенка-Карого «Сто тисяч». Як ви вважаєте, чи порушені в цьому творі соціальні, психологічні проблеми? Обґрунтуйте свою відповідь.

Виявляємо літературну, інформаційно-цифрову компетентності, обізнаність у сфері культури

6. Скориставшися матеріалами сайта музею І. Карпенка-Карого «Хутір Надія», підготуйте віртуальну екскурсію «Шляхами видатного драматурга».

Іван Карпенко-Карий

• ЖАНРОВЕ РОЗМАЇТТЯ ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКА

Драматургія І. Карпенка-Карого представлена рівними жанрами. Серед них — трагікомедія, сатирична комедія, соціально-психологічна драма та історична трагедія. Значним успіхом користувалася соціально-психологічна драма І. Карпенка-Карого «Безталанна». Її жанр передбачає наявність гострого конфлікту та складних характерів. Автор розкрив почуття та психологічні суперечності героїв на тлі типових обставин українського села.

П'єса «Сава Чалий» написана в жанрі історичної трагедії. Це твір із непримиренним конфліктом, який завершується загибеллю героя. Звернувшись до теми гайдамацьких повстань, автор зобразив головного персонажа конфліктною, внутрішньо суперечливою натурою.

Драматург звертався й до сатиричної комедії. Її ознаками є викриття суспільних вад, а також змалювання типових характерів і ситуацій у підкреслено смішному вигляді з переважанням сатири, злої іронії та сарказму.

Усіма цими рисами наділена п'єса І. Карпенка-Карого «Хазяїн».

Письменник прагнув уникати шаблонів та глибше розкривати характери, показувати маленькі драми й трагедії звичайних людей. У цьому йому допомагала трагікомедія — драматичний жанр, який поєднує риси трагедії й комедії.

У деяких творах І. Карпенка-Карого явища дійсності зазнають одночасно комічного й трагічного висвітлення. Це стосується п'єси «Сто тисяч»: у ній майже анекдотичний сюжет про невдаху, який став жертвою шахрая, поєднався із серйозною історією про мрію маленької, хоч і далеко не досконалої людини та про те, як ця мрія зазнала краху.

Усі ознаки трагікомедії наявні також у п'єсі «Мартин Боруля».

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. Дайте короткі відповіді на запитання.

• До яких жанрів звертався драматург?

• У якому творі він зобразив події української історії?

• Які твори драматурга написані в жанрі комедії?

• У чому особливість жанру трагікомедії?

2. Дайте розгорнуту відповідь на запитання.

• Пригадайте твір І. Карпенка-Карого «Сто тисяч». Поясніть, чому жанр цього твору визначають як трагікомедію.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно