Панас Мирний

(1849—1920)

Панас Мирний

(Олексій Артамонов, 1956)

Панас Якович Рудченко (літературний псевдонім — Панас Мирний) народився 13 травня 1849 року в Миргороді на Полтавщині в сім'ї бухгалтера. Добрі родинні традиції виховували в дітей любов до батьківщини. У спогадах письменник засвідчив: «Козача кров батьків, змішана з грецькою кров'ю {по матері), швидко бігла по жилах і змушувала битися молоде серце любов'ю до свого краю, до свого обездоленого народу, а чудові казки та пісні, що змалку тішили дитячу душу, схиляли його до рідного слова».

Навчання в Миргородському та Гадяцькому училищах заклало основу для подальшої самоосвіти. Юнак багато читав, вивчав іноземні мови, мріяв про літературне майбутнє. Та в чотирнадцять років через матеріальні нестатки мусив піти на службу, спочатку до повітового суду Гадяча, а потім до галицького казначейства. Пізніше довелося декілька років попрацювати в Прилуках та Миргороді.

У 1871 році письменник оселився в Полтаві, був бухгалтером у казначействі, згодом обіймав різні посади в губернській казенній палаті — тодішній адміністративно-фінансовій установі. Хоча він і не надто переймався кар'єрою, однак завдяки своїм здібностям дослужився до високого чину дійсного статського радника. Чиновницька праця дозволяла підтримувати родинний добробут, однак справою всього життя стала література.

Через цензурні заборони твори письменника виходили переважно в закордонних виданнях. Часто вони потрапляли до українських читачів нелегально. Досить довго не було відомо, хто ж насправді приховується за псевдонімом Панаса Мирного. Розсилаючи листи про розшук активного учасника українського руху, російські жандарми навіть не уявляли, що мова йде про поважного службовця в генеральському чині, нагородженого багатьма орденами.

Справжнім випробуванням стало для прозаїка останнє десятиліття його життя. Під час Першої світової війни загинули двоє його синів, а переживання згубно позначилися на його здоров'ї. Помер Панас Рудченко (Панас Мирний) 28 січня 1920 року, похований у Полтаві.

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність, уміння вчитися

1. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть відомості про життя письменника.

Виявляємо вміння вчитися, ініціативу та підприємливість

2. Виявіть ініціативу: у довільній формі (плаката, повідомлення на уроці або в соціальній мережі, презентації тощо) підготуйте цікаву інформацію про життя Панаса Мирного, поділіться нею з однокласниками.

Виявляємо літературну, соціальну та громадянську компетентності

3. У Полтавському літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного зберігається чимало цікавих експонатів. Серед них і спогади сучасників про письменника. Наприклад, П.Г. Латиш, який товаришував із синами Панаса Яковича, згадував, що письменник мав напрочуд урівноважений характер: «Найбільший осуд з його боку — це пильний і, можливо, трохи невдоволений погляд його темно-карих очей. Про нього в народі говорили, що це людина, яка вміє очима лаятися». Поміркуйте, такі риси характеру допомагають чи заважають кар'єрі службовця, менеджера? Аргументуйте свої міркування.

• ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ

Свій шлях до літератури Панас Рудченко розпочав ще у юному віці. З дитинства захопився творами Т. Шевченка, пізніше полюбив прозу І. Нечуя-Левицького. Старший брат Іван, відомий фольклорист, перекладач і літературний критик, став для письменника-початківця добрим другом і порадником.

Перші твори Панас Мирний написав наприкінці 60-х рр. Через цензурні заборони вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав» побачили світ за кордоном — у львівському журналі «Правда». Пізніше були опубліковані нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого», оповідання «П'яниця», повість «Лихі люди».

Найбільшу славу й літературне визнання приніс Панасові Мирному роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», уперше виданий у Женеві в 1880 році. Зацікавив читачів і його наступний роман «Повія», що друкувався частинами й повністю був опублікований уже після смерті автора. Перу письменника належать оповідання «Морозенко», новела «Лови», цикл нарисів «Як ведеться, так і живеться», повість «За водою».

Панас Мирний відомий також як поет і драматург, автор драми «Лимерівна», комедії «Перемудрив» та інших творів. Писав він і гострі публіцистичні статті на захист української культури («Про мову», «Рідна мова»). Йому належать такі слова: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

До історії літератури Панас Мирний увійшов як визнаний майстер реалістичної прози. Його творчість відзначається масштабним змалюванням дійсності, точним відтворенням народного побуту, гострою соціальною проблематикою та психологізмом.

Пам'ятник письменнику в Полтавському літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного

Опрацьовуємо прочитане, виявляємо читацьку компетентність

1. Як ви зрозуміли наведений у статті підручника вислів письменника про мову? Чи згодні ви зі словами Панаса Мирного про те, що мова — це «жива схованка людського духу»? Обґрунтуйте свої міркування.

Виявляємо літературну, інформаційно-цифрову компетентності, обізнаність у сфері культури

2. Скориставшись матеріалами сайту літературно-меморіального музею Панаса Мирного (м. Полтава), підготуйте віртуальну екскурсію «Гостини до Панаса Мирного».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно